Легенди Кореччини: звідки походять назви населених пунктів

Вперше про Корець згадується в Київському літописі 1150 року, коли київський князь Ізяслав Мстиславович в період міжусобної війни з суздальським князем був тут зі своїм сином.

Про це повідомляє Тур-Інфо-Центр Корець

Легенда про Корець

У сиву давнину 1150 року було засновано невеличке місто Корчеськ, через яке тихоплинно протікала річка – синьоока пані, з повислими деревами на розшитих берегах.

На світлі сонця вона переливалася смарагдовими краплинками води і непомітні хвилі нетривалим коливанням здоганяли одна одну. Небо ніби було блакитним, але хмари згущувались з великою швидкістю.

Сльозисті, вони закрили своєю могутністю ясне, як дзеркало, небо. Вдарив грім, грянула блискавка. І пішов не дощ, а злива, що змивала все на своєму шляху.

Широкоплинна річка вийшла далеко за береги і зі всією силою, немов петлею, захопила могутні корчі, які найближче стояли біля неї. І їх блискавично змило. Після цієї бурі була жахлива картина.

Корчів було настільки багато, що вони поступово накрили усе дно річки. З приводу цієї стихії річку було названо Корчик, а місто Корчеськ. Невеличке селище було трохи далі від Корчеська, і селяни вирішили збудувати через річку Корчик міст, аби зручніше було добиратися один до одного.

Якось через міст їхав багатий пан, який мав із собою повний копець золотих грошей. Він намагався якнайшвидше проїхати до свого замку, тому що в ті часи з таким вантажем їздити було небезпечно. 

Але лихо таки трапилось, під час переїзду через великий міст.  На пана напали розбійники. Щоб гроші не дісталися злочинцям, пан викинув їх у річку. 

Монети зникли у річковому шумі, але люди дуже хотіли їх знайти, щоб розбагатіти. Тому переселялися все ближче і ближче до того місця, де були загублені гроші. Так і утворилося нове місто Корець.

Читайте також: У Корці виробляли порцеляну, знану на всю Європу

Легенда про село Новий Корець

Колись давним-давно це було. Збиралися князі проїхатися своїми землями, полюбуватися і оглянути все хазяйським оком. Їхали дорогою, втомилися і вирішили відпочити.

А назустріч їм ішов невеликий гурт місцевих селян: «Не сідайте відпочивати тут, – сказали вони. – Ще декілька верст і побачите на пагорбі високий замок і куполи церков, та й безпечніше буде біля міста Корця».

Послухали подорожні і рушили в дорогу. Пройшли трошки і перед ними з'явилося нове поселення. А замок виднівся далеко – далеко попереду, неначе за хмарами.

«Ні, це не Корець», – вирішили вони. «Але якщо і Корець, то якийсь дуже новий і молодий». Так і з'явилася назва поселення – Новий Корець.

Читайте також: Корецький замок на малюнку польського художника Збігнева Щепанека

Легенда про село Весняне

Стара назва села Весняне – Кобильня. За переказами воно називалося Кобильнею тому, що належало поміщику Кобилянському. За легендою це не так. Колись навесні їхав у село один заможний пан і віз він багато коней.

На той час у тому селі, в стайні була одна дуже гарна біла кобила. Раптом всі коні, що були у пана, втекли до красуні кобили. І було дуже багато коней у селищі.

Так і назвали селище Кобильнею. Та жителям цього села було соромно за таку назву, перезвали його Весняним, бо всі коні втекли навесні.

Читайте також: Палац Стецьких у Великих Межирічах – дивовижне надбання Кореччини

Легенда про село Самостріли

Назва с. Самостріли пов’язана із жорстоким нападом татар. Тільки селяни вирішили не втікати до лісу, а захищатися. Та оборонців було мало, а ворогів безліч. Тоді люди вирішили вдатися до хитрощів. Довкола села ріс густий ліс.

Кущі ліщини перепліталися із заростями вільхи. Столітні дуби могли будь-кого сховати у густій кроні. Вирішили оборонці заховатися у гущавині і звідти боронитися від нападників. Дорога до села була вузька, дерева утворювали темний тунель.

Татари мусили їхати повільно, бо коріння уповільнювало рух, грубі гілки перегороджували шлях. Раптом один за другим вершники почали падати мертві, зчинилася паніка.

Ніде нікого, а з гущавини летять стріли і рвуть наповал. Злякалися вороги, повернули назад, а те місце назвали Самостріли.

Читайте також: Жителів Рівненщини лякають привидами з Острога

Легенда про село Морозівка

Одного разу на село напали татари, і не було де дітися бідним людям. Та одна дівчина на ім’я Морозинка врятувала все село. Пішла до татар і завела їх у будинок, сказавши, що там є дуже багато золота.

Оскільки татари грабували села і селян, то, не задумуючись, легко пішли в хату. Тим часом, поки вони шукали золото, дівчина пішла до сільських оборонців, і вони підпалили хату разом.

3 того часту село стали називати Морозинчине, згодом Морозичі, а до наших днів дійшла назва Морозівка. Багато людей думають, що ця назва походить від назви мороз – холод, та, згідно з легендою, це не так.

Читайте також: Як міста на Рівненщині стали найпотужнішими центрами торгівлі зерном у 19 столітті