Яка таємниця поховання криється у парку Липинського в Затурцях
-
-
>
-
>
-
>
1729
Марек-Єжи Мінаковський у базі «Генеалогія нащадків Великого Сейму» подає відомості про діда В’ячеслава Липинського. Ці дані суперечать інформації, отриманій з архівних матеріалів самого В’ячеслава Липинського.
За даними Марека-Єжи Мінаковського Влодзімеж-Северин-Мар’ян Ліпінський походив із Липин і його рід належав до гербу Гоздава: «Влодзімеж-Северин-Маріан Ліпінський із Ліпін гербу Гоздава, народжений 7.1.1814», – пише Волинський Монітор.
Можливо, тут ідеться про іншу особу, ім’я та прізвище якої співпадають із метричними даними людини, що започаткувала волинську гілку Ліпінських і доводилася дідом по батьківській лінії відомому українському мислителю-державнику? Але ж ні. Дата народження 7 січня 1814 (відповідно до метрики, виданої в костелі в Чечельнику на Поділлі) свідчить, що йдеться про одну й ту ж особу. Бо, згідно з дослідженням Казімежа Пуласького «Ліпінські гербу Бродзіч і гербу Гоздава», виданому у Відні 1922 р, дід В’ячеслава Липинського (ім’я та прізвище В’ячеслава Липинського записуємо українською, так, як називав себе сам політик, натомість прізвище усіх інших членів родини подаємо згідно з польською вимовою – Ліпінські, – ред.)
Влодзімеж-Северин-Мар’ян Ліпінський охрещений у костелі в містечку Чечельник колишньої Подільської губернії. У цій же розвідці вказано, що він помер 1883 р. на Смоленщині в повітовому містечку Гжатськ (нині Гагарін у Смоленській області РФ), де й похований. У примітці наголошено, що інформація взята із записів, наданих В’ячеславом Липинським.
Цікаво й важливо те, що у примітці 3 на сторінці 5 зазначено:
«У Ліпінських із подільсько-волинської лінії зберігається стародавня печатка з гербом Бродзіч, яка традиційно передається від покоління до покоління найстаршому із синів. Робота надзвичайно філігранна, яка, правдоподібно, виконана в дуже давню епоху, що одночасно доводить, що Ліпінські віддавна користувалися гербом Бродзіч... На портреті Казімежа Ліпінського, підкоморія подільського, також зображений герб Бродзіч (із нотаток В’ячеслава Липинського)».
До речі, ця старовинна печатка ще й досі зберігається в одного з нащадків родини Ліпінських у Кракові.
Наступні відомості, подані Мінаковським, теж вказують на діда В’ячеслава Липинського, адже йдеться про його шлюб з Емілією Бєчковською.
«Емілія Бєчковська гербу Дрия, власниця Затурців у Володимирському повіті на Волині, народжена, імовірно, в 1820 р.»
Це підтверджується і в родоводі Ліпінських, опрацьованому Казімєжом Пулаським. Ще й уточнено, що Влодзімеж та Емілія взяли шлюб у костелі в Порицьку 26 листопада 1839 р. і що, відповідно до записів у шлюбній метриці, свідками були відомі в історії України й Польщі особи: князь Миколай Сапіга, Домінік Чешковський і граф Віктор Чацький.
Як подає Казімеж Пуласький, Влодзімеж та Емілія мали дочку Марію, яка пізніше вийшла заміж за Юзефа Мошковського, та двоє синів – Юзефа-Казімежа й Казімежа-Сильвестра-Антонія (батько В’ячеслава Липинського, – ред.):
«Юзеф, одружений із Марцеліною Раціборовською, дочкою Францішека, який успадкував частину Затурців і Щенсну Генсьоровську, – помер бездітний».
У той же час Марек-Єжи Мінаковський у своїй праці «Генеалогія нащадків Великого Сейму» в розділі «Інші шлюбні зв’язки та діти батька: Влодзімеж-Северин-Мар’ян Ліпінський із Ліпін гербу Гоздава» перераховує наступних його нащадків:
«Казімеж-Олександр Ліпінський із Ліпін гербу Гоздава 1840. Казімеж-Сильвестр-Антоній Ліпінський із Ліпін гербу Гоздава 1844–1915».
Проте в дослідженні не вказано, хто був їхньою матір’ю. Марек-Єжи Мінаковський чомусь вказує, що Емілія народила лише Юзефа-Казімежа Ліпінського:
«Емілія Бєчковська 1820, діти: Юзеф-Казімеж Ліпінський із Ліпін гербу Гоздава 1840».
Ким же був Казімеж-Олександр Ліпінський, про якого пише Мінаковський і котрого не згадує Пуласький? Після співставлення інформації, поданої у цих двох незалежних дослідженнях, Мінаковського та Пуласького, робимо висновок, що Казімеж-Олександр Ліпінський (1840 р. н.) та Юзеф-Казімеж Ліпінський (1840 р. н.) були близнятами. Їхньою матір’ю, як і Казімежа-Сильвестра-Антонія Ліпінського, була Емілія Бєчковська.
