Окупанти виконати вирок не встигли

18 Грудня 2023, 13:30

6424

Бійці та старшини армії УНР. Фото ілюстративне

Кожен захисник України заслуговує на пам’ять про себе.

Василь Присяжнюк. Підполковник української армії. Воював за Україну ще сто років тому.

Проєкт «Імена самостійної України» про Василя Присяжнюка подає небагато інформації. Дату народження – 12 квітня 1897 року. А також короткий опис бойового шляху: «У листопаді 1920 р., в складі Армії УНР, перейшов на західний берег Збруча та був інтернований польською владою. Станом на квітень 1921 р. служив поручником 30-го куреня 4-ої Київської стрілецької дивізії та перебував у таборі інтернованих в м. Александрів, Польща. У 1921–1922 рр. — командир 30-го куреня 4-ї Київської дивізії Армії УНР. Учасник Другого Зимового походу. Перебував у таборі Щепйорно, Польща, станом на 23 грудня 1921 року».

Вікіпедія додає в біографію Василя регіон народження – Радомишльський повіт Київської губернії, та останнє звання у російській армії – поручик.

Де шукати могилу? Де встановити меморіальну дошку? У якій школі на його згадку провести тематичний захід? Відповідей на ці запитання не було. Так би надалі і залишилось.

Аж ось – Державний архів Волинської області зацифрував чергову порцію архівно-кримінальних справ. Це справи, які заводили репресивні органи СРСР проти волинян у 1939-1991 рр. І серед цих зацифрованих документів – справа на Василя Олександровича Присяжнюка.

32 документи, 61 аркуш. Пів години на читання нерозбірливого чекістського почерку та машинописів. І тепер знаємо рідне село Василя – Борщів, нині у Житомирській області. Освіта – вище початкове училище. Хоча в іншому документі – гімназія. А ще в іншому – Третя київська школа прапорщиків. Далі – служба в Російській імператорській армії. З 1918 – в українських військових формуваннях.

Далі – кілька років збройної боротьби за Україну аж доки опинився у таборі інтернованих вояків Армії УНР.

З серпня 1922 року проживав у Ковелі. Працював чорноробом, на будівництві, на тютюновій фабриці. Став членом філії Українського Центрального Комітету – організації емігрантів з Наддніпрянської України та клубу «Рідна хата».

Члени клубу збирались на вечірки, організовували урочистості, концерти, танці та ігри. Передплачували та читали українські часописи «Тризуб», «За державність», «Табор», «Діло». Виголошували реферати про УНР, Петлюру, Шевченка та Пілсудського. Звісно, не без згадок про терор і голодомор у підрадянській Україні.

З початком Другої світової війни Ковель окупували радянські війська. Василя Присяжнюка арештували у перші дні нового режиму – 26 вересня 1939 року. На той час Василь Присяжнюк «проживав у м.Ковель, торгівець, грамотний, «украйнец», женат». В іншому документі є навіть точна адреса у Ковелі – вулиця Володимирська, 115. Торгував сільськогосподарським реманентом на складі Юрченковича-Гринюка. Мав дружину Ксенію Іларіївну та сина Павла. Юрченкович – це його тесть.

21 червня 1941 року Василя Присяжнюка радянські окупанти засудили до восьми років ув’язнення. Утім, виконати вирок не встигли...

З останніх сторінок у справі видно, що Василь Присяжнюк дожив до Незалежності.