Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Музей партизанщини у Лопатені: звідки він узявся і як трансформується

15:03 29.10.2020
1640

Музей партизанської слави в урочищі Лопатень Ківерцівського району радянська влада відкривала у 1967 році під ювілей – «50-річчя Жовтневої революції».

До того часу 22 роки потреби у такому закладі не вбачали. Це яскраве свідчення, що музей спорудили для ідеологічної роботи з молоддю – пропаганди комуністичних ідеалів та плекання історичних міфів про боротьбу партизанів із нацистами.

А якою ж насправді була боротьба цих партизанів, – про це можемо дізнатися сьогодні з відкритих архівів радянських спецслужб. Архівна правда – жахає. Бо ці партизани, яких десятки років називали героями, вбивали справжніх борців за незалежність України, грабували місцеве населення, чинили диверсії, через які гинули мирні люди, а боротьба з нацистами виглядає швидше прикриттям. І ось чому.


Лопатенський меморіальний комплекс був побудований на місці стоянки партизанського загону під командуванням полковника радянських спецслужб Дмитра Медведєва. Чекіст із 1920 року Медведєв – учасник ліквідації численних українських повстанських загонів, зокрема й тих селянських виступів, що передували Голодомору 1932-1933 років.

У першій половині 1930-х брав активну участь в Україні у фабрикації розстрільних справ на десятки і сотні «змовників» проти радянської влади. Із квітня 1938 року Медведєв був заступником начальника 3-го відділу Біломорсько-Балтійського комбінату НВКС СРСР, а з квітня до листопада 1939 року – начальником 3-го відділу Норильського табору НКВС СРСР. На каторжній важкій праці політичних в’язнів під його керівництвом гинули тисячі невинно засуджених в ГУЛАГ людей.

Читайте також: У Центральному держархіві зберігається документ про злочини партизанів на Любешівщині

На Волинь у червні 1942 року Дмитра Медведєва, який уже був старшого віку, у Кремлі призначили командиром розвідувально-диверсійного загону НКДБ СРСР «Переможці». Одним із головних завдань підрозділу було створення розлогої агентурно-диверсійної мережі на території Волинської, Ровенської областей та на Поділлі, забезпечення діяльності розвідника Миколи Кузнєцова.

Основна діяльність партизанів Медведєва була зосереджена на боротьбі проти національно-визвольного руху ОУН і УПА. Часто це робилося руками нацистів за допомогою численних провокацій.

Читайте також: Як і проти кого воювали червоні партизани на Любешівщині

Вбиваючи високопоставлених військовиків Вермахту, Микола Кузнєцов (Пауль Зіберт) залишав на місці атентату нібито оунівські документи, через що опісля від рук гітлерівців гинули сотні свідомих українців, членів ОУН. Саме з цієї причини в жовтні 1943 року в селі Великі Родогощі Рівненської області було розстріляно 70 людей. До речі, у своїй книзі «Сильні духом» Дмитро Медведєв описує, як його підлеглі раділи з цього приводу.

В роки війни партизанський загін Медведєва знищив багатьох учасників визвольного руху в Україні. Зокрема, відомі напади його бійців на Колківську республіку – територію, яку контролювала УПА, звільнивши її від нацистів.

Читайте також: КОЛКІВСЬКА РЕСПУБЛІКА СВОБОДИ

Із березня 1944 року до листопада 1946 року Медведєв продовжував роботу проти «антирадянських елементів», будучи начальником відділу, заступником начальника відділу 4-го управління НКДБ/МДБ СРСР.

У архівах радянських спецслужб у теках на активних чекістів, що боролися з національно-визвольним рухом ОУН і УПА, збереглися фото з помпезного відкриття Лопатенського меморіального комплексу. На них бачимо велелюдне зібрання людей, перед якими виступали партійне обласне керівництво, а також ветерани Червоної армії.

Дмитро Медведєв помер у 1954 році. А у Лопатень приїхали його бойові побратими – командир польського загону «Грюнвальд» Юзеф Собєсяк на псевдо «Макс» і полковник Антон Бринський.

Читайте також: Маневичанин пропонує позбавити Антона Бринського звання почесного громадянина Луцька

Про те, що Антон Бринський, бувши керівником партизанського загону, причетний до низки воєнних злочинів проти мирного українського населення в роки Другої світової війни, сьогодні добре відомо із документів і свідчень очевидців.

