Скільки ядерних бомб тримала радянська влада в Луцьку

19 Вересня 2020, 12:00
Літак Су-7Б/БКЛ. Фото ілюстративне 4542
Літак Су-7Б/БКЛ. Фото ілюстративне

У 1959 році у Луцьку почалося формування двох ракетних полків. До 1961 року тут вели будівництво доріг, військових містечок, а також відокремлених «бойових зон» зі спорудами для укриття ракет і ядерних боєголовок та стартовими майданчиками.

Всього на території Волинської області побудували 7, як ми називаємо у наш час, ракетних баз. Проте знаходилися атомні бомби і в Луцьку. Про це пишуть «Хроніки Любарта».

На території Луцького військового аеродрому до 1993 року діяла так звана «ремонтно-технічна база», функції якої полягали у збереженні та підвісці під літаки тактичних ядерних бомб. Було і потужне підземне сховище для бомб з двох бункерів, які розібрали у 90-х роках за фінансування США.

Носіями бомб були наступні літаки 806 бомбардувального авіаційного полку, який базувався на аеродромі ще з 1945 року:

  • Су-7Б/БКЛ, 1961-1979 роки, одна атомна бомба РН-28, потужністю 5 кілотонн, вагою 500 кг;
  • Су-17М2, 1979-1988 роки одна або дві атомні бомби РН-40-5 або РН-40-6, потужністю 30 кілотонн, вагою 500 кг, або одна ТН-1000 або ТН-1200 потужністю 45 кілотонн;
  • Су-24, 1988-1992 роки, дві (штатна підвіска) або чотири атомні бомби ТН-1000 або ТН-1200 потужністю 45 кілотонн;

Літак Су-24 з атомними бомбами. Фото ілюстративне
Літак Су-24 з атомними бомбами. Фото ілюстративне

Атомна бомба РН-28. Фото ілюстративне
Атомна бомба РН-28. Фото ілюстративне

Ці літаки могли нести атомні бомби і інших типів, але вищезгадані ядерні боєприпаси були найбільш розповсюдженими. Всі вони були бомбами вільного падіння.

На озброєнні Су-24 були і ракети «повітря-поверхня» Х-28 з ядерною бойовою частиною з максимальною дальністю 75 км для ураження загоризонтних радіолокаційних систем, але цю зброю виробили у дуже обмеженій кількості і на складах у стройових частинах її, як правило, не зберігали.

806 полк складався з трьох ескадрилей по дев’ять літаків, причому перша ескадрилья призначалася для ядерної зброї. Втім, усі серійні літаки Су-24 поставляли у льотні частини з усім необхідним обладнанням для несення атомних бомб і у відповідному забарвленні.

Забарвлення полягало у білому покритті носової частини, передніх кромок крила, оперення і днища літака. Кабіни комплектували шторками, які мали захищати екіпаж від світлового випромінювання ядерного вибуху. Враховуючи повний боєзапас ескадрильї на два вильоти зі штатною підвіскою дві бомби, у сховищі на Луцькому військовому аеродромі у кінці 80-х років зберігали не менше 36 ядерних авіабомб.

За час існування полку відомий єдиний випадок підвішування під три Су-7Б/БКЛ ядерних бомб для бойових дій – у серпні 1968 року при придушенні повстання у Чехословаччині Збройними Силами СРСР та інших країн Варшавського Договору. Скоріше всього, літаки з ядерним «сюрпризом» з Луцька тоді так і не вилетіли.

Читайте також: Історія авіації у фотографіях: лучанам розповіли про життя над містом

Коментар
20/04/2024 Субота
20.04.2024
19.04.2024