«Очерет мені був за колиску»: від ліричного вірша Дмитра Фальківського до Гімну повстанців
Пісня супроводжувала українців впродовж усього життя: від ритмів перших почутих колискових, крізь ліричні, маршові ритми та весільні епіталами і до ритуальних поминальних голосінь. Сьогодні українська пісня набуває нового звучання.
Виконання «Червоної калини» чи «Батько наш Бандера» – ствердження належності до героїчного етносу, який чинить спротив збройній агресії. Шлях окремої пісні варто простежувати, щоб поглянути, яким чином її виконання сприяло ідентифікації як на регіональному, так і на національному рівні.
Особливістю фольклоротворчості писемної доби є той факт, що чимало популярних в народі творів мають авторське начало. Існує навіть окремий термін на означення таких творів – «пісні літературного походження».
Однак для того, щоб фольклорний твір увійшов у традицію, він повинен достосуватися до настроїв і прагнень людей, бути виразником їхнього світобачення та світорозуміння.
Лише поодинокі твори здатні увійти в традицію, стати частиною її до такої міри, що самі носії не усвідомлюють їхнього авторського походження.
Чималу роль у такому пристосуванні відіграє явище варіантності, що стало можливим завдяки популяризації твору саме усним шляхом.
Читайте також: Червона калина: спогади про автора бойового шлягера від його правнучки та друга родини
Трансформація вірша поета Розстріляного Відродження
Пісня «Очерет мені був за колиску» створена на основі вірша поета Розстріляного Відродження Дмитра Фальківського із збірки «Обрії». Він народився на українській Берестейщині, тривалий час був прихильником совєтської влади. Його розстріляля у 1934 році за звинуваченням у антисовєтській діяльності.
Разом із вироком поетові цензура винесла заборону і на використання його твору. Однак пісня настільки міцно увійшла в традицію, що підпільно виконувалася, передавалася усним шляхом від батьків дітям.
Прикметно, що автор настільки чуттєво і вдало оспівав свою любов до поліських краєвидів, що твір відразу був покладений на музику і поширився серед населення Полісся та Волині.
Мелодію для пісні запозичили із танго-фокстроту «Isla de Capri», що набув популярності в 1934 році, у рік смерті Дмитра Фальківського.
Читайте також: Поет з Волині, вірші якого Івасюк перетворював на пісні
Щоправда, у вжитку був скорочений варіант «Пісні рибалки», певним чином достосований до народної пісенної традиції:
Очерет мені був за колиску,
В болотах я родився і зріс,
Я люблю свою хату поліську,
Я люблю свій зажурений ліс.
А поліські похмурні болота,
Пів-Полісся вода зайняла,
Тільки де-не-де хутір самотній,
Тільки де-не-де клапоть села.
Очерет мені був за колиску,
В болотах я родився і зріс,
Я люблю свою хату поліську,
Я люблю свій зажурений ліс.
Читайте також: Домініка Чекун: берегиня старовинного поліського співу
За свідченням поліщуків, пісню «Очерет» у міжвоєнний період називали ще «поліським фокстротом». Так, у спогадах Антона Більчика знаходимо такі свідчення – «Хтось склав таку пісню про нас:
Очерет мені був за колиску,
В болотах я родився і зріс,
Я люблю свою хату поліську,
Я люблю свій зажурений ліс.
А поліські похмурні болота,
Пів-Полісся вода зайняла,
Тільки де-не-де хутір самотній,
Тільки де-не-де клапоть села.
Ще називали цю пісню чи мелодію «поліський фокстрот», я вже забув ті слова до кінця, але гарна пісня, її й Мареничі з Луцька співають».
Отже, в спогадах уже затирається авторське походження тексту. Як доводить історик В. Місіюк, виконувалася вона на мелодію популярного танго-фокстроту «Isla de Capri» («Острів Капрі).
Неофіційний гімн Полісся
Популярність пісні підтверджують і спогади діяча ОУН В. Макара, який вказує, що перебуваючи на Поліссі «часто приспівував собі вивчену тоді пісню на слова Дмитра Фальківського – «Очерет був мені за колиску». Співали її на позичену мелодію «Чи тямиш Капрі?».
Фіксуючи наративи про національно-визвольну боротьбу ХХ століття на території Волинського Полісся, я постійно натрапляю на згадки про виконання вказаної пісні поряд із класичними повстанськими творами.
Так, серед заборонених текстів, але тих, які співалися підпільно, респонденти називають і «Очерет мені був за колиску»:
«Батько завжди співав пісню «Очерет мені був за колиску». Він так тихенько співав і казав, шо ви знайте цю пісню, але ничого не співай». (Любов Мирончук Любові 1952 р.н., село Велика Осниця).
Із численних куплетів найчастіше в пам’яті респондентів залишаються два перших і останній, часто із мотивом «пішов воювати у ліс». Сьогодні пісня «Очерет мені був за колиску» є «маст хевом» у репертуарі місцевих поліських колективів, набувши статусу неофіційного гімну Полісся.
Створюються варіанти з додаванням окремих нових рядків.
