Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Як і чим торгували у Шацьку в 70-80-х рр. ХХ ст. БЛОГ

15:59 26.07.2020
482

Сьогодення вже не дивує покупців придбанням товарів онлайн і отриманням замовленого поштою, використанням послуг кур’єрської доставки, можливістю повернути товар, що не влаштував якістю, зовнішнім виглядом, розміром тощо. Чи хотіли б ви повертатися в часи дефіциту й абсурдного, проте вимушеного винахідництва, у часи, коли була в буквальному сенсі гонитва за певним товаром, і то не таким, як хотілось би?

Коли купувалося взуття на розмір менше, бо ж воно колись розходиться, а потрібного розміру в наявності немає, коли ніхто не обирав ні фасону, ні кольору одягу чи взуття, бо потреба в чомусь була сформульована, наприклад, так: «На зиму треба чоботи». Коли на дитячі ранки в садочках і початковій школі мами шили костюми сніжинок з білої марлі і вати, а корони на голови маленьким принцесам вигиналися татами і дідусями власноруч із дроту з подальшим обмотуванням «дощиком». Шапки шили або в’язали власноруч. У ролі ниток для вишивання використовували в’язані дитячі речі (светрики, шарфи, шапочки) відповідного кольору, розпускаючи їх. Вишивати такими нитками було непросто – їх потрібно було постійно випрощувати (тобто випростовувати). Те саме робили з кришками для консервації. Були навіть спеціальні пристрої – випрощувачі кришок, які давали змогу використовувати одну кришку двічі або навіть і тричі. У шацькому промкомбінаті можна було «виписати» зрізки тканини, з яких ткали хідники.

У магазині «Готовий одяг» у Шацьку вибір був обмежений. Оскільки одяг і постільну білизну придбати було непросто, не дивним здається таке явище, як «полювання» за відрізами, тобто несподіване, але бажане знайдення у крамниці потрібної тканини у потрібній кількості. Швачки Шацька виготовляли на замовлення різний ексклюзивний одяг для своїх замовників, майстерно робили викрійки. У теперішньому відділенні Ощадбанку по вулиці Шковороди знаходилося ательє (по-народному його називали пошивна), де на замовлення також шили одяг.

Для того щоб купити одяг, взуття, тюль (та й не тільки ці товари), їздили рейсовим автобусом або наймали транспорт до Білорусі і країн Прибалтики.

Особливістю торгівлі у продуктових магазинах було те, що олія продавалася з бочок – потрібну кількість зачерпували черпаком у принесену покупцем тару. Одними з найдешевших цукерок були «Злітна» і «Сніжинка». Халва продавалась у жерстяних циліндричних банках (з них брали халву і важили потрібну кількість) або загорнена в папір, льодяники – у круглих жерстяних коробках, а мармелад – у коробках із картону. Кава, цукерки в коробках були у великому дефіциті.

Там, де зараз знаходиться будівля податкової служби, був магазин «Культтовари», у якому продавали музичні інструменти, платівки, канцелярські та спортивні товари. Через дорогу навпроти «Культтоварів» і досі є будівля, в одній частині якої колись був магазин «Галантерея», де можна було придбати пояси, гаманці, вази, косметику, сувеніри тощо. В іншій частині знаходився книжковий магазин, де продавалися художня література і шкільні підручники.

На тому місці, де зараз магазин «Копійочка», був центральний гастроном, у якому можна було купити смачний хліб і булочки, спечені на шацькому хлібозаводі. Саме в цьому гастрономі продавали газовану воду з вишневим або іншим сиропом, який був у конусних скляних посудинах. Хліб продавали також у невеликій крамничці (знаходилась між сучасним відділенням Ощадбанку і меблевим магазином по вулиці Шковороди), біля якої була ще одна будівля – пункт прийому склотари.

На вулиці навпроти ресторану «Голубі озера» продавали з великих залізних циліндричних банок висотою близько півметра морозиво – його зачерпували спеціальною ложкою і клали у вафельний або паперовий стаканчик. До морозива у паперовому стаканчику давали дерев’яну паличку.

У старому приміщенні пекарні неподалік від Шацької гімназії був цех з виготовлення газованої води – дюшесової, барбарисової, вишневої, лимонаду.

Магазин, у якому продавали господарчі товари (сільськогосподарський реманент, цвяхи), називали скоб’яний або залізний (сучасне розташування – біля Управління державної казначейської служби по вулиці Незалежності). Потрібну кількість цвяхів зважували на терезах із шальками-«гусаками» і клали в конусоподібний згорток із паперу. Цей папір стояв окремою бухтою висотою приблизно 70-80 см і діаметром близько метра десь у кутку магазину. Такий папір був у кожному магазині, і в нього загортали різноманітний товар.

Біля скоб’яного магазину вниз по вулиці до колгоспного саду через дорогу був склад з високою дощатою загорожею. Там знаходились бочки з гасом для керосинових ламп, за допомогою яких освітлювались домівки, бо ж електрика була ще не в усіх. Для гасових ламп продавався спеціальний гніт із бавовни у формі пласкої стрічки. Коли приходив покупець, продавець закривав магазин зсередини, виходив через внутрішній двір, відкривав навісний замок і продавав гас навіть у невеликій кількості.

Біля скоб’яного магазину знаходився так званий уцінений магазин, де продавали товар, що не користувався особливим попитом: патефонні голки, цигарковий папір тощо.

Чи живемо у щасливий час доступу до різноманітних товарів і послуг на різний смак і гаманець – кожен хай чесно дасть відповідь сам собі.

Іванка ВОЛИНЯНКА

Коментарі
10 серпня
Сьогодні
Вчора
08.08.2020
07.08.2020
06.08.2020
05.08.2020
04.08.2020