Селекція картоплі та гуральня: яким було господарство Станіслава Липинського у Затурцях
-
-
>
-
>
-
>
1305
Станіслав народився у родині Казимира і Клари Липинських 9 листопада 1884 року. Він був другою дитиною у родині. Після домашнього навчання, у віці 12 років переїхав до Києва, де навчався у Київській чоловічій гімназії №1 (1896-1903).
Протягом двох років був студентом рільничого факультету Київського політехнічного університету Святого Володимира. Завершував освіту у Лейпцигу, де 1910 році захистив докторську дисертацію,тотримавши ступінь доктора філософії в галузі агрономії.
Після завершення навчання повернувся у Затурці, де господарював разом із батьком. Не зважаючи на зайнятість, працюючи у родовому маєтку, Станіслав Липинський очолював комісію з дослідження перспектив покращення поголів’я великої рогатої худоби.
Був повітовим, а згодом губернським радником, входив до складу ради Аграрного Товариства у Володимирі. Під час Першої світової війни переїхав з батьками до Києва. Очолював Спілку земств, допомагаючи біженцям з прифронтових територій.
Пізніше, перебуваючи на посаді голови Агросоюзу, вирішував питання, щодо забезпечення постачання продуктів для підрозділів діючої російської армії. У 1915 році одружився з Марією Ліпською, уродженкою села Шклінь Луцького повіту.
Читайте також: В'ячеслав Липинський: як жив і про що мріяв головний український монархіст ХХ століття
Відбудова втраченого
Після завершення війни подружжя повернулося у Затурці з первістком Юліаном. Маєток Липинських був дуже поруйнований, будівлі пошкоджені ще під час відступу російських військ восени 1915 року, а після тривалих позиційних боїв третина орних земель була непридатна для використання.
Проте Станіслав зумів відновити виробництво та відбудувати господарство. Коштів на відновлення не мав, тому брав позики у державних банках та кредитних спілках. У перший рік налагодив роботу пилорами, збудував невеликі житлові приміщення для родини та працівників.
Відновив роботу власної цеглярні (цегла використовувалася для відбудови господарських споруд, місцевого костелу та житлового будинку для родини). Станіслав Липинський придбав трактор, щоб можна було відновити роботу на полях, переритих окопами та вирвами від снарядів.
Очолив комітет з відбудови костелу Святої Трійці, допомагав пиломатеріалами для відбудови православної церкви Параскеви Сербської у Затурцях та відбудови жител затурчанам, які втратили домівки під час війни.
Господарство «Затурці», гуральня та селекція
У 1922-1924 роках у маєтку працювала гуральня. Спирт виробляли з картоплі, відвозили у Володимир, там його розливали та маркували, продавали через власний магазин у місті. Станіслав займався селекцією сортів пшениці та картоплі, саме ці культури займали найбільші площі у маєтку.
У вересні 1928 року брав участь в організації та проведенні Волинської промислово-сільськогосподарської виставки у Луцьку, де презентував своє господарство.
У травні 1929 року заснував власне насінницьке господарство, реєстраційному дипломі вказані власні сорти картоплі «Вольтман Затурецький», «Біла Затурецька» та пшениці «Волинянка Рання» та «Затурецька».
Читайте також: Універсальний магазин Валеріана Шуровського у Володимирі
Займався покращенням поголів’я великої рогатої худоби польської червоної породи, розводив овець. У господарстві була хмелярня площею 5 га, де проходили стажування студенти з Володимира. Фруктовий сад на площі 5 гектаів та розплідник саджанців фруктових дерев.
За селекційну роботу Липинського нагородили багатьма дипломами та медалями. А у 1932 році за науково-селекційну роботу відзначили найвищою урядовою нагородою Польської Республіки – «Золотим Хрестом Заслуги».
Господарство «Затурці» доктора Станіслава Липинського увійшло до списку 50 найрентабельніших господарств Речі Посполитої, згідно з анкетуванням землевласників, проведеним колективом «Газети Рільничої» до 75-ліття видання.
Відбудова затурцівського маєтку тривала 15 років і коштувала власнику 250 тисяч злотих, згідно із його статею у «Газеті Рільничій» у 1938 році.
Доля Липинських
Перед наступом Червоної армії Станіслав Липинський виїхав з дітьми на територію сучасної Польщі 17 вересня 1939 року. Рятуючи життя дітям, вивіз також і родинний архів.
Після завершення Другої світової війни працював над селекцією сортів картоплі, стійких до фітофторозу, публікував наукові роботи, написав підручник з вирощування картоплі.
На його працях навчалися польські селекціонери. Навіть, його двоє дітей Ян та Ядвіга стали селекціонерами-картоплярами. Ядвіга певний час працювала разом із батьком в одній лабораторії.
Читайте також: Польський граф і українська татарка: історія шляхетного роду на Волині
Пам'ять
У колишньому шляхетському маєтку 29 травня 1995 року створили меморіальний музей українського історика, громадського, політичного діяча та посла Української держави в Австро- Угорщині (1918-1919) В’ячеслава Липинського.
Основою експозиції та фондової колекції стали фото, документи та предмети побуту,які передали до музею сини Станіслава Липинського – Ян та Єжи, а також донька В’ячеслава Липинського – Єва Липинська-Сендзеловська.
Експозицію музею відкрили для відвідувачів 22 серпня 2011 року. Один з експозиційних залів присвячений Станіславу Липинському та його родині.
Читайте також: Садиба кавалериста та гараж для «Татри»: нововіднайдений проєкт архітектора Сергія Тимошенка у Луцьку
