Українська революційна організація: як волинська молодь боролаcя проти радянського режиму
-
-
>
-
>
-
>
1282
В роки Другої світової війни та по її завершенню на території Волині діяла низка молодіжних організацій націоналістичного спрямування. Деякі з них створювались під проводом ОУН навмисно, щоб готувати майбутні кадри для Української повстанської армії.
Натомість деякі створювались стихійно з власної ініціативи. На одну з таких вдалося натрапити досліджуючи надходження Волинського краєзнавчого музею.
Власне молодіжна організація про, яку далі піде мова сформувалась на території тодішнього Олицького району у 1946 році під назвою «Українська революційна організація» (далі УРО).Мету своєї діяльності учасники УРО вбачали у допомозі ОУН і УПА. Зокрема у проведенні антиколгоспної діяльності.
Для цього активно шукали зв'язок з підпіллям. Ця молодіжна організація зберегла усі атрибути тодішніх підпільних націоналістичних організацій (назву, структуру, присвоєння псевд, віковий ценз, присягу, вербування нових членів тощо).
Читайте також: Молитва як доказ: репресований священник беріг пам'ять про розстріляних у Луцькій тюрмі
Керівником УРО був мешканець села Залісоче Дмитро Кащей на псевдо «Стальний», йому на момент створення організації було лише 17 років.
Учасники організації дотримувались певних правил. Зокрема закону про невживання спиртних напоїв. Для нових членів організації «Стальний» написав присягу з наступним змістом:
«Буду чесно і добросовісно виконувати розпорядження УРО. За зраду, котра неможлива, відповідаю смертю. Смерть чи Воля! Під гаслом, яким веде УРО. Я є вірний син українського народу».
Читайте також: «Збережіть свою українську душу й вірте в нашу перемогу», – закликала ОУН депортованих під час операції «Запад»
З кримінальної справи
Не менш важливим було дотримання п’яти заповідей членів організації, які мали назву «Що має знати член УРО?»:
1. Будь гідним імені члена УРО.
2. Будь стійким та витривалим за звільнення України і українського народу.
3. Не піддавайся ідеям зради.
4. Не бійся помирати за правду та справу українського народу.
5. Всюди говори своєю українською мовою.
Читайте також: Молитва як доказ: репресований священник беріг пам'ять про розстріляних у Луцькій тюрмі
З кримінальної справи
Організаційний штаб УРО складався з 3-х осіб: голова штабу, секретар штабу та керівник зв’язку. У підпорядкуванні штабу було чотири відділи, котрі формувались за територіальною ознакою (місцем проживання учасників).
Відділи були зашифровані літерами, кожна з яких означала певний населений пункт. Так відділ «А» був розташований у селі Залісоче, а його тимчасовим керівником Дмитро Кащей «Стальний», (тобто керівник УРО).
Відділ «Б» – в селі Горянівка керівник Степан Королець «Невпинний». Відділ «В» – в селі Жорнище керівник Федір (Петро) Боярчук «Луговий». Відділ «Г» – в селі Миловиця Віталій Колодницький «Боровий».
Читайте також: У місті на Волині за радянського режиму підпільники двічі вивішували національні знамена
В кожному відділі нараховувалось 7 – 8 осіб. Більшість учасників були учнями Олицької середньої школи. Учасники молодіжної організації намагались розширювати коло своїх членів через вербування перш за все своїх однолітків та молоді, яка не погоджувалась з радянською політикою.
Навесні 1948 року «Стальний» написавзвернення до молоді з пропозицією вступу в УРО та вести боротьбу проти радянської влади. За вербування нових членів відповідав відділ пропаганди, керівником якого був «Сурмач» (паралельно виконував основні функції секретаря штабу).
Читайте також: Організатор відділів УПА на Волині: що відомо про Юрія Стельмащука
Гусарук Г. В. «Сокіл»
Однак кожен новий член УРО погоджувався особисто «Стальним» і лише після його схвалення вносився в обліковий журнал організації з присвоєнням псевда та отриманням довідки про членство.
Діяльність цієї молодіжної націоналістичної організації була розсекречена через грипс котрий потрапив до рук МДБ влітку 1948 року. Справа в тому, що УРО постійно шукала зв'язок з підпіллям для об’єднання своїх сил вборотьбі проти радянського режиму.
Читайте також: Арештували у 15: історія волинянки із Забороля, яка пройшла сталінські табори
Денисевич В. І. «Дорошенко»
Наприкінці червня 1948 року в Цуманському районі МДБісти затримали повстанця Лазара Кубая «Марко». Саме йому був адресований грипс від керівника УРО «Стального». В процесі слідства затримали ще кількох посередників, котрі були залучені до налагодження зв’язку з підпіллям.
Зрештою до липня того ж року слідство розшукало самого «Стального». Позаяк Дмитро був учнем школи, його затримали під приводом поїздки до Луцька з метою медичного огляду для майбутнього військового обліку.
Наприкінці липня органи МДБ затримали ще 22 учасники УРО. Короткі дані про більшість з них нині зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею.
Читайте також: Я б’юся різцем і долотом: історія художника-повстанця Ніла Хасевича
Карпович А. М. «Дніпровий»
Прихильників націоналістичного руху, які ледь досягнули повноліття, затримували більше семи капітанів та лейтенантів МДБ не рахуючи рядового складу солдатів. Кожен із затриманих отримав від 7 до 16 років ув’язнення.
Віктор Малько «Переможний» помер в ув’язненні в 1950 році у віці 19 років. Дмитро Кащей «Стальний» відсидів у таборах і спецпоселеннях 16 років і лише у 1992 році як і ряд інших членів УРО отримав статус реабілітованого.
Читайте також: Останній розстріляний бандерівець: «упівця» з Волині судили на Покрову і вбили у 1989 році
Віктор Малько «Переможний»
Важливість таких історій полягає не лише в тому, що ми дізнаємось непрості життєві долі, котрі зламав радянських режим, але й те що не так багато детальної інформації про існування молодіжних організацій котрі намагались продовжити боротьбу з режимом вже після війни.
Читайте також: У Сибір за книжку про Січ: як «совєти» репресували луцького студента
Коробчук В. А. «Золотаренко»
Лучковський В. Й. «Битий»
Лучковський І. Л. «Щербатий»
Мисковець П. Ф. «Вірний»
Наумець О. К. «Незламний»
Плібанович В. П. «Кошовий»
Слепенчук Л. «Залізняк»
Ступницький Я. Р. «Колотовий»
Хорицький О. А. «Сталевий»
Чухілевич В. Ф. «Сурмач»
Юскевич П. Ф. «Задунай»
Ярощук М. М. «Ляний»
Ярощук Я. М. «Прудкий»
Джерело: Фонди Волинського краєзнавчого музею, Галузевий архів Служби безпеки України, Державний архів Волинської області, Реабілітовані історією (Волинська область).
