Історія та легенди, духи й опудала і природа: «Волинська експедиція» завершила літній сезон у Шацьку
2145 
Тут на кожному кроці – краса дикої природи поозер’я, що поєднується з цікавими туристичними об’єктами, з-поміж яких як створені людиною найближчим часом, так і давні історичні будівлі. А ще – лісова аудиторія з експонатами від найменшої пташини до найбільшого звіра цього краю, яку вже давно охрестили музеєм. 23 серпня «Волинська експедиція» завітала у край озер, лісів і боліт, аби відкрити для її учасників і біорозмаїття, і минувшину Шацького краю.
Шацький національний природний парк – це унікальне місце. Воно має понад два десятки озер, серед яких найглибше в Україні – Світязь, та вражає розмаїтою флорою та фауною, включно з багатьма червонокнижними видами. Парк, створений у 1983 році для збереження рідкісних екосистем Шацького поозер’я, займає майже 49 тисяч гектарів. З 2002 року має статус транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся», перебуваючи під охороною ЮНЕСКО.
Стежки з науковими довідками та духами краю
Коли ранок починати правильно, то треба провести його на природі. Власне, так і вийшло у завершальній експедиції літа – 2025. Причому позитиву на ранок запланували подвійну дозу. Тому й пройшли дві екостежки: «Лісова пісня» та «Парк». А супроводжувала гостей Валентина Голенчук, співробітниця Нацпарку.
Мандруючи «Лісовою піснею», можна побачити мальовниче озеро Перемут, сховане серед лісів і боліт, піднятися на оглядову вежу, пограти з дітьми на велетенській шаховій дошці чи гральних майданчиках, а також дізнатися про міфічних лісових істот.
На стежці «Парк» мандрівники насолодилися сосновим бором, великими мурашниками, які слугують природними санітарами для птахів, і побачили озеро Велике Чорне, популярне місце відпочинку та спорту.
Так і минуло пів дня – у спогляданні мальовничих краєвидів, рідкісних рослин і тварин, інтерактивних локацій для дітей та захоплюючих легенд про місцеві аномалії, що роблять Шацький національний парк справжньою природною казкою.
Читайте також: Мандрівка «Волинської експедиції» Шацьким нацпарком: унікальний світ озер, лісів і міфів Полісся.
Православна церква з обрисами католицького храму
Церкву Різдва Пресвятої Богородиці у Шацьку – архітектурна пам’ятка 19 століття. Про історію Шацька та цієї святині зокрема цікаво й захопливо розповів учитель історії Шацького ліцею Володимир Носуліч, який «горить» своєю справою, вишуковує невідомі та унікальні факти з розповідей старожилів. Як сам він жартував, «ловить» та спеціалізується саме на спогадах та усній традиції.
Уперше храм Різдва Пресвятої Богородиці згадують у документах у 1510 році. У 1800 році церква згоріла, а жителі звели дерев’яну каплицю з цією назвою. Стараннями графа Владислава Браницького у Шацьку збудували муровану церкву (приблизно 1830-1839 роки), освятили її.
Як зазначив Володимир Носуліч, спочатку церкву будували як католицький костел. На тлі різних історичних подій храм часто змінював конфесійну приналежність – з православної церква ставала уніатською та навпаки.
У 1963 році радянська влада закрила церкву. Споруду передали під склад комунгоспу. Понад два десятиліття святиня руйнувалася, став протікати дах. І лише у 1989 році громада зібрала парафіяльні збори та взялася за відновлення храму. Згодом тут почалися богослужіння.
До храму повернули ікони, хоругви, запрестольний хрест і деякі книги, які вцілили, зберігаючись у храмі села Світязь. Придбали іконостас, згодом установили ще новіший. З автентичного у церкві можна побачити дубові двері.
Цікаво, що табличка з будівлі про те, що вона охороняється державою, зникла у 80-х роках минулого століття. Згодом її повернули та встановили на споруді.
Нині архітектурна пам’ятка перебуває у підпорядкуванні Української православної церкви московського патріархату.
Ремесло, яким займаються одиниці
Фінальною локацією подорожі стала лісова аудиторія Шацького лісового коледжу. І хоч лаборант-таксидерміст цього навчального закладу Ярослав Люшук не раз наголошував на цій назві, розповідаючи про експонати та тонкощі професії, проте за цим закладом вже давно закріплена «народна» назва – музей фауни.
Заклад функціонує у Шацьку вже майже пів століття. А збір матеріалів взагалі почався із 1961 року. Ярослав Люшук продовжує справу свого батька, який вивчав таксидермію у Біловезькій Пущі. У цій лісовій аудиторії студенти Шацького лісового коледжу вивчають тваринний світ. Тут можна побачити й оглянути колекцію опудал тварин, яка налічує приблизно 400 експонатів. Серед них – навіть червонокнижні звірі-птахи.
Раніше у цьому місці була представлена також флора краю, але у 2008 році усі гербарії та колби з рідинами прибрали – нібито для того, аби не нашкодити тодішньому президенту Віктору Ющенку, який мав відвідати музей. Глава держави так у це місце і не потрапив, а от рослинні експонати сюди вже не повернули.
Читайте також: Родина Люшуків із Шацька перетворила таксидермію на мистецтво.
Різноманіття тварин у музеї фауни вражає – від мініатюрної ласки до великого зубра. Серед цікавих експонатів, на які обов’язково звертають увагу відвідувачі, − червонокнижна рись та золотомушка, найменша пташка України.
Опудала мають реалістичний вигляд та виготовлені у таких самих розмірах, які мають тварини насправді. Колись експонати обробляли миш’яком, потім його заборонили, тому використовували мідний купорос. Тепер застосовують хімікати з Німеччини, які дають 40 років гарантії.
Виготовлення опудал – кропіткий процес, який має свої нюанси. Як поділився Ярослав Люшук, найскладніше у цій роботі – знайти сам матеріал, з якого буде опудало, адже, як правило, тварини потрапляють до таксидермістів через нещасні випадки.
«От, лелека у мене в холодильнику зберігається, якого знайшли біля озера Люцимер», − каже Ярослав Люшук.
У спеціалізованому магазині чоловік закупляє пластикові форми на звірів. Усе треба розкласти – вирізати – очистити. Усередині опудал − сіно, солома чи вата. Важливі й деталі, як-от скляні очі.
Фахівець каже, що дорогі шампуні дають гарний результат, аби, приміром, очистити від бруду чи крові пір’я птаха, яке треба добре відіпрати. Іноді додає на цьому етапі процесу спирт, аби пір’я було розсипчасте.
Важливий і щоденний догляд за колекцією. Тож чоловік регулярно очищує експонати від пилу, який на них накопичується.
Улітку Ярослав Люшук безпосередньо не працює над створенням опудал, бо каже, що в цей період є чимало охочих, аби побачити колекцію тварин. Немало сюди водять і шкільних екскурсій.
Чоловік переконаний: важливо підвищувати рівень екологічної обізнаності у дітей, аби вони знали елементарні речі, бачили й знали види тварин. А його слова підкріплюють реакції дітей-учасників експедиції. Їм реально цікаво. Уточнюють, перепитують, фотографують. Бо у них – саме той урок природознавства, який запам’ятають на все життя!
Читайте також матеріали з попередніх експедицій:
Читайте також:
- Ковель
Понад 200 людей долучилися до велопробігу під час екофестивалю GreenAction у Ковелі
- Білгород
На території НПП «Тузлівські лимани» викрили браконьєра: правоохоронці вилучили сітки та понад 150 рибин
- Ковель
У Ковелі відбудуться публічні дебати про захист природи та біорізноманіття
- Ковель
У Ковелі проведуть екологічну вікторину та публічні дебати про захист природи
- Острог
Понад 400 тисяч гривень за шкоду довкіллю: Здолбунівська прокуратура домоглася компенсації для Острозької громади