Карл Тофт: шпигун, який тримав бордель у Володимирі
-
-
>
-
>
-
>
6711
В Державному архіві Волинської області зберігається одна доволі цікава справа про розстріл володимирчан – Ганни та Карла. Дана справа не могла не зацікавити мене, як дослідницю, тому я вирішила її детально вивчити.
Коли працювала з нею в архіві, то була приємно здивована тим, як добре вона оформлена і зберігає не тільки протоколи обвинувачення, а й особисті речі, які належали обвинуваченим, а також містить їхні фотографії.
Події розгорталися у серпні-вересні 1920 року, коли Володимир тимчасово потрапив під владу більшовиків. Місто було страшенно понищене у Першу світову війну, згоріла майже вся центральна частина.
Війська Російської імперії, які втікали з міста, навмисне підпалили його, а більшу частину працездатного населення вивезли в глиб росії. Забрали з собою всі архівні документи, церковні коштовності і все, що мало більш-менш якусь цінність. Звісно, нічого назад не повернули.
Отже, 28 серпня 1920 року військовий слідчий відділення № 1 «особого отдела» червоної армії Байков допитав громадянина Карла Тофта, який проживав в місті Володимирі. Його звинуватили у шпигунстві.
На момент затримання Карлу Тофту було 52 роки, він був вдівцем, за професією – кельнер, неграмотний, безпартійний, не мав майна. Зазначено, що він утримував ресторан.
Читайте також: Репресований власник кондитерської у Володимирі
Декілька цікавих фактів з протоколу допити Карла Тофта:
– Що ви робили в місті під час перебування австрійської армії?
– Спочатку тримав чайну, а потім відкрив публічний будинок, який працював впродовж року.
– Скільки дівчат у Вас було в закладі?
– Найбільше вісім, бувало й менше.
– Значить Мозер (австрійський офіцер-дорадчик) не забороняв вам тримати цей будинок?
– Ні.
– Як називалася ваша перша дружина?
– Тереза Боярська.
– Коли вона померла?
– В 1919 році.
– Як називається ваша друга дружина?
– Анна Спічак.
– Як ви познайомилися?
– Я був в Галіції, в м. Сокаль і там з нею познайомився.
– Ви вели торгівлю салом?
– Так, в м. Сокаль.
– Законна жінка Анна Спічак?
– Ні, не законна.
Читайте також: «Чарівний ліхтар», «Уранія» та австрійський польовий: історія кінотеатрів у Володимирі
З протоколу допиту ми дізнаємося про те, що Карл Тофт утримував бордель і австрійське командування, яке було в місті на той час, дозволяло йому вести такий бізнес. Також дізналися, що Анна Спічак приїхала у Володимир з Сокаля Львівської області та була його цивільною дружиною.
Читайте також: Напад після вінчання: історія у Володимирі з тижневика «Волинь» 1933 року
Так званий ресторан-бордель Тофта розташовувався по вулиці Вокзальній, 30. Сучасна назва вулиці Шевченка. Ймовірно, будинок не зберігся до нашого часу, або перебудований. Також у протоколі допиту Карл зазначає, що ресторан мав попит, тут обідали офіцери та залізничники.
Щоденно для них готували не менше тридцяти обідів. У 1919 році він мав дозвіл на продаж горілки, а вже у 1920-му році – ні. Згадується, що Тофт влаштовував спеціальні закриті вечірки, і, що горілку він не продавав, а давав, як ліки. Карл зазначає, що ресторан при поляках проіснував 16 місяців:
– Коли ви були утримувачем публічного дому, хто відвідував його з числа офіцерів?
– Підполковник Чацький, Глизецький – поручик із Ченстохова, Ян Шибанський із Варшави.
– Лишився, хто в боргу перед рестораном?
– В боргу не були, Ян Шибанський лишив мені 5000 тис. марок, для того щоб я міг виїхати при відступі.
– Чому ви не поїхали?
– Не встиг.
– Чому Ви закрили ресторан перед приходом совєцкої армії?
– Тому, що не було що продавати.
Читайте також: Цукерня Ковальського та кав'ярня Рейтера у Володимирі
Слідчий, який допитував Тофта, згадав про двох польських офіцерів, яких нібито той переховував. Тофт таємно зняв їм квартиру у єврея Герша, годував, дістав одяг, дав 1000 рублів і револьвер. Зрештою саме тут він вліз в незрозумілу схему.
Оскільки документ, який докладений до справи, як речовий доказ майже вицвів, на ньому не можливо прочитати всі деталі:
«Командиру Яну Собанському. Зведення 24.08.20 р. В пластунській бригаді не все благополучно. Одна з рот відмовилася наступати і навіть бути на передовій лінії… Штаб 9 дивізії в Рівно… 44 дивізії 30 верств за Володимиром по напрямку Луцька… червоноармійці не хочуть воювати, а хочуть відступити…».
Читайте також: Фото Луцька міжвоєнного періоду з колекції польського режисера Ришарда Біске
З протоколу допиту не зрозуміло, що стало причиною такого вчинку Карла Тофта. І, що саме цікаво, Тофт зазначає, що він не грамотний, то як він міг описати детально маршрут пересування більшовиків, намалювати мапу з напрямками руху ворожого війська?
Ймовірно, ці доноси писав хтось інший:
– Хто вам лишив адресу командира ІІ армії ІІ відділення?
– Полковник Шибанський, для того щоб відати його (маршрут) поручику Кінзерському.
