Олександра Екстер: українка, яка здійснила мистецьку революцію
-
-
>
-
>
-
>
2238
Українки мали першість у мистецькому світі. Олександра Екстер – одна з таких. Вона відкрила світові авангардне мистецтво, переконала навіть Пікассо звернутись до яскравих кольорів, переосмислила українську вишивку, об’єднавши її з живописом, змінила підхід до оформлення театрального мистецтва, товаришувала з Казимиром Малевичем.
Роботи Олександри Екстер в приватних колекціях та музеях США, Франції, Німеччини, а вплив на формування історії мистецтва безцінний.
Що це, як не абсолютний успіх? Але є нюанс. Вересень 2024 року я заходжу до зали Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку. У залі з роботами кубістів, так, того самого Пабло Пікассо, Жоржа Брака, Фернана Леже – увагу притягує робота жінки. Такий впізнаваний стиль Олександри Екстер.
Наступний погляд на інформаційну довідку під роботою. І повний розпач від надпису «Alexandra Exter. Russian». Ось чому іноземці говорять, що не знають жодного українського митця.
Насправді – вони знають, але світ звик вважати такі ключові імена як Казимир Малевич, Олександра Екстер, Давид Бурлюк та інші російськими митцями.
Тож, біографії цих визначних українців потрібно досліджувати нам, в першу чергу, щоб пояснити світові, що їм відомі найкращі представники українського мистецтва, які змінювали хід історії, відкривали нові напрямки в живописі та здійснювали мистецькі революції.
Читайте також: Музей в Амстердамі визнав Казимира Малевича українським митцем
Саме завдяки зусиллям українських мистецтвознавців, істориків та журналістів Музей мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку в 2023 році визнав українськими митцями Архипа Куїнджі, Іллю Рєпіна та Івана Айвазовського.
Сподіваємось, що невдовзі така ініціатива чекає і на Олександру Екстер, а на наша справа – розібратися в тому, хто така ця українська інтелектуалка, яка подорожувала світом, спілкувалась з найвизначнішими митцями свого часу, поверталась до Києва з найкращими творчими ідеями та запалювала Європу натхненням, яке знаходила в українським традиціях.
Олександра Григорович (прізвище Екстер вона отримала, взявши шлюб з київським адвокатом) народилася 18 січня 1882-го в місті Білосток (нині Польща). Коли дівчинці було два роки, то родина переїхала спершу до Сміли, а згодом до Києва.
Саме там почалося навчання Олександри у добре знаного українського художника Миколи Пимоненка в Київському художньому училищі. Та творча натура відчувала, що мистецькі пошуки варто продовжувати в Парижі, тому в 1907 році Олександра Екстер опиняється в самому центрі європейського мистецтва.
Завдяки знайомству з Гійомом Аполлінером, вона потрапляє до майстерні Пікассо та повертається до своєї київської студії натхненною новою ідеєю в мистецтві – кубізмом. Олександра Екстер не запозичує новий стиль, над яким працював Пікассо, а створює на його основі власний. Так в Україні з’являється «кубофутуризм».
Це такий мистецький напрям, який об’єднав прості геометричні форми (куби, конуси, циліндри) і рух, швидкість та динаміку сучасного життя. Тобто, Олександра Екстер прагнула передати в своїх роботах не просто зображення предмета, але і його енергію та ритм.
Найцікавіше те, що мисткиня додала мотиви та кольори, запозичені з українського мистецтва, тож, як на мене, це і була її особиста формула успіху.
Критика та початок авангарду в Україні
Здається, що поява нового мистецтва, стилю в живописі та нових імен завжди супроводжується схвальною критикою та визнанням, але це не так. Перша виставка, яку організувала Олександра Екстер разом з Давидом Бурлюком у 1908 році мала назву «Ланка».
І це стало справжнім викликом, адже успіху серед відвідувачів виставка не мала, ба більше, нерозуміння прогресивної мистецької течії спричинило появу «хейтерів», які відмовлялись приймати таку нестандартну естетику.
Попри все, цей крок демонстрації нових ідей та поглядів точно мав вплив на історію мистецтв, адже ознаменував початок авангарду в Україні.
Після «Ланки» з Олександрою Екстер стався ще один виставковий досвід, де вона виступила організаторкою та кураторкою. Виставка «Кільце» у 1914 році, до речі, знову на Хрещатику, презентувала живопис, графіку, ескізи театральних костюмів і декорацій у стилі експериментів з формами, кольорами та простором.
