«Фільм «Якби Чорновіл» про ілюзії українців та користь бути розумним вчасно», – Олександр Зінченко

14 Січня 2025, 18:19
Фільм «Якби Чорновіл» 499
Фільм «Якби Чорновіл»

Історик та журналіст Олександр Зінченко наприкінці 2024 року випустив свій новий документальний фільм. Після багатосерійки «Колапс. Як українці зруйнували імперію зла» Зінченко продовжив досліджувати новітню історію України.

«Якби Чорновіл. Кращий сценарій для України?» – така назва нового фільму, де автори спробували зухвалий прийом альтернативної історії.  

У розмові з Район.Історія автор стрічки Олександр Зінченко розповів, що цей фільм не стільки про В’ячеслава Чорновола, скільки про ілюзії українців.

«Антиякбитологія»

У мене як історика викликає бурхливі емоції ідея сказати: «от якби». І далі починається бурхлива фантазія і мрійництво. Бо більшість людей не зовсім добре розуміють комплекс чинників та обставин, за яких відбувалася та чи інша історична подія.

Щодо виборів «Чорновіл чи Кравчук» у 1991 році, то щоразу під 1 грудня народ починає плакатися: от якби ми проголосували не за Макаровича, а за Максимовича, то ми жили б як у Польщі чи Чехії.

А звідкіля така впевненість, що ми пережили найгірший сценарій після тих виборів та референдуму? Українці дуже часто не цінують саме той сценарій, який вони прожили в реальності, і мріють про зовсім інший, уявний, ідеальний сценарій, якого насправді, можливо, навіть не могло б бути.

 

Чому стартові умови були різними

Насправді – історія тече як вода. Вона не буде текти вгору чи складним шляхом, але знайде найпростіший. Треба побачити з якого місця і куди вона буде текти. Тому фільмі «Якби Чорновіл» ми нагадали, у яких стартових умовах була та ж Польща, і порівняли з українськими реаліями того часу.

 У Польщі, наприклад, не було проблеми конверсії таких великих оборонних підприємств, як «Південмаш» у Дніпрі чи завод Малишева у Харкові.

Інша наша проблема: необхідність платити зарплату мільйонній армії, що дісталася у спадок. А що робити з інфляцією, яка на момент виборів сягнула 300% річних (по 1% щодня). Згодом інфляція зростала по 5% щодня. 

Читайте також: «Боротьба – це про зусилля»: Олександр Зінченко у Рівному презентував книгу «Як українці зруйнували імперію зла»

Олександр Зінченко
Олександр Зінченко

Україна успадкувала після 1 грудня усі ті процеси, що розвивалися в СРСР: крах планово-адміністративної економіки. І все це в умовах тільки створення регуляторних інституцій в Україні.

Аналогічну інфляційну лавину у Польщі зупинили реформами віце-прем’єра Лешека Бальцеровича. Сусіди швидко ухвалили наприкінці 1989 року план ринковим реформ – «11 законів Бальцеровича». 

Перші результати відчули через 7 місяців 1990 року. Але прошу дуже: Польща разом з МВФ, Світовим банком, іншими установами знайшли мільярд доларів такої собі «фінансової подушки» для компенсації негативних процесів. Скажіть, хто-небудь тоді думав про компенсатори в Україні?

Автори усіх сценарії альтернативної історії про таке не замислюються.

Де ми взяли б свого Бальцеровича

Чи достатньо обрати хорошу людину, щоб вона налагодила в країні інституції і правила. Тут знову треба увійти в порівняльну історію з Польщею. У 1989 році Бальцерович прийняв пропозицію премєра Тадеуша Мазовецького очолити економічний блок уряду. Чи була в Україна така людина з командою у тих умовах в Україні? Та навіть – чи зараз є?

У 1990 році Бальцерович вже мав певний досвід та знання. Ще у 1972 році його запросили вчитися у США. Два роки він вивчав тематику вільного ринку, англійську мову. У кінці 1970-х років започаткував науковий семінар-гурток, де з колегами обговорював можливість запровадження ринкових інструментів у соціалістичній економіці. 

Бальцерович написав два звіти, які обговорювалися у суспільстві. Тільки після 1989 року це все вистрелило. Тобто, від моменту, коли Лєшек почав займатися тематикою і воно спрацювало, минуло 20 років. Чи були у нас в 1991-1992 роках такі люди?

Українцям брехали про найуспішніший період історії

У фільмі ми умисно детально розповіли про Україну після 2004 року, коли до влади прийшла команда Віктора Ющенка.

