Кредо її життя – «Україна. Жінка. Математика»

У травні 95 років відзначила відома українка Ніна Вірченко – докторка фізико-математичних наук, академік, членкиня Австралійського, Американського, Бельгійського, Едінбурзького, Лондонського математичних товариств.

На Волині Ніну Вірченко добре знають у с. Човниця в музеї видатного математика Михайла Кравчука. Вона досліджувала його життя і творчість, і чимало матеріалів передала до музею. А волинські вчителі математики, і з різних областей також, знають Ніну Вірченко як організаторку 17 наукових конференцій, присвячених Михайлу Кравчуку. Вони радо їздили зі своїми дослідженнями на наукові дискусії, знайомилися між собою, вивчали досвід один одного.

Ніна народилася 5 травня 1930 року у с.Завадівка на Черкащині. Батько був офіцером армії УНР, тож і дочку навчав сміливості й патріотизму. 

«Я – донька петлюрівського офіцера, я горджуся цим, батько ходив у бої за Україну і я разом з ним, це умовно, бо я була мала ще. Любила Україну, бажала їй добра і далі все життя жити, працювати для України», – каже Ніна Вірченко

У січні 1937 року сім'я перебралася у м. Червоне на Житомирщині, де жила до червня 1945-го. 10 клас Ніна закінчила у 1946 році в Житомирській школі № 36. Склала екзамен у Московському університеті особисто академіку А. Колмогорову і була зарахована на механіко-математичний факультет. Але батько, який супроводжував доньку, по дорозі додому порадив здати копії документів також на механіко-математичний факультет Київського університету, куди вона й була зарахована як «золота» медалістка без екзаменів.

Попри труднощі голодного і бідного життя Ніна Вірченко відвідувала гурток ракетотехніки та аеродинаміки (одна серед 29 хлопців), здійснила 10 стрибків з парашутом, розробляла власні проєкти вдосконалення польотів. А тим часом вела відверті розмови з колегами на теми історії України, про боротьбу УПА за незалежність. Вона ще підлітком готувала себе до підпілля. Навіть придумала псевдонім УЖМА: «Українка – Жінка – Математик – Астроном».  Під цим псевдо писала і розповсюджувала рукописні листівки.

28 червня 1948 року Вірченко була арештована НКВС за доносом найкращої подруги. За антирадянську агітацію і «за участь в «українсько-націоналістичній банді» 11 грудня 1948 року Ніну засудили на 10 років неволі.

18-річну студентку привезли в «Озерлаг» – табір особливого режиму № 7, який організували у 1948 році на місці колишнього «Тайшетлагу» в Іркутській області Росії. 50 табірних пунктів були розташовані уздовж побудови Байкало-Амурської залізничної магістралі від Тайшету до Братська, їх управління розміщувалося у Тайшеті.

Політв’язнів особлагу № 7 залучили до ремонтних та будівельних робіт на залізниці, але переважно займалися лісозаготівлею: заготовляли, вивозили і переробляли деревину.

До 1951 року перед невільниками поставили важке завдання укласти залізницю від Тайшета до Усть-Кута – 708 км. Цю західну ділянку БАМу споруджували на одношляховому, технічно полегшеному варіанті. Але залучили додаткову кількість техніки і робочої сили. Будівельники виконали 24 млн кубометрів земляних робіт, проклали 840 км головних і станційних шляхів, спорудили 55 станцій і роз’їздів, 5 паровозних депо, 9 електростанцій, 19 пунктів водопостачання, 90 тисяч квадратних метрів житлових будівель.

Ніна Вірченко (праворуч) із подругою Богданою по Тайшету

Силами невільників також до кінця 1951 року завершили укладання головного залізничного шляху до станції Лєна і відкрили одночасний робочий рух напрямку Тайшет – Лєна. В’язні також будували і облаштовували численні селища, розташовані уздовж залізниці Тайшет – Лєна, брали участь у розвитку Тайшетського промислового вузла. Саме вони стали першобудівниками багатьох промислових районів регіону. Водночас радянська влада на весь СРСР брехала громадянам про те, що ця праця є заслугою добровільних «комсомольсько-молодіжних побудов».

Під номером Р-840 Ніна Вірченко працювала на лісоповалі, у кам’яному кар’єрі, на будівництві Братської ГЕС. Але й там вона проводила усні уроки з математики для жінок, пишучи паличкою на піску чи на снігу. Склала 10 заповідей для української жінки-політув΄язненої. Хворіла на туберкульоз, у неї ослаб зір.

30 січня 1954 року Ніна Вірченко потрапила під звільнення як така, що була засуджена малолітньою. Повернувшись в Україну, спробувала вступити до Харківського університету, але не взяли через судимість. 

Пішла викладати математику в сільських школах у с. Янушпіль, у 1955 – у семирічці в с. Улянівці Житомирського району, у 1957 році – в с.Томашівка Фастівського району на Київщині.

У 1956 р. Ніна відновилася на заочному відділі мехмату Київського університету, 1958 перевелась на III курс стаціонару. У 1961 році завдяки професорам Г. Положію, І. Ляшкові, академіку І. Швецю, які взяли здібну випускницю «на поруки», вступила в аспірантуру. У 1964 р. захистила кандидатську дисертацію. Працювала асистентом, старшим викладачем, з 1967 року – доцентом кафедри математичної фізики Київського державного університету.

Ніна Вірченко у 1964 році вийшла заміж на колишнього політв’язня, літератора Ростислава Доценка. У їх сім’ї виросли дві донечки Марія та Олена.

Під час чергової хвилі арештів української інтелігенції декан механіко-математичного факультету С. Т. Завало і ректор М. У. Білий, на вимогу КДБ, домагалися звільнення Ніни Вірченко «за власним бажанням» як нереабілітованої націоналістки. Через тривалі переслідування мусила звільнитися.

«Коли мені було 10 років, наче тоді вона вперше розповіла про заслання. Тоді так говорити про це не можна було. Ми були десь в Криму на морі, ходили в полях, де ніхто не зміг би підслухати. Ми йшли десь пів години до моря, і вона нам оповідала про табори. До того доходили чутки, але не повністю. А коли мені було 4-5 років до нас приходили з обшуками, – пригадує донька Ніни Вірченко Олена Доценко. 

У 1991 році Ніна Вірченко була реабілітована.

У 1974-1990 рр. працювала доцентом Київського політехнічного інституту. Захистити докторську дисертацію змогла лише в часи «перебудови» після багаторазових успішних виступів на семінарах у Московському університеті та в інших наукових центрах.

Ніна Вірченко, 2010

У її доробку – понад 350 наукових і науково-методичних праць, 22 книги (у тому числі англійською, японською, російською мовами). З 1992 року щорічно організовувала в Києві міжнародні математичні конференції пам'яті академіка Михайла Кравчука, який був репресований і загинув на Колимі.

Ніна Вірченко виступає у березні 2025 р. у Тернополі

З початком повномасштабної російсько-української війни Ніна Вірченко переїхала жити в Тернопіль до доньки. Від 1990 року і до виходу на пенсію була професоркою Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут». І досі її дистанційно залучають до викладання.

Вітання з 95-річним ювілеїм

Днями за працю та здобутки Ніну Вірченко нагородили найпочеснішою відзнакою за служіння та вірність Київському політехнічному інституту. А також на її честь висадили калиновий сад неподалік Тернополя.

Читайте також: Оунівка з Княжого Софія Іванюк