У Польщі лінчують українську активістку, в Україні сварка через слова Дуди про «націю убивць»

Київ та Варшава у січні, здавалося б, домовилися щодо історії. Навесні почнуться ексгумації жертв конфлікту часів Другої світової. Дональд Туск і Володимир Зеленський вирішили не напружувати відносини між країнами важкою історією. Можливо, колись наші народи повернуться до формули Кучми-Кваснєвського «Вибачаємо і просимо вибачення».

Але 18 травня у Польщі вибори президента. І ця обставина збурює інформпростір скандалами. Нові склали історію цілого тижня – не менше. Спочатку вибухнула

«Справа активістки Панченко»

Очільницю «Євромайдан Варшава» Наталю Панченко частина політиків у Польщі хоче депортувати з країни. В інтерв'ю «5 каналу» Наталя припустила, що штучно створена напруженість між українцями та поляками більше шкодить Польщі, де кожен десятий мешканець тепер українець.

Панченко сказала, що «розхитування ворожнечі між українцями і поляками є дуже небезпечним», бо це може призвести до сутичок, підпалів магазинів і будинків на території Польщі. Ось ці слова:

Засторогу Наталі крайньоправі польські політики почули як погрози полякам від українців, яких вони прихистили. Колишній прем'єр Лешек Міллер ось так закликав допитати Панченко та депортувати її:

Його підтримали у проросійській партія «Конфедерація». Ось відео їхнього брифінгу у Сеймі:

Лідер «Конфедерації» Рафал Меклер (так, той самий, що підбурював блокування кордону рік тому – Ю.К.), підтримуючи депортацію Наталі перекинув місток в історію. 

Він згадав про замах на Юзефа Пілсудського, убивства міністра Перацького й інших польських чиновників у 1920-30 роках, які вчинило українське підпілля. Мовляв, якими були українці, такими й зосталися: підступні і криваві вороги поляків, які й сьогодні погрожують палити та убивати в Польщі.

Слухати це у 2025 році – це колупатися ножем у рані, раз по раз перевіряючи, який прокол болить сильніше.

Читайте також: Україна-Польща: як повернутися до формули «вибачаємо і просимо вибачення»

Наталя Панченко

Наталя Панченко – українка, яка багато років живе в Польщі – не казала про те, що українці планують когось підпалювати чи здійснювати напади. Але хіба перевіряють заяви ті, хто дізнається про новини у ТікТок? 

Панченко зазнала хвилі ненависті з боку частини поляків, які цитували її слова без контексту і розуміння. Майже одночасно в мережі палало і щодо

 Інтерв’ю Анджея Дуди

На Kanale Zero польський президент розповідав про тиск із боку польських політиків на нього, щоб вимагати від України поступок у питанні «Волині» в обмін на військову допомогу. Україні присвячено чверть двогодинної розмови. 

Якщо послухати цю частину, то вона загалом прихильна до нас. Дуда нині має розкіш бути над сваркою, адже не підтримує жодного з кандидатів на президента.

Коли йшлося про так звану «Волинь-43», Дуда сказав, що розмовляв на цю тему з Володимиром Зеленським і в нього склалося враження, що в Україні дуже мало знають про україно-польський конфлікт часів Другої світової.

Читайте також: Наступник Дуди, історія, «осередки єдності» та зброя: чому Зеленський поїхав до Польщі

 У цьому контексті пролунало: «Ніхто в Україні не хоче сказати, що мій дід з прадідом скоювали геноцид, що ми нація, яка вбивала».

Далі Дуда додав, що «ніхто не хоче того визнати і так себе назвати». Мовляв, і в Польщі люди не хотіли б визнавати аналогічне, будь-якій нації важко сприймати темні сторони своєї історії. Так Дуда підкреслює, чому розуміє позицію українців.

Офіційний сайт президента Польщі також подав фразу про «народ, який вбивав» дослівно.

Але згодом новина з цитатою із сайту без пояснень зникла. А в Україні уже палало.

Особливо різко відреагував історик Олександр Зінченко, який закликав «не робити з українців націю убивць».

«Поляки не спроможні усвідомити, як саме ці слова звучать з української перспективи. Вочевидь, президент сам не зрозумів, що сказав», – написав згодом у Фейсбук Зінченко.

Як це все розуміти?

Обидві історії показали, як швидко може запалати і від необережних слів, і від їх трактування.

Панченко отримала «шакалячий експрес» після того, як звернула увагу на те, що українців під час виборчих перегонів у Польщі використовують, щоб збільшити рейтинг і самоствердитися. 

Ми писали, що кандидат від партії влади Рафал Тшасковський у січні запропонував законопроєкт, який знімає найпоширенішу серед українців соцдопомогу 800+ злотих із непрацюючих батьків. Так кандидат від партії Туска хоче забрати голоси у правих кандидатів.

Дуда отримав в Україні за те, що не відчув, наскільки боляче шмагане його фраза. А Зінченка розкритикували за неврахування контексту розмови.

 Уся ця піна, звісно, спаде, але осад лишиться. Важливо розуміти інше: такі дрібні і не дуже сварки відбуваються на тлі створення фактично проросійської смуги у Центрально-Східній Європі.

В Австрії за крок до канцлерства проросійський політик. На румунських президентських виборах переміг проросійський кандидат, який робив собі кампанію виключно у TikTok. У квітні там перевибори, а чинний проукраїнський президент Йоганніс пішов у відставку.

 У Словаччині прем’єр Роберт Фіцо, якого звинувачували у стосунках з італійською мафією і причетності до вбивства журналіста. Тепер він літає до Путіна і погрожує Україні.

В Угорщині панує майже однопартійний режим, який не приховує свого негативного ставлення до Євросоюзу і шукає звʼязків із РФ. У Чехії восени цього року також парламентські вибори, які здатен виграти ще один проросійський популіст Андрей Бабіш.

 Втрачати Польщу у таких умовах Києву не випадає. Як не хочеться і полякам мати на заході кордон із Росією.

Україні треба дотягнути до виборів та не розсваритися з друзями, яких серед поляків більше, ніж ворогів. Саме у першому півріччі 2025-го Польща головує у Раді ЄС, а Україна прагне у цей час нарешті відкрити перший розділ у переговорах про вступ.

Читайте також: Ніхто в Польщі також не хоче вибачатися за етнічну чистку