Основні макроекономічні показники перших чотирьох років після Помаранчевої революції найкращі за усі понад 30 років відновлення незалежності. Реальні доходи громадян, інвестицій та ВВП зростають в рази. Потім сталася світова криза 2008 року і у 2009 році економіка трохи просіла.

Але українці без гугла точно не дадуть відповідь на питання, з якої фрази починається передвиборча програма кандидата Януковича на виборах 2010 року. «Бездарна та непрофесійна влада довела країну до руїни».

Найкращі темпи зростання української економіки команда Януковича оголосила руїною і 12,5 млн виборців купили це.

Уявімо, що Чорноволу вдається зробити фантастичні речі: зібрати компенсаційний фонд, мати команду, почати реформу. І ось потім з’являється якийсь Янукович та заявляє: 

«Ви ж обіцяли нам у 1991 році , що ми станемо Швейцарією. Пригадуєте, як на усіх парканах висів прогноз Дойчебанка про могутню Україну? І де результат?!».

Тоді більшість українців не вникала у складності переходу неефективної радянської економіки. Але кого б назвали винним? Першу особу – Вячеслава Чорновола. Хоча направду він би нічого не зміг вдіяти, як і Кравчук.

Ми тільки зараз починаємо знову довіряти владним інституціям. А у 1991 році ключовим месиджем було: владі довіряти не можна. Інша особливість – низький рівень знань про макроекономіку. 

Такий мікс – неосвіченість та недовіра до влади – вбивала б політичну репутацію будь-кого. Чи це був Кравчук з Чорноволом, чи Юхновський, Ющенко та Лукяненко. Через чотири роки, попри всі позитивні зрушення, які б ця людина зробила, її оголоси ли б винуватою в усьому.

Читайте також: Якби Чорновіл: історик Олександр Зінченко пояснив, чому важливо працювати над критичним мисленням

Чи можна й далі використати метод «Якби…»

Нумо, змоделюємо вибори 2019 року. Припустімо, що другий тур виграє Порошенко і залишається президентом. А Путін готує відновлення СРСР.

Пригадаймо: йому здавалося тоді, що українці – недолугі, бо обрали собі президентом «якогось клоуна». Він дочекався завершення ковіду та слабкої реакції США на перемогу «Талібану», пригадав, що скоро 100-річчя від створення СРСР і на тлі негативного балансу довіри-недоври до Зеленського ухвалив рішення почати вторгнення.

Тобто, Путін виходив зі своїх примітивних уявлень про Україну, не розрахував сил, які кинув проти неї. І ми вистояли. Такою була реальність.

Якою вона була б за президента Порошенка? Цілком ймовірно, Кремль готувався б краще. І ми могли б готуватися краще. В альтернативному сценарії Путін відразу готував проти України не 200 тисяч, а мільйон. 

Чи ми вистояли б тоді? І чи той сценарій, який комусь виглядав оптимальним у 2019 році (перемога Порошенка), був би оптимальним в альтернативній реальності?

Знову ж: можемо намалювати велику кількість переконливих альтернативних сценаріїв, які можуть відбутися чи ні. Але ми переживаємо щоразу саме той, який пережили. Українцям важливо навчитися оцінювати всі необхідні чинники для ухвалення важливих рішень.

Як сьогодні проголосували б українці на виборах 1991 року?

Правильні рішення треба приймати вчасно. А не тоді, коли людині виповнюється 87 років, як от нещодавно було б Чорноволу. Нині понад 50% українців позитивно оцінюють внесок в нашу історію президента Ющенка. Але у 2020 році його вважали найгіршим президентом країни.

Знову ж – той сценарій, який ми пройшли, був наслідком нерозважливого вибору 2010 року. Тоді треба було бути розумним, а не зараз, коли на нас летять російські ракети.

Звісно, у цій війні винна Росія і Путін. Відповідальність агресора завжди на першому місці. Але у 2014 році двері цій агресії РФ відкрив обраний у 2010-му українцями Віктор Янукович, а не Ющенко.

Правильний вибір треба було робити тоді. А не тепер, коли знищені Бахмут, Авдіївка та Марянка… Власне і для цього ми знімали наш фільм – нагадати: «Дорогі українці розумними треба бути вчасно».

Читайте також: Як Леонід Кравчук сперечався з Горбачовим, розвалив СРСР, а в кінці просльозився

Коментар
17/02/2025 Понеділок
17.02.2025
16.02.2025
15.02.2025
14.02.2025