Лицар УПА, який попередив росіян про імперіалізм

21 червня 1921 року народився Осип Дяків-Горновий — крайовий провідник ОУН Львівщини, теоретик й організатор боротьби Української повстанської армії, заступник голови Генерального Секретаріату Української головної визвольної ради.

Він автор відомого гасла «Свобода народам! Свобода людині!», яке було офіційно схвалене на III-у Надзвичайному великому зборі ОУН (серпень 1943 року). У своїх публікаціях відстоював ідею ліквідацію СРСР на засадах незалежних держав в етнічних кордонах.

Осип Дяків народився у с. Олесине на Тернопільщині. Освіту здобував у гімназії в м.Бережани, а згодом у Львівському університеті. З юних літ став членом Організації українських націоналістів і активно включився в національно-визвольну боротьбу. Використовував псевдоніми – Горновий, Гончарук, Юріїв, Осипенко, Цвечек, Наум, Артем, 605, 147.

У вересні 1940 року заарештований НКВС, до липня 1941 року перебував у Бердичівській тюрмі, звідки зумів втекти. У 1943–44 роках був членом Крайової екзекутиви юнацького крила ОУН(б), членом редколегії підпільних журналів «Юнак» і редактором журналу «Вісті». У 1945–48 роках Осип Дяків був членом головного осередку пропаганди при Проводі ОУН; від 1948 року – крайовий провідник ОУН Львівського краю; від 1949 року – член Проводу ОУН; від 1950 – член УГВР (заступник голови її Генерального секретаріату).

Осип Дяків став лицарем Української повстанської армії, адже відзначений Срібним і Золотим Хрестами заслуги УПА. Загинув у сутичці зі спецгрупою Міністерства державної безпеки УРСР  28 листопада 1950 року поблизу с. Великополе Яворівського району на Львівщині.

Осип Дяків – автор багатьох публіцистичних праць, зокрема «Яка філософія зобов’язує членів ОУН?», «На большевицькому ідеологічному фронті», «СССР — країна найжорстокішого гноблення народів і визиску», «Наше становище до російського народу», «Про свободу преси в СССР», «Шовіністичне запаморочення та русифікаційна гарячка большевицьких імперіалістів» та інших. 

Роман Шухевич й Осип Дяків

У 1950 році в українському підпіллі вийшла праця Осипа Дяківа «Наше становище до російського народу».

Кілька цитат з цього твору, які й досі лишаються актуальними

Перебудова СРСР на незалежні держави — це найсправедливіша і найпрогресивніша розв'язка національного питання, бо вона в корені підтинає російський імперіалізм і створює можливості для всебічного розвитку кожного народу.

***

Російський народ — наш безпосередній сусід, з ним у нас багато спільних інтересів, і співпраця наша може розвиватися дуже успішно, якщо буде вона будована не на імперіалістичних співвідношеннях, а на справжній дружбі і рівноправності.

З прикрістю ми мусимо в цьому місці ствердити, що російський народ давав (і дає) з себе зробити знаряддя політики гноблення й експлуатації України в руках своїх імперіалістичних керівників.

***

В кожного народу є свої національні корисні прикмети й окремі здібності, але це ще ніяк не означає, що через це дана нація — вже «найвидатніша», чи щось у тому роді, нація у світі. Висування якоїсь однієї нації як найвидатнішої у світі — це расизм, і як такий заслуговує тільки засудження і таврування.

Тому ми не признаємо за російським народом жодних «вищих якостей», які давали б російському народові право ставити себе як у теорії, так і в практиці у надрядне становище щодо інших, неросійських, народів («старший брат», «великий», «найвидатніша нація» і т.д.).

***

Російський народ не бере жодної участі в керівництві державою, а про демократію хіба лиш мріяти може.

***

Не можна забувати, що коріння імперіалізму глибокі, що вони не тільки міцно сидять в імперіалістичних класах, але що ці коріння запускаються і в народну гущу.

Треба пам'ятати, що російський народ віками привчався і сьогодні дальше привчається до гноблення інших народів, що він деморалізувався, а сьогодні деморалізується як ніколи дотепер своїми імперіалістичними кліками. А все це чейже не лишається без наслідків, все це власне створює найсприятливіший ґрунт для посіву імперіалізму в масах і до його закорінення в них.

***

Не можна легковажити також і того факту (бо і він сприяв імперіалізмові), що російський народ не жив ще протягом своєї історії вільним життям, що він не знає смаку волі людини та громадянських прав, що в Росії, як писав Герцен, «равно не имеет ни пристрастия к равенству, ни емкости (підкр. Герцена) в свободе. Это так и ведет от аракчеєвского императорства к императорству пугачевскому» (А. І. Герцен. Избранние философские сочинения, ОГИЗ соцэкгиз, 1940 г.).

Ми можемо додати, що це власне привело і до сталінського імператорства.

***

Імперіалістом чи його лакеєм стає кожний росіянин, який схвалює і підтримує більшовицьку колоніально-експлуататорську політику в Україні, який грабує багатства України, який використовує працю українських працюючих мас, який їде в Україну, щоб колонізувати її, щоб зайняти коштом українців кращі посади, який поводиться в Україні по-колонізаторськи, як «старший брат», який ставиться до українського народу як до завойованого, підкореного.

***

Про вкоріненість імперіалізму нам треба пам'ятати не тільки сьогодні, коли ми боремося за знищення російського імперіалізму, але й тоді, коли цей імперіалізм буде знищений. Бо й тоді ще довго грозитиме небезпека повороту імперіалізму серед російського народу.

Читайте також: Нариси визвольної боротьби