– Куди подівся Кінзерський?
– Він поїхав разом з поляками.
Також дізнаємося, що Карл Тофт підписав це донесення і віддав його полякам, там поставив хрестик, оскільки був неграмотний, а в підтвердження особи дав свою фотографію і впросив підписати це донесення дружиною Ганною Спічак, яка була писемна і поставила свій підпис.
Так у матеріали звинувачення потрапила цивільна дружина Карла Тофта Ганна Спічак. Про неї ми дізнаємося, що їй на момент ув’язнення було 35 років, вона була міщанкою. Спочатку працювала в Тофта, як домоуправителька, а потім почала готувати обіди на кухні ресторану.
Карла Тофта вона знала з 1915 року. На момент, коли Ганна переїхала у Володимир Карл працював кельнером на вокзалі:
– Як довго він там служив?
– З приходом австрійців він залишив службу.
– Чим він займався у австрійців?
– З приходом австрійців Тофт відкрив публічний будинок.
– Скільки дівчат було в домі?
– Десять, але до цього часу він ніколи не був власником публічного дому.
– Скільки часу проіснував цей заклад?
– Один рік.
– А через рік він чим займався?
– Дівчата роз’їхалися і Тофт відкрив ресторан.
– Є хоча б одна з цих повій зараз у місті?
– Я не бачила жодної.
– Що можна було дістати в ресторані Тофта?
– Обіди.
– Звідки взявся спирт і інші напої?
– Від єврея Апфельцвая.
Також слідчий провів перехресний допит, де зазначено, що Анна таки дійсно не хотіла підписувати жодних документів, які дав їй чоловік.
У заключенні від 2 вересня 1920 року читаємо, що військовий слідчий відділення № 1 особливої 44 дивізії червоної армії Байков в справі про шпіонаж проти совєцкої армії визнає Карла Матвійовича Тофта та Ганну Федорівни Спічак винними в шпигунстві проти совєцкої армії.
При відступі польської армії з Володимира звинувачений Карл Тофт змовився з Собанським, якому обіцяв доставляти відомості оперативного характеру. Зокрема про розташування передових і тилових частин червоної армії і розташування штабу.
Слідство встановило, що обвинувачений отримав від полковника Собанського на це виконання завдання 5000 тисяч польських марок. Як доказ провини наведено наступне:
1. Оперативна «сводка» про розташування передових і тилових частин штабів 44 дивізії;
2. Маршрут по якому могли б направлятися на польську сторону два можливі детективи;
3. 1000 рублів які дав Карл Тофт детективам на їх особисті витрати;
4. Фотокартка прикладена до оперативної «сводки», яку як доказ правдивості приклав Тофт, як умовний знак полковнику Собанському.
Читайте також: Розвідник Вацлав Копісто та його історія від Лондона до Луцька
5. Один кожух, одна шинель, одна пара штанів. Всі ті речі, в які Тофт передягнув шпигунів, щоб надати їм цивільного вигляду.
6. Четвертим і найбільш яскравим доказам є протокол очної ставки звинуваченого Карла Тофта з його цивільною дружиною Анною Спічак, в якому він зізнався в причетності своєї жінки. Що бувши неграмотним вмовив свою жінку підписатися на оперативній «сводці».
Що був впевнений, що польські шпигуни перейдуть фронт, донесуть про все начальству і заподіють шкоду совєцькій владі.
В підсумку слідчий Байков написав про Тофта:
«Дегенерат, низький індивідуум, котрий протягом року торгував людськими тілами в публічному будинку».
Цікавим є той факт, що у матеріалах слідства є багато квитанцій на світло. Це означає, що ресторан чи то бордель був електрифікований, бо квитанції якраз виписані на адресу Вокзальна, 30. По квитанціях навіть можна прослідкувати, що Карл Тофт регулярно платив за світло, бо не має ніяких боргів.
Читайте також: Володимир: яким було навчання в українській школі у 1916 році
Це вказує на те, що його ресторанно-бордельний бізнес приносив хороший прибуток. Окрім того, Карл Тофт регулярно сплачував податки в казну, про що є підтвердження – наказ платіжний від 25.03.1919 року і навіть заплатив штраф в поліцію.
Попри свою «бурхливу» діяльність не мав боргів ні перед державою, ні перед постачальниками послуг.
Після закінчення Першої світової війни Володимир неодноразово переходив «з рук в руки». Місто захоплювали поляки, більшовики, війська УНР, знову поляки, українці. Це був дуже складний період державотворення.
Після Ризького мирного договору у 1921 році Володимир увійшов до складу Польщі. В той короткий проміжок поки у місті були більшовики, репресіям піддалися громадяни міста, які мали інші національні погляди. Серед них опинилися й Карл Тофт та Ганна Спічак.
Їх розстріляли без суду. Про це начальнику «особого отдела» № 1 при 44 дивізії 12 червонії армії доніс комендант Казекин:
«Вирок про розстріл Карла Тофта і Анни Спічак виконаний 31.09.1920 року в 15.00 год».
Де поховали тіла розстріляних – невідомо. У справі також знаходимо документ датований 1998 роком, який знімає всі звинувачення з Ганни Спічак, оскільки доказів її шпигунства у справі не має, окрім підпису на документі, який вона підписала на прохання чоловіка.
Читайте також: В похованні найбільше вразила блакитна стрічка, або Як хлопчик з Володимира став дослідником Олександром
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
