Легенда про гелікоптер, або Чому репресували лікарку із Володимира
-
-
>
-
>
-
>
2379
Одна з найдивовижніших історій, яку мені довелося дізнатися за період роботи у Державному історико-культурному заповіднику «Стародавній Володимир» стосувалася лікарки Марії Зенкевич. Вона була офтальмологинею, мала власний кабінет, великий дерев’яний будинок та добрі статки.
Її чоловік теж був лікарем і побудував для них двох приватну клініку. Марія була полькою, чудовою спеціалісткою, сама робила операції на очах та любила спілкуватися з пацієнтами про буденні життєві справи. Володимирчани запам’ятали її як Зінкевич.
Здавалося б нічого особливого, звичайне життя жінки-лікарки, але один епізод – неймовірно вразив. У 1939 році коли у Володимир прийшли перші совєти – родина Зенкевичів потрапила у список польської буржуазії, яку треба було виселити в Сибір.
Але лікар-офтальмолог – дуже цінна професія, надто для не такого вже й великого міста, як Володимир, адже проблеми очей – це не рідкість, враховуючи те, що «асвабадітєлі» їхали до нас цілими родинами, з власними проблемами і хворобами.
Лікарку не чіпали, дозволили далі працювати, але вже під пильним оком наглядачів. Перших совєтів Марія Зенкевич пережила і ось тут починається наша історія.
Після Другої світової війни чергові «асвабадітєлі» все таки вирішили на повну «звільнити» лікарку Зенкевич та відправити її до ГУЛАГу.
Працюючи в заповіднику над проєктом «Володимир, яким ми його пам’ятаємо. Людські долі», усі старожили, які є корінними володимирчанами стверджують, що лікарку Зенкевич вкрали з ГУЛАГу з Казахстану її сини на гелікоптері.
І це щось, що геть виглядає дивним. По-перше, де сини взяли гелікоптер? По-друге, як взагалі можна було провернути таку операцію і які треба мати зв’язки, щоб все це організувати? Історія звучить досить епічно, але її нам розповіла не одна людина, тому десь маленька крапля правди в цій історії є.
Я вирішила дослідити цю тему більш детальніше. Довгий час мені не потрапляли до рук жодні матеріали. Є світлина клініки лікарів Зенкевичів. Будівля навіть збереглася до нашого часу в дуже гарному стані. А от як виглядало подружжя Зенкевичів – жодного фото.
Читайте також: Арсен Річинський: святий та грішний борець за українську церкву
Кримінальна справа
В Державному архіві Волинської області зберігається справа за 1945 рік на Зенкевич Марію Григорівну. Коли я її відкрила – це виявилася лікарка з Володимира. Є лише невідповідність у прізвищі, яке володимирчани запам’ятали, як Зінкевич, а насправді в документах вона була Зенкевич.
З матеріалів справи вдалося дізнатися чимало деталей, а найголовніше – чи вкрали її з ГУЛАГу гелікоптером.
Постанова на арешт видана 8 січня 1945 року. На той момент Марія Зенкевич проживала у Володимирі по вулиці Коперника, 13 (нині вулиця Івана Франка) та працювала окулісткою в міській поліклініці.
Жінку звинуватили за ст. ст. 54-2 і 54-11 КК УРСР – антирадянська діяльність та участь в контрреволюційних організаціях польських націоналістів.
Читайте також: Карл Тофт: шпигун, який тримав бордель у Володимирі
Все, що уповноважений володимир-волинського НКВС молодший лейтенант держбезпеки Дудін зміг висунути обвинуваченій – це її нібито антирадянська діяльність, яка підтверджується документами вилученими у коменданта обводу «МЕВЕ» – ПЗП (Polski Związek Powstańczy) Мартина Дудковського.
У анкеті заарештованої зазначено, що Марія Григорівна Зенкевич народилася у 1891 році у Новій Празі Херсонської губернії (нині селище, центр Новопразької громади Олександрійського району Кіровоградської області).
Її чоловік Олександр Савелійович Зенкевич теж народився у 1891 році у місті Вільно (Вільнюс, Литва). На момент арешту своєї дружини вважався зниклим безвісти, адже перебував у німецькому полоні.