То хто ж той самогубець, похований у парку колишньої садиби Ліпінських у Затурцях? Виходить, що це був Казімеж-Олександр Ліпінський (1840 р. н.), один із близнюків, старших братів батька В’ячеслава Липинського. Тут доречно зазначити, що двійнята народжувались і в наступних поколіннях родини. Зокрема, у Станіслава, брата В’ячеслава Липинського, у шлюбі з Марією Липською народилися дві двійні.
Коли я запитав племінників В’ячеслава Липинського про те, хто спочиває в парку в Затурцях, отримав дві відповіді.
«Не знаю. Це хтось із маминої родини», – сказав Ян Ліпінський (1921–2017 рр.), син Станіслава Ліпінського.
«Один із Ліпінських застрелився», – відповів, показавши пальцем у скроню, Казімеж Ліпінський (1914–2007 рр.), син Влодзімежа Ліпінського. Як звали цього самогубця, ким він йому доводився, пан Казімеж не зазначив.
За легендою, яку затурчани передавали від покоління до покоління, цим самогубцем був юнак із родини Ліпінських, котрий через заборону батьків одружитися з їхньою покоївкою вкоротив собі віку пострілом у скроню. Ніхто в 90-х роках минулого століття не міг конкретніше сказати, з якого покоління Ліпінських був цей юнак. Дехто навіть говорив, що це брат В’ячеслава Липинського, хтось вважав, що в парку похований сам В’ячеслав Липинський.
Намагаючись з’ясувати, чия ж то могила в парку, я впродовж багатьох років збирав інформацію, співставляв та аналізував деталі. Правду кажучи, вже втратив надію щось прояснити.
Про те, що це самогубець, сумнівів не було, адже поховання знаходиться не на цвинтарі, а в парку, де, за переказами, загинув юнак. Дехто навіть «уточнював», що похований він був головою до ясена, під яким застрелився. Фактом є й те, що на могилі не було хреста, бо ж – самогубець. На цьому місці завжди ріс барвінок.
У червні 1990 р., коли силами членів нашого сільського осередку Народного Руху України було впорядковано місце поховання В’ячеслава Липинського на колишньому католицькому цвинтарі, могилу в парку з ініціативи Володимира Миколайовича Бая, одного з членів осередку, огородили металевим парканом.
У 1991 р. в Затурці вперше за багато десятиліть приїхали сини Станіслава Ліпінського: Ян, Збігнєв і Єжи із дружинами та дітьми. Вони помолилися біля могили в парку. Припускаю, що молодше покоління Ліпінських могло й не знати, чий прах тут покоїться. Через деякий час хтось із затурчан встановив на могилі металевий хрест. У черговий свій приїзд до Затурець Ян Ліпінський запитав: «А навіщо тут хрест?» Сумнівів не могло бути: в родині знали, що тут спочиває самогубець.
У середині 1990-х із Польщі приїхала моя двоюрідна сестра Генуефа Випих. Вона пригадала розповідь своєї мами, Марцеліни Яцковської, в дівоцтві Кушнір (1900–1985 рр.), про те, що на початку 20-х років минулого століття до могили в парку щонеділі приходила з хуторів якась старша жінка й покладала квіти. Цю жінку поза очі дражнили «пані Ліпінська». Ймовірно, це була та сама колишня покоївка з маєтку Ліпінських, із якою не дозволили одружитися молодому паничу.
Пригадалась ще така деталь. Збираючи спогади старожилів про родину Ліпінських, я завітав до жительки Затурець Олександри Королюк, у дівоцтві Григорович, яка у 30-х роках була служницею в будинку Станіслава Ліпінського. Вона пригадала, як пані Марія (дружина Станіслава) розповідала про те, що батько (Казімеж Ліпінський) не хотів погоджуватися на заміжжя Ванди (сестра В’ячеслава Липинського) з Бруно Жмієвським. Ванда тоді заявила:
«Хочете, щоб я зробила так, як він?»
Мала, мабуть, на увазі самогубство того юнака, який (уже з певністю можу стверджувати) доводився їй рідним дядьком. Це Казімеж-Олександр Ліпінський, народжений 1840 р. Про точну дату його загибелі, напевно, довідатися вже не вдасться. Найімовірніше, це сталося 1860–1870 рр.
Звісно, що цей трагічний випадок для дворянської родини був великим тягарем та певною мірою заплямовував її честь, тому інформацію про самогубство в сім’ї старанно приховували. Бачимо, що й у родоводі Ліпінських, опрацьованому Казімежом Пулаським при допомозі В’ячеслава Липинського, інформація про Казімежа-Олександра Ліпінського відсутня. А це реальна особа, рідний дядько В’ячеслава Липинського.
Віталій КУШНІР
завідувач Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського
Фото з фондів Затурцівського меморіального музею В’ячