Човни-довбанки: історія трьох знахідок і одного викрадення на Волині
10337 
Незвично спекотне літо 2015 року призвело до значного зниження рівня води у волинських річках. Тоді коло сіл Щитинь, Старосілля та Семки знайшли три човни-довбанки – унікальний випадок для археології регіону. Два човни зберігаються тепер у музеях, а один ... безслідно щез.
До 10-річчя сенсаційних знахідок, розповідає історію кожного з човнів археолог Юрій Мазурик.
Човен-довбанка з дна річки Турія, коло села Щитинь
Все почалося у кінці липня 2015 року коли з дна річки Турії біля села Щитинь тодішнього Любешівського району Волинської області підняли давній човен. Його випадково виявив місцевий житель Микола Колядюк за таких обставин: переганяючи коня через брід річки на вигін, тварина на середині водойми об щось спотикалася. З’ясувалося, що перешкодою коневі були затоплені стовбури дерев. За допомогою трактора стовбури були витягнуті на берег і як з’ясувалося, що одна «колода» це човен видовбаний з суцільного стовбура дуба.
Про цю знахідку повідомив у Волинський краєзнавчий музей Ростислав Омеляшко, керівник етнографічної експедиції Державного наукового центру захисту культурної спадщини від технологічних катастроф. У цей час експедиція працювала в Любешівському районі. На думку Ростислава Андрійовича, такий експонат достойно міг прикрасити будь-який музей. Згідно цього повідомлення було обстежено місцезнаходження знахідки та проведено її обміри.
Як з’ясувалося довбанка довжиною 3,48 метра, шириною 0,64 метра і висотою 0,32 метра. Деякі частини човна збереглися погано: найбільше пошкоджені носова і частково правий борт. У кормовій частині по правому борту проходить повздовжня тріщина майже до середини човна.
Зовні корпус човна має природну округлу форму, кормова частина заокруглена, корпус від центральної частини до носа злегка звужується, ніс очевидно був загострений. Дві внутрішні поперечні перегородки розділяють човен на три нерівні відсіки. Самі перегородки витесані разом з корпусом та мають різну товщину. Вони з’єднують борти човна, виконують функцію природних шпангоутів, а також служили лавками для човнярів.
Знахідка відноситься до низькобортних човнів, які могли виконувати функції риболовних і індивідуальних транспортних засобів. Зсередини на дні довбанки видно сліди від обробки дереворізального інструменту.
Оскільки човен виготовлений із цільного стовбура дерева відповідною технологією (сокира, тесло, струг, скобель тощо), то такі човни мають назви: човен-довбанка або човен-однодревка. На Поліссі колись ще вживали назву душогубка. Про такий човен згадує Леся Українка у п’єсі «Лісова пісня» словами Дядька Лева: «...Я, наловивши риби, тільки виплив на плесо душогубкою, — хотів на той бік передатися...»
Такі човни використовувалися з давніх часів, а на річках і озерах Полісся ними користувалися ще навіть у першій половині минулого століття. На теренах шацьких озер до сьогодні вживають назву – крипа.
Точний вік щитиньського човна можна буде визначити у майбутньому, провівши радіовуглецевий аналіз.
Зараз знахідка зберігається в Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки – філіалі Волинського краєзнавчого музею. Щитиньський човен експонується у першому залі музею «Волинськими стежками Лесі Українки» на фоні гобелена «Ой на Івана, ой на Купала».
І ще одна новина – через 10 років, наприкінці березня 2025 року, на річці Турія в селі Бузаки Камінь-Каширського району був виявлений фрагмент човна-довбанки. Його знайшов вчитель місцевого ліцею Володимир Остапук. Дякуючи йому ця частина човна зараз зберігається у Камінь-Каширському краєзнавчому музеї.
Фрагмент представляє собою кормову частину, де збереглися залишки поперечної внутрішньої перегородки, яка була витесана разом з корпусом човна. Проведений у Київській радіовуглецевій лабораторії аналіз встановив, що човен був виготовлений у середині XVII століття.
Ці експонати є прямими речовими доказами розвиненого давнього суднобудування і судноплавства на річці Турії.
Знахідка човна-довбанки на річці Стир, коло села Старосілля
В кінці серпня 2015 року на річці Стир між селами Копилля і Старосілля Маневицького району місцеві жителі теж випадково виявили давній човен.
Разом з директором Маневицького краєзнавчого музею Петром Хомичем ми виїхали оглянути місце знахідки. Встановили, що човен виготовлений із цільного стовбура діаметром до 1,15 м, довжина – 12,20 м, висота – 0,95 м. Через великі розміри постало питання про місце його зберігання.
Ідея про необхідність побудови спеціального приміщення, тоді ще з робочою назвою «Музей одного експоната», виникла у перший же день.
2 вересня був підйом давнього човна та перевезення його у Маневичі для зберігання. Наступного дня знахідка стала сенсаційною новиною.
Потім з човном було проведено фахову консервацію. Громада Маневиччини збудувала спеціальне приміщення, де він знайшов постійний «порт» прописки. 29 грудня 2021 року відкрили Музей одного експоната.
Підйом старосільського човна поставив чимало запитань, але поступово знахідка розкрила свої таємниці.
Уже при першому огляді його вік підтверджував триметровий шар ґрунту над ним. Човен виготовлений у ті часи, коли видовбати човен було легше, ніж пиляти дошки.
Щоб дерево виросло до таких розмірів потрібно не менше трьохсот років. Радіовуглецевий аналіз (у Києві та Познані) показав, що дерево росло у 1223–1410 рр., а зрубано було після 1410-го. Тобто човен виготовлений у першій половині XV століття.
Центром підводних досліджень університету міста Клайпеди (Литва) визначено породу дерева – верба біла (Salix alba). Така деревина використовувалася для човнів, ночов, дуг тощо.
Питання де був виготовлений човен лишається відкритим. Гіпотетично він міг приплисти з будь-якого регіону басейну Дніпра, але є підстави вважати його місцевим.
Розміри відсіку дозволяють припустити екіпаж до десяти осіб. Така десяткова організація була тісно пов’язана з військовою справою.
Таким чином, знахідку можна віднести до високобортних човнів-довбанок (судна класу «ріка»), які виконували функції торгово-військових суден. Рульові весла на носі й кормі вказують на двосторонній хід.
Оскільки човен виготовлений із цільного стовбура дерева, в археологічній літературі його ще називають моноксил. У наукових публікаціях він відомий як Старосільський моноксил.
Описана конструкція єдина з відомих. Подібні риси знаходимо в книзі «Опис України» (1650 рік) французького інженера Гійома Левассера де Боплана, де описано козацький човен – чайку.
Отже, у пізньосередньовічну добу функціонували судна особливого типу: «ріка» – Старосільський моноксил і «ріка-море» – козацька чайка. Це вказує на еволюцію суднобудування.
Знахідка човна-довбанки на річці Стир, коло села Семки: 10-річчя виявлення і… втрати
У вересні 2015 року, коли піднімали човен біля Старосілля, місцеві жителі повідомили про ще один біля Семків. Планувалося археологічне дослідження.
У серпні 2016 року туристи на плоту побачили човен у котловані біля села Семки. Він частково виглядав з води.
Мандрівники сфотографували його, але через кілька днів човна вже не було.
Вони звернулися до поліції, але результатів не було.
Газета «Волинь» поцікавилася справою. У поліції підтвердили заяву, але справу закрито – свідків не знайшли.
Отак серед білого дня зловмисники викопали котлован, залучили кран, вантажівку і викрали човна. Це приклад масштабного розграбування пам’яток.
***
В історії багатьох країн річне судноплавство переростало в морське, не виняток і Україна. Загальної історії річкоплавства і мореплавства на теренах України ще не створено. Тому для істориків є завдання – створити цілісне уявлення про розвиток суднобудування, виокремити регіональні школи, зокрема волинську.
***
Цей матеріал створений за підтримки Друзі Району.