Сини: Станіслав Олександрович Зенкевич 1918 р. н. – відомостей не має; Владислав Олександрович Зенкевич 1921 р. н. – військовий польської армії.
Дорогоцінності
Та все ж таки найцікавіше в даній справі – це протокол обшуку. Лікарка Зенкевич була заможною жінкою і це вперше в кримінальній справі я зустріла таку кількість дорогоцінного майна:
1. Паспорт на ім’я Зенкевич М. Г.;
2. Посвідка на проживання;
3. Годинник ручний золотий фірми «Мозер» з золотим ланцюжком (швейцарська фірма годинників заснована Генріхом Мозером в 1828 році. Фірма під назвою Moser & Cie існує досі у м. Ле-Локль, Швейцарія. Вартість годинника від 1 до 4 мільйонів гривень)
4. Браслет золотий;
5. Ланцюжок від лорнета (різновид окулярів);
6. Медальйон з чорною емаллю з ланцюжком з платини;
7. Ланцюжок золотий;
8. Хрестик золотий з золотим ланцюжком;
9. Перстень золотий без діаманта;
10. Два золотих перстня;
11. Намисто коралове біле з рожевим відтінком;
12. Брошка з перлин;
13. Дрібні перли на намисто;
14. Сережки золоті;
15. Годинник кишеньковий (на жаль, не можна розібрати назву фірми);
16. Гроші совєцькі – 3756 рублів;
17. Гроші польські – 1200 злотих;
18. Брошка золта;
19. Два золотих перстня з діамантами;
20. Декілька позицій столового срібла;
21. Переписка Зенкевич М. Г. в листах.
Є ще один опис майна, який має 128 позицій, тут є все, починаючи з дорогих австрійських меблів і закінчуючи кухонним приладдям. Є також акт опису майна, яке знаходилося в кабінеті і окремій кімнаті лікарки Зенкнкевич.
Акт склали в присутності лікаря М. В. Гудименко та лікаря І.І. Гримберга. Даний опис налічує 629 позицій. В основному це були лікарські інструменти, ліки, медичні книги та приладдя.
Читайте також: Польський граф і українська татарка: історія шляхетного роду на Волині
Допит, етапування та нові свідки
Перший допит підозрюваної відбувся 20 січня 1945 року. Зазначено, що він розпочався о 20.00, а закінчився в 23.00.
Марія Зенкевич стверджувала, що приїхала разом з чоловіком у 1921 році, бо у нього тут були родичі. Спочатку проживали в Ковелі та Локачах, а в 1929 році переїхали у Володимир, де Марія працювала офтальмологинею, а Олександр – хірургом-гінекологом.
В 1933 році вони разом побудували госпіталь по вулиці Коперника на 15-20 ліжкомісць. В 1939 році Олександр Зенкевич, як офіцера польської армії в резерві в званні капітана моблізували в польську армію. Будучи на фронті, він потрапив у німецький полон.
На момент допиту підозрювана не мала жодних відомостей про місцезнаходження чоловіка, лише згадувала, що він перебував у місті Радом (Польща), працював там лікарем для німців і одного разу вони дозволили йому приїхати до неї у Володимир на три дні.
Пані Марія також зазначила, що працювала лікаркою в міській поліклініці з приходом совєцкої влади, а під час німецької окупації – до лютого 1944 року в амбулаторії, а з лютого – вдома.
Після допиту Марію Зенкевич етапували в табір, а саме в Ухтижемлаг НКВС, республіка Комі. Її засудили на 3 роки виправних робіт.
Читайте також: Репресований власник кондитерської у Володимирі
25 травня 1945 року її знову допитали, а саме лейтенант Сухіх. Він хотів знати більше деталей про чоловіка та синів, а також її діяльність у Володимирі в різних польських організаціях.
Марія Зенкевич зізналася, що в грудні 1944 року прийняла польське громадянство, бо бажала виїхати в Польщу. Громадянство отримала, тому що її чоловік був поляк за національністю.
Вона відкинула свою приналежність до ПЗП (Polski Związek Powstańczy) і не знала Мартина Дудковського, і тим більше не знала чому вона була в його списках.