У листопаді 1942 року загін «Макса» увійшов до складу партизанської бригади полковника Бринського, заступника начальника центральної бази на Волині. Це з'єднання підпорядковувалось розвідувальному управлінню Генерального штабу Червоної армії.




У другій половині 1943 року загін «Макса» налічував уже 370 партизанів і виконував переважно розвідувальні завдання, проводив диверсійні та саботажні акції на шляхах сполучення (Ковель - Рівне, Ковель - Брест), провів кільканадцять боїв з УПА в районі Маневичі–Колки–Ківерці.

Загін підтримував польську самооборону в Пшебраже, Гуті-Степанській. «Досвідчені в бойовому мистецтві люди «Макса» з усіх боків сіяли смерть в рядах бандерівців», – засвідчив у спогадах Владислав Кобилянський. Відомо, що 19 січня 1944 року у селі Годомичі Маневицького району бійці Собєсяка і Бринського вбили більш ніж два десятки мешканців Годомич та сусідніх сіл Сокиричі, Острів, Лички, Тростянець.

Читайте також: Як церква села Годомичі при Сталіні була осередком української культури

Діяльність радянських партизанів при відкритті музею в Лопатені підносилася як найвищий вияв патріотизму і приклад молоді для наслідування. Відповідно так і розповідали екскурсоводи біля стендів, що нагадували фотоальбоми чекістів. Навіть у роки незалежності тут ще не говорять всю правду про діяльність червоних партизанів.

Читайте також: «Радянські партизани були ізвєргами, часто грабували й ґвалтували жінок», – волинський ветеран УПА Петро Мартинюк

Нині музей у відомстві Ківерцівської районної влади, але приміщення і територія – на балансі Волинського обласного управління лісового і мисливського господарства.

В одному невеличкому будиночку паралельно з «Музеєм партизанського опору на Волині» діє ще застаріла експозиція про волинські ліси.


У 2017 році делегація депутатів Ківерцівської районної ради і представник від Українського інституту національної пам’яті вивчали ситуацію про стан музейного комплексу в Лопатені. Спільно вирішили, що музей треба зберегти, але надати йому іншу форму – тут має бути експозиція, присвячена всім партизанським рухам, що діяли на Волині: не лише радянським, а й націоналістичним.

Фахівці Українського інституту національної пам’яті надіслали рекомендації для оновлення експозиції виставки, запропонували матеріали своєї виставки «Українська друга світова». Велику допомогу надав і Волинський обласний краєзнавчий музей. І, безперечно, найбільше праці для втілення всіх планів докладають працівниці музею в Лопатені.




18 жовтня 2020 року на екскурсії в Лопатені побували учасники проєкту «Волинська експедиція» – представники засобів масової інформації та громадські діячі. Господиня музейного закладу Валентина Шульгач показала уже оновлену експозицію, зауваживши, що робота триває, і ще понад 40 відсотків із задуманого потрібно допрацювати.

Відвідувачі були приємно вражені. Поруч із стендами, де розповідається про діяльність червоних партизанів, є також експозиція присвячена діяльності ОУН і УПА. В основі виставки – події на Волині, зокрема, у Ківерцівському районі. А окрема маленька кімнатка переобладнана стилістично під повстанську криївку.


На території меморіального комплексу діє також плакатна виставка Українського інституту національної пам’яті «Воїни. Історія українського війська», де представлені воїни в формі та озброєнні від княжих часів до сучасності. Відтепер учні зі шкіл, які приїжджають на екскурсію в Лопатень, мають ширшу та об’єктивну історичну інформацію.


Читайте також: «Понароблювали партізанув». НЕідеологічний репортаж з музею Федорова у Лобні

Територія музею та експозиція потребують більшої підтримки та допомоги органів місцевої влади. Добре було б збільшити штат працівників, а з лісництвом узгодити низку установчих документів. Не завадить і підкріплення істориків, краєзнавців та громадських діячів, аби експозиція поповнилася експонатами та документами.

Леся БОНДАРУК

Коментарі

Сергій Гупало

15:53 29.10.2020

За моїми даними, після Великої Вітчизняної у Лопатені містився табір для засуджених. Жили вони у жахливих умовах, важко працювали... Можливо, хтось про це знає більше?

Загрузка...
3 грудня
Сьогодні
Вчора
01.12.2020
30.11.2020
29.11.2020
28.11.2020
27.11.2020
26.11.2020