Читайте також: «Воля ціни не має», – дизайнерка Марчела Можина про шрифт, натхненний Нілом Хасевичем
Хор із селища міського типу Степань на Рівненщині виконує «Очерет мені був за колиску»
Народний аматорський хор «Верес» з Рівного
В стилі музики кантрі і на слова саме тексту Дмитра Фальківського виконує пісню Валерій Маренич. Тут простежуємо виразне ліричне начало, гімн рибалці-поліщукові без жодних спрямувань до повстанської тематики.
Читайте також: Учасники «Тріо Маренич» стали почесними громадянами Луцька
Більшість виконавців використовують популярний із 30-х років варіант на слова Дмитра Фальківського, ключовим у кому є два перші та останній куплет із рядками, що споріднює варіант з повстанськими піснями («Я залишив цю хату поліську і пішов воювати у ліс»):
Очерет мені був за колиску,
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську...
Я люблю свій зажурений ліс...
А поліське похмуре болото –
Пів-Полісся вода залила...
Тільки де-не-де хутір самотній,
Тільки де-не-де клаптик села.
Хоч у злиднях живемо, у бруді,
Та привілля яке по весні,
Коли виставиш вітрові груди
І летиш, і летиш на човні.
А вода і хлюпоче, і плаче,
Захлинається в лютій злобі,
Ну, скажіть, в кого серце гаряче,
Як весну по весні не любить?
І укриють безкраї простори
Білокурі чайки і човни...
Тільки слухай, як води говорять
В буйнім засвіті свята весни.
І не дивно, що любимо змалку
Буйну воду і буйні пісні...
Наше серце – це серце рибалки,
А життя наше – книга борні...
Очерет мені був за колиску,
А забавкою був мені кріс
Я залишив цю хату поліську
І пішов воювати у ліс.
Останній куплет з’явився в пісні з 1940-х років і саме в такому варіанті твір виконувався в середовищі вояків УПА «Поліська січ», пізніше ширше – на теренах Волині та Полісся.
Традиційний повстанський варіант виконує сьогодні низка колективів із Рівненщини та Волині. Варто згадати луцький квартет «Акорди» який пропонує скорочений варіант пісні на слова Фальківського, змінюючи останній куплет «Я залишив цю хату поліську // І пішов воювати у ліс, За свій край воювати у ліс».
Читайте також: Волинські шляхи останнього Головнокомандувача УПА Василя Кука
Пісня із завершальним мотивом «пішов воювати у ліс» є в репертуарі Павла Дуки
Текст пісні «Очерет» можна знайти і в збірнику «Пісні волі», що створений на основі рукописного примірника, записи в якому на папері робив невідомий волинський учасник ОУН та УПА в березні 1949 року.
Тут маємо два варіанти: вірш Д. Фальківського і скорочений варіант, відомий з 1940-х.
Підкреслю, що зафіксовані варіанти із Волинського Полісся – це виключно версія на слова Фальківського: перші два куплети і часто останній повторює перший із додаванням рядка «І пішов воювати у ліс».
Улюблена пісня Тараса Бульби-Боровця
Тут виконавці тексту повсюдно підкреслюють, що «Очерет мені був за колиску» належала до улюблених творів одного із зачинателів національно-визвольного руху на Поліссі Тараса Бульби-Боровця, вшанування пам’яті якого відбувається щорічно на Рівненському Поліссі.
Це вкотре споріднює заборонений в роки совєтської влади твір із повстанським рухом.
Нове життя твір отримав у модифікованій «повстанській» версії, яку виконує активний член місцевого патріотичного осередку Березного, сотник 35-ї майданівської сотні «Волинська Січ», воїн батальйону ім. О. Кульчицького Нацгвардії України Володимир Пастушок.
Читайте також: Якими були форма та озброєння УПА
Актуалізована ще до подій 2014 року пісня увійшла в активний репертуар Володимира Пастушка, з яким він постійно відвідував солдатів, що знаходяться на сході України, виступав на фестивалях («Бандерштат) і концертах для військових.
За словами Володимира Пастушка, на теренах Рівненського Полісся активно виконується скорочений варіант пісні та окремі куплети із друкованого у повстанських пісенниках.
Ветеран УПА із села Зульня – Олександр Деркач починає пісню куплетом, який переважно виконується як фінальний:
Очерет мені був за колиску,
А забавкою був мені кріс
Я лишив свою хату поліську
І пішов мандрувати у світ.
Надокучила нам неволя
Гніт, тяжкії ворогі
А для нас потрібна воля.
Ми за волю ідемо у бій.
Читайте також: Встановили точну дату виникнення Колківської республіки
Читайте також: Патріарх політв’язнів: біографія Михайла Сороки, який відсидів 35 років
Текст повстанської версії Володимир Пастушок (із його власних слів) знайшов у збірках пісень УПА-Північ «Чуєш, брате мій», які перевидали у Луцьку на початку 1990-х. Щоправда, автор доповнив друкований варіант своїм куплетом:
Всім нам досить терпіти тирана
На Поліссі зродилось УПА
Поліщук закликав до повстання
Україна сказала пора.