В справі зберігається одна довідка, яка дещо описує зовнішність Марії Зенкевич. Це довідка з амбулаторії Ухтижемлагу:
ріст середній, тіло будови правильної, нижні і верхні кінцівки цілі, повнота значно підвищена, набряк нижніх кінцівок. Зі сторони легень відхилень не має. Міокардит.
22 липня 1946 року в.о. прокурора відділу по спеціальних справах Прокуратури СРСР старший радник юстиції Єлісєйчев, розглянувши справу, направив її на допрацювання за браком доказів вини М. Г. Зенкевич.
Справу знову повернули на Волинь. Вже на місці встановили, що сини Марії – Станіслав знаходився в Житомирі під час німецької окупації, пізніше нібито перейшов до червоних партизанів, де знаходиться – невідомо. Владислав був в Червоній Армії, в\ч 64281.
Слідство почало допитувати свідків. Зауважимо, що коли арештовували пані Марію, жодних свідків не допитували. Олена Смичук, яку викликали на допит заявила, що взагалі знає Марію Зенкевим тільки, як лікарку, а та в свою чергу, її Олену, може і не знати.
Другий свідок Михайло Бедик, який працював санітаром у Марії Зенкевич теж особливих доказів її провини не назвав. Лише засвідчив, що в неї на квартирі проживали німецькі офіцери і заходили різні знайомі поляки.
Свідок сказав, що вона німецьку владу більше поважала за культуру, технології, новітні підходи в медицині, а совєцьку владу не любила.
У матеріалах слідства на Мартина Леонардовича Дудковського про Зенкевич, як учасницю ПЗП та Армії Крайової насправді нема згадок. Є лише один загадковий запис на клаптику паперу, який вказує на прізвище Зенкевич, але імені там не має:
Пан Гансеровський
«Карнета» прислав мені дві відкритки і просив щоб я пану вручив «Помідор» Зенкевич.
Підпис «Мева»
У ході справи обвинувальна сторона шукала куди ж запроторила Мартина Дудковського, щоб ще раз його допитати стосовно Зенкевич, але відповіді не отримали.
Лейтенант Сухіх з Ухтимжемлагу 2 липня 1947 року постановив, що слідчу справу потрібно закрити через брак доказів, а Марію Зенкевич звільнити, про що їй сповістити під розписку.
Читайте також: В похованні найбільше вразила блакитна стрічка, або Як хлопчик з Володимира став дослідником Олександром Цинкаловським
Подальша доля
На цьому її кримінальна справа закінчується. Лікарка, офтальмологиня із великим досвідом і власною клінікою, зіткнулася з арештом і засудженням за звинуваченнями в антирадянській діяльності та приналежності до польських націоналістичних організацій.
Справу неодноразово повертали для доопрацювання, що вказує на слабкість доказової бази. У підсумку через брак доказів її звільнили, що підтверджує необґрунтованість звинувачень.
Арешт Зенкевич мав лише одну мету – заволодіти її численним майном, дорогоцінностями, нерухомістю та навіть медичними препаратами. Вона остання зі свого роду, хто всім цим володів. Її будинки конфіскували.
Згодом приватна клініка лікарів Зенкевичів перетворилася на пологовий будинок в якому народилися тисячі володимирчан, а у їхньому родовому домі проходили курси бухгалтерів. Чоловік Олександр Зенкевич, ймовірно, загинув або лишився на території Польщі чи Німеччини. Доля синів теж невідома.
Мої подальші пошуки живих родичів Марії Зенекевич не дали жодного результату. Так само, як і будь-які спроби віднайти продовження історії після того, як її звільнили з ГУЛАГу.
Найцікавішою залишається легенда про її втечу з ГУЛАГу на гелікоптері, що є малоймовірним, адже радянські гелікоптери ввели у експлуатацію вперше в 1950 році.
Хоча нема жодних підтверджень цього епізоду, чи це був гелікоптер чи інший літаючий транспорт – поширення такої історії серед старожилів Володимира свідчить про особливе місце лікарки Марії Зенкевич в пам’яті громади.
Читайте також: Аптека Антонія Коломийського у Володимирі: мінеральні води та знаменитий «Когутик»
