Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Павло Пац з донькою Надією у день 90-річного ювілею
Павло Пац з донькою Надією у день 90-річного ювілею

На фотознімках Павла Паца лишилась Турійщина 60-70 років

14:28 23.03.2021
977

Коли ще не було цифрових фотоапаратів, а друк чорно-білих знімків у затемнених лабораторіях був непростим трудомістким процесом, небагато родин могли похвалитися своїми фотоархівами.

А на Турійщини найсолідніший такий архів, мабуть, мала сім’я Павла Йосиповича Паца – багаторічного фотокореспондента Турійської районної газети.

Він народився у березні 1923-го, як і всі ровесники, прожив непросте життя. А дарувала йому доля понад 90 років, тож був живим свідком значимих історичних подій.

Фотокором Павло Йосипович працював з1967 по 1978 рік. Його досі пам’ятають земляки, особливо люди поважного і середнього віку. Фотознімки Павла Паца були в газеті «Ленінська правда».

Тоді вона виходила майже семитисячним тиражем три рази на тиждень. Мотоциклом фотокор об’їжджав увесь район і в кожен номер привозив фоторепортажі, портрети передовиків, мальовничі пейзажі турійського краю та інші цікаві фотоілюстрації.

Знімки Павла Паца вирізнялись професійним авторським стилем і неповторністю.

Читайте також: Поліграфістка з Турійщини, яка творила газети з душею

Ще й тепер із старих підшивок вони дихають тодішнім ритмом життя. На них переважно звичайні люди-трударі – ланкові і механізатори, доярки і пастухи. Що характерно, немає похмурих облич.

В цьому проявляється справжній талант фотографа – не лише знайти правильний ракурс, а й налаштувати людину на позитив, розкрити її внутрішню красу. До всього додавалась скрупульозна робота з хімікатами, проявка плівок і друк фотографій.

Скрупульозність Павла Йосиповича, без сумніву, допомогла зібрати й сімейний архів неповторних світлин різних років. Вони зберегли пам’ять про бойову молодість Павла Йосиповича, про його трудове і родинне життя та про дорогих людей.

Читайте також: Родинна розповідь із села Бобли: сирітська доля матері лишилась спомином на картині, яку намалював її син

На одній із останніх світлин ветеран був поруч із правнучкою Мар’янкою біля квітучої вишні на своєму обійсті, що у містечку.

Це подвір’я, де й зараз проживає його родина, має два будинки – старий і новий. Господарювати тут Павло Йосипович почав відразу по війні, і з цим родинним гніздечком були пов’язані усі його хороші спогади.

Пригадуючи минуле, Павло Йосипович, перш за все, розповідав про дружину Ганну Іванівну, з якою побрались в юності у далекому 1941-му, в любові та взаємній шані прожили життя, виховали доньок Надію і Мирославу.

Назавжди лишились у пам’яті ветерана і роки війни. Він був у партизанах і у діючій армії, визволяв Берлін. Бачив, як прапороносець піднімався по стіні Рейхстагу, але його скосила ворожа куля, тоді знамено підібрав наступний…

Павло Пац був впевнений, що на війні йому просто щастило. Отримав осколкове поранення в ноги, проте лишився живий, хоч смерть завжди ходила поруч. Загинули його товариш-земляк, батько дружини, з яким разом служили. Гинули й інші побратими, хоч війні вже приходив кінець.

Читайте також: Любомльський міський голова завершив війну у Берліні та сфотографувався в кабінеті Гітлера

Павло Йосипович служив в армії до 1947 року, був в Угорщині, може й міг би там лишитися, але душа рвалася додому, до родини і милої дружини.

Повернувся у рідні Кличковичі, працював головою Миляновичівської сільської ради, згодом інспектором податків у райфінвідділі, вчителем у Турійській середній школі, простим робітником районної друкарні.

Його трудова біографія продовжувалася й після того, як він вийшов на заслужений відпочинок. Павло Йосипович нагороджений багатьма орденами й медалями.

Про те, що батько завжди був для родини взірцем працелюбності й порядності, до якого кожен раз всі зверталися за мудрою порадою і підтримкою, розповідала дочка Павла Йосиповича Надія Цукор.

Пригадувала вона й про те, що батько мав золоті руки, ще коли вчителював у школі вчив дітей малювати, по дереву випалювати, іншому потрібному ремеслу. Він дуже добре шив шапки та верхній одяг, будь-яку викрійку міг зробити сам.

Все життя Павло Йосипович тримав пасіку, тривалий час очолював районне товариство бджолярів. Він запам’ятався, колегам по газеті, стриманою, поміркованою й інтелігентною від природи людиною.

І коли кажуть, що в газетах комуністичної доби було багато знімків керівників – то це не про турійську районку.

Доярки й трактористи, пастухи й ланкові, робітниці консервного заводу й водії «Сільгосптехніки», сільські вчителі й агрономи, аматори сцени й продавчині, школярі й зовсім маленькі дітки – вони всі лишилися в газеті героями свого часу й досі дарують привітні усмішки з фотографій Павла Паца.

Читайте також: Яким був Луцьк у 1964 році

Світлана НЕВЕЛИЧ

Коментарі
Загрузка...
19 квітня
Вчора
17.04.2021
16.04.2021
15.04.2021
14.04.2021
13.04.2021
12.04.2021