Як можемо побачити, друкований текст ще не вишліфуваний, не всюди дотримано чіткого ритму і римування. Ймовірно, що укладач збірки фіксував пісню з пам’яті, а тому окремі рядки не цілком достосовані до мелодії.
Сучасне виконання
Володимир Пастушок згладжує гострі кути і його варіант повстанської версії органічно лягає на класичну мелодію.
Очерет мені був за колиску
Я в болотах родився і зріс
Я люблю свою хату поліську...
Я люблю свій зажурений ліс...
Там, де річенька тихенько ллється –
Там, де очерет шумить...
Там Полісся у чари кується,
Невеличке село там лежить.
Недалеко, ген, попід річку,
Там, де вже кінчається ліс.
Видно хату мою невеличку,-
Там то я народився і зріс!
І до того люблю я Полісся,
Тії села, природу, людей...
Бо ми всі тут разом ізжилися,
Ми є діти одних матерей! (2)
Ми потрафимо жити без пана
І без німця, і москаля...
Розірвемо тяжкі ми кайдани,
Вражой кров'ю зроситься земля.
Бо єдина у нас є лиш мати,
Україна є тільки одна!
І ми мусим всі разом з'єднатись,
Бо вже досить неволі й ярма...
Надокучила клята неволя,
Гнів московський проклятий,
Нам усім потрібная воля,
І за волю ідемо ми в бій.
Всім нам досить терпіти тирана,
На Поліссі зродилось УПА!
Поліщук заклика до повстання,
Україна сказала ПОРА!
Будем крісом кресати і словом,
Хто заб'є в нашу землю свій зуб,
Щоб над Києвом, Холмом і Львовом.
Заяснів жовто-синій тризуб!
Очерет мені був за колиску,
А за лавкою спав мені кріс.
Я лишив свою хату поліську,
І пішов до повстанців у ліс.
Очерет мені був за колиску.
В болотах я родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську...
Я люблю свій зажурений ліс...
Магістральною для пісні є теза про єдність українських земель від Заходу до Сходу, що підкреслюється рядком: «Ми є діти одних матерей», а також тема необхідності боронити рідний край.
Виконує повстанську версію пісні і Олександр Задорожний із Рівненщини, який, за словами Володимира Пастушка, переписав слова пісні у нього.
Читайте також: Аудіоальбом «Пісні Української революції» відзначили Шевченківською премією
Також «Очерет мені був за колиску» у рок-аранжуванні є в репертуарі рок-гурту «Best riders».
В 2011 році Олександр Задорожний виконує пісню в Олевську на честь святкування утворення Олевської повстанської республіки. Тут звучать традиційні для оунівського середовища рядки: «Лях і німець, москаль проклятий», а також «Щоб над Києвом, Холмом і Львовом».
Читайте також: Колківська республіка в спогадах чекістів
У варіанті із його ж запису, але вже 2016 року з початком російської військової агресії з’являється варіант цих же рядків із зміненими топонімами: «Щоб над Києвом, Ростовом і Холмом». Відбувається зміщення акцентів, адже вже не Польща окупант українських земель, а Росія.
Прикметно, що Олександр Задорожний під час виконання пісні у 2011 році в Олевську і пізніше в школі села Людинь на Рівненщині говорить, що цей варіант написав його друг Володимир Пастушок.
У 2017 році оголошує її як повстанську пісню «Очерет мені був за колиску», що була улюбленою отамана Тараса Бульби-Боровця. Тобто, варіант Пастушка уже фольклоризується, позбувається вказівки на автора і в свідомості слухачів сприймається як автентична повстанська пісня.
Злиття народного варіанту на слова Фальківського і авторського засвідчує виконання пісні. Володимр Пастушок у 2017 році співає її для захисників України на військовій базі у Луцьку, другий куплет замінюючи на версію Фальківського:
Ой безкрає поліське болото
Пів Полісся вода залила
Тільки де-не-де хутір самотній
Тільки де-не-де клаптик села.
Далі ж пісню виконує у власному варіанті, написаному на манеру повстанських пісень.
Читайте також: Голоси Переможців: 39 історій учасників УПА
Версія Пастушка настільки достосувалася до традиційної пісенності, що тлумачиться як автентичний повстанський твір.
Цікаво, що на сайті, присвяченому діячам української Берестейщини, знаходимо саме текст повстанської версії Володимира Пастушка з вказівкою, що слова пісні належать поетові Дмитру Фальківському, вихідцю із села Лепеси на Берестейщині.
Читайте також: Пластун із Волині став організатором ОУН на Берестейщині
На сьогодні повноцінно існують як автентичний твір 1930-х років «Очерет мені був за колиску» на слова Дмитра Фальківського, так і повстанська версія в обробці Володимира Пастушка.
З активізацією збройної агресії Росії популярності набуває саме другий текст, яка вже втрачає своє авторське начало, зазнає шліфування та достосовується до актуальних подій останніх років.
Пісня підкреслює тяглість традиції, споріднюючи повстанську пісенність із творами про сучасну українсько-російську війну.
Читайте також: Жінка-пісня. Репортаж про одну з останніх виконавиць старовинного поліського співу Домініку Чекун