Цікава назва «Кільце» обумовлена тим, що виставка стала символом єдності та безкінечності мистецтва та демонстрацією того, що сучасний арт – це лише рух уперед без жодних обмежень.
Проте, як і у випадку з попередньою виставкою, схвальних відгуків серед відвідувачів вона не отримала. Та за обуренням глядів, які мали класичні уявлення про живопис, було і щось інше, більш значиме.
До прикладу, молоде покоління митців сприйняли виставку як свіжий подих у мистецькому житті Києва, а проявлений український авангард став частиною загальноєвропейського мистецького руху.
Театр
Наступний розділ життєвої історії Олександри Екстер пов'язаний з театром. Творчість мисткині була революцією в тодішньому живописі, тож і робота зі сценографією стала справжнім проривом. У чому ж полягала ця революційність?
Вона відмовилася від традиційних реалістичних декорацій на користь абстрактних форм і яскравих кольорових композицій. Художниця вважала, що сценографія не має бути просто «тлом» для акторів, а повинна взаємодіяти з ними, створюючи єдину художню концепцію вистави.
Окрім декорацій, Олександра Екстер створювала костюми для вистав. Вона зруйнувала традиційні підходи, вводячи геометричні форми, насичені кольори та несподівані деталі.
Її костюми виглядали як рухливі витвори мистецтва, які гармонійно доповнювали сценографію, а сама мисткиня цілком заслужено отримала європейське визнання та статус новаторки в театральному мистецтві.
Народне мистецтво
Найцікавіший період життя Олександри Екстер – коли вона відкривала для себе народне мистецтво. Справа в тому, що в 1910 році художниця вирушила в експедицію українськими селами, зокрема в село Вербівка, де познайомилася з Наталією Давидовою.
Остання організувала в селі майстерню вишивки, де місцеві майстрині створювали не просто побутові речі, а справжні витвори мистецтва. Екстер була зачарована глибиною і яскравістю народного орнаменту. Вона побачила в ньому не просто етнографічний матеріал, а джерело творчого натхнення.
Саме так починається співпраця Екстер з місцевими вишивальницями, з якими вона сміливо ділиться своїми абстрактними формами, геометричними елементами та яскравими контрастами кольорів, а вони, в свою чергу, переносять всі ці елементи на тканину.
Згодом усі створені роботи – вишивки на сумках, килимах, подушках – майстрині демонстрували на виставках у Києві та країнах Європи. Та найгучніше експонування сталося в 1917 році в Москві, після чого виставкові роботи до України так і не повернулися.
Еміграція
У 1924 році Олександра Екстер остаточно покинула Київ і вирушила до Парижа. До цього у період політичної нестабільності, голоду, терору та еміграції її однодумців, вона намагалася працювати, викладала в Київському художньому інституті, створювала сценографію для театру, але обставини змусили її шукати притулку за кордоном.
Париж – не було випадковим містом для неї, адже вона вже була визнаною у Європі, вчилася у відомих майстрів та входила до сформованого мистецького середовища.
Олександра Екстер викладала в Академії сучасного мистецтва Фернана Леже, ділилася своїм досвідом із молодими художниками, які цікавилися авангардом, та продовжувала роботу над театральними декораціями.
Навіть у Парижі вона використовувала українські мотиви в своїй творчості та розвивати ідеї синтезу авангарду й традицій.
Олександра Екстер померла 17 березня 1949 року. Її поховали на цвинтарі в Парижі. Попри те, що останні роки її життя пройшли в еміграції, вона залишалася вірною своєму мистецтву й завжди підкреслювала свою причетність до української культури.
На жаль, через еміграцію, революційні події та війни частина робіт Екстер втрачена або розпорошена світом. Певну частину своїх робіт вона заповіла другу-художнику Семену Ліссіму, який жив у Нью-Йорку, так її твори потрапили до США, а згодом – до найкращих музеїв.
Українські музеї володіють лише невеликою частиною її спадщини, зокрема, Національний художній музей України має у своїй колекції найвпізнаванішу роботу Олександри Екстер «Три жіночі постаті» (1909-1910).
Читайте також: Казимир Малевич першим відобразив у картині Голодомор
Чимало робіт Олександри Екстер знаходяться у приватних колекціях, де вони високо цінуються колекціонерами. Її твори періодично з’являються на аукціонах, таких як Sotheby’s та Christie’s, де встановлюють рекордні ціни.
Читайте також: Чи справді Олена Пчілка була іконою стилю доби Модерну? Розкриваємо деталі її образів
