38 років тому помер поет Василь Стус

04 Вересня 2023, 13:19

1339

Василь Стус

Поет та правозахисник Василь Стус загинув у таборі біля села Кучино (Пермський край, Росія) 4 вересня 1985 року.

Про це пише Український інститут національної пам'яті.

Василь Стус народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив із червоним дипломом історико-філологічний факультет Сталінського педагогічного університету (нині Донецьк). Працював учителем, став писати вірші.

Літературний редактор газети «Соціалістичний Донбас», аспірант Інституту літератури ім. Т. Шевченка Академії Наук УРСР у Києві.

Під час прем’єри фільму Сергія Параджанова, яка відбулася 4 вересня 1965-го, «Тіні забутих предків», разом з Іваном Дзюбою та В’ячеславом Чорноволом брав участь в акції протесту проти незаконних арештів українських інтелектуалів. За це його відрахували з аспірантури.

Радянські видавництва відмовилися друкувати його поетичні збірки «Круговерть» і «Зимові дерева» (остання опублікована у самвидаві та в Бельгії). Василь Стус у відкритих листах до влади критикував її за порушення прав людини.

Поета заарештували 12 січня 1972-го і засудили за «антирадянську агітацію й пропаганду» до 5 років позбавлення волі і трьох років заслання. Покарання відбував у таборах Мордовії, більшість написаних ним віршів вилучали і знищували.

У 1977 році його вислали у селище імені Матросова Магаданської області, де він працював на золотокопальнях.

Повернувшись до Києва, відмовився від радянського громадянства («Бути радянським громадянином – значить бути рабом») і приєднався до Української Гельсінської групи захисту прав людини. Працював звичайним робітником на заводах.

Читайте також: Микола Куліш, якого нам заборонила Москва

У травні 1980 року його заарештували вдруге, визнали «особливо небезпечним рецидивістом» і засудили на 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Під час процесу відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука, але суд не прийняв відвід.

Покарання відбував у таборі в Кучино. Від 1981-го не бачився з родиною. На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями неодноразово оголошував голодування. Помер в ніч на 4 вересня 1985 року під час безстрокового сухого голодування.

Малюнок Юрія Журавля

Василя Стуса поховали на табірному цвинтарі, 1989 року перепоховали на Байковому кладовищі. Лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (1990), Герой України (2005, посмертно).

Читайте також: Я зберегла цю книжку в окупації в Херсоні: Василю Стусу — 85