Культ російського царя на Волині: випадковість чи закономірність
6130
В Успенському соборі у Володимирі вперше відслужили літургію Православної Церкви України. Храм передали українській церкві наприкінці 2025. Проте у розписах собору виявили незвичний образ – ікону російського імператора Миколи ІІ із сім'єю. На зображенні цар постає у шапці Мономаха та у давньоруській одежі, характерній для його іконографії РПЦ. Подібні зображення раніше виявляли на Волині.
Цікавим є той факт, що храм належить УПЦ МП із 1944 і є кафедральним із 1996. Усе це відбулось до канонізації Миколи ІІ, яка відбулась тільки у 2000 році.
Це дає підстави вважати, що царська сім'я у Володимирському соборі була зображена не випадково.
Ще одним свідченням, яке може підтверджувати цю версію можна вважати знахідки на території єпархіального управління. Обшук був проведений у жовтні 2025. На фото можна побачити ікони Іоанна Кронштадського та біографія митрополита Санкт-Петербурзького та Ладозького Іоанна (Сничова).
Обидва священнослужителі хоч і жили у різний час, проте дотримувались схожих поглядів. Зокрема щодо імператора Миколи ІІ та імператорської влади у Росії. Вони були переконаними монархістами і підтримували ізоляцію Росії від Заходу під абсолютною владою царя. Також обоє звинувачувались у антисемітизмі, вірили у винятковість російського народу. Як і сам цар Микола ІІ, за якого Росія проводила жорстокі антиєврейські погроми та політику асиміляції неросійських народів.
Іоанн Кронштадський (1829 - 1909) був членом і одним із засновників так званого «Союзу російського народу» крайньо націоналістичної монархістської організації, яка просувала антисемітські настрої у Російській імперії та підтримувала абсолютну владу імператора. Він виправдовував антиєврейські погроми і вважав, що вони були карою за непокору «помазанику Божому». Попри ці погляди Російська православна церква у 1990 канонізувала Іоанна Кронштадського. Саме на честь цього святого був освячений нижній храм у районі Луцька Теремно, де у 2023 виявили ікону російського імператора. Освячення відбулося у 2017. Через 100 років після скинення останнього російського монарха. Настоятелем церкви є секретар Волинської єпархії УПЦ МП Микола Бондарук. До рукоположення у священники він навчався у Московській духовній академії та проживав у Троїце-Сергіївській лаврі (найбільший монастир у Росії).
У той час згідно із інтерв’ю священника єпархіальному сайту його «духовним батьком» був архімандрит Кирило (Павлов). Відомий на всю Росію монах користувався повагою московських патріархів та нібито ще задовго до церковного визнання потай шанував Миколу ІІ як святого.
Митрополит Іоанн (Сничов), книгу про якого вже у 2025 знайшли в УПЦ (МП) у Володимирі, був митрополитом Санкт-Петербурзьким та Ладозьким із 1990 по 1995. Його погляди були ще більш радикальними ніж у Іоанна Кронштадського. Цього святого, до речі, архієрей вважав своїм «духовним вчителем». Митрополит був російським націоналістом, радикальним антисемітом, монархістом, категоричним противником демократії. Також митрополит Іоанн був противником незалежності України. Її він вважав невід'ємною частиною «руского мира» і називав «Малоросією».
Митрополит Іоанн дуже шанував Миколу ІІ. Він навіть поділяв думку, що смерть царя була “викупом” за гріхи Росії і порівнював смерть монарха із розп'яттям Ісуса Христа.
Його біографія під назвою «Был человек от Бога: жизнеописание митрополита Санкт-Петербургского и Ладожского Иоанна, преданное очевидцами и им самим» видана тричі у Санкт-Петербурзі російським монархічним виданням «Царское дело» у 2005, 2012 та 2015 роках. Її уклав речник митрополита Костянтин Душонов, який також дотримувався антисемітських, націоналістичних та монархічних поглядів. Саме цю книгу знайшли у єпархіальному відділенні Володимир-Волинської єпархії УПЦ. Хто і коли замовив книгу і привіз її на Волинь залишається невідомим.
Так чи інакше представники УПЦ МП у Володимирі залишили три предмети пов'язані з російським монархічним рухом: біографію монархіста Іоанна Сничова, ікону монархіста Іоанна Кронштадського та власне розпис із зображенням імператора Миколи ІІ з сім'єю. Чи є це ознакою особливого культу царя серед керівництва єпархії чи співпадінням залишається відкритим питанням.
Нагадаємо, Успенський собор у Володимирі є пам'яткою архітектури національного значення та важливою частиною історико-культурної спадщини України. До цього часу споруда перебувала у віданні Державного історико-культурного заповідника «Стародавний Володимир».
Повернення Успенського собору у державну власність – одна з найважливіших подій 2025 року для Володимира.
31 січня Володимир зустрів предстоятеля Православної церкви України, Блаженнішого митрополита Епіфанія. Візит розпочався із вшанування пам’яті полеглих захисників біля дошки пам’яті та відвідування «Стіни надії» – меморіалу, присвяченого полоненим та зниклим безвісти захисникам.