Дрогобич – у ньому вся сіль

18 Жовтня 2021, 13:29

2974

Дрогобицька солеварня

Вперше я була в Дрогобичі 20 років тому, але тоді я не дізналась, що Дрогобич почався із солі. Добувати сіль тут почали в ХІІІ столітті, сіль зображена на гербі міста. «Дрогобич – у ньому вся сіль» – це не просто слова.

Так от в Дрогобичі досі працює державне (!) підприємство «Дрогобицький солевиварювальний завод». Дійсно унікальне, адже ропу тут качають із шахти, яку збудували ще в 1473-му році. За ці понад 500 років ніяких реконструкцій шахти не було, єдине – зараз качають за допомогою електрики помпою, а тоді використовували волів.

Читайте також: У перший повоєнний рік на Зарічненщині була в дефіциті сіль

Отже, ропу випомповують, далі відстоюють, а потім випарюють сіль у ванні. Після цього сіль сушать, подрібнюють і фасують.

Технологія повністю збережена, в радянський період використовували газ для випарювання, але стало дорого, тож повернулися до старовинної технології – тепер піч під соляною ванною топлять дровами. Далі мішки вантажать на віз і коник везе їх в сушарку.

Читайте також: Світлини Четвертнянського вітряного млина

Звідки ропа в надрах? 20 мільйонів років тому на території Галичини було море – звідси поклади галіту і назва Галичина. Галіт омивається підземними прісними водами та власне цей розчин (ропу) викачують.

Як розповіла нам пані Оксана Бунда, наша екскурсоводка і технологиня заводу, за фахом вона гідрогеолог, тож у 1984-му році спускалася в шахту, коли її чистили від мулу. Це 12 ярусів, глибина шурфу – близько 50 м.

Зараз проблема з фахівцями, навіть ДСНС не хоче мати з цим справу, бо такий спуск небезпечний – дуже слизько і надто глибоко.

Читайте також: Як міста на Рівненщині стали найпотужнішими центрами торгівлі зерном у 19 столітті

Територія заводу – це окремий біль, на жаль. Все дуже занедбане, тож аби не знали, що це є підприємство, думали б, що прийшли до якоїсь «заброшки».

Читайте також: Як торгували в Україні 100 років тому

Але знову ж – з усього промовляє історія. Коли запитала про будівлю шахти, то сказали, що вона «молода» – ХІХ століття, юна у порівнянні з шахтою. Такого ж віку відстійники. Зараз на солеварні намагаються розвивати туризм, сюди приїздять туристичні групи, шкільні класи.

Тож найкраще, що можна зробити – поїхати на це унікальне підприємство і підтримати його, розповісти іншим про таку цікаву українську туристичну локацію. Я дуже навіть рекомендую – впевнена, що сподобається!

Читайте також: Волинські шахтарі-передовики на світлині шістдесятих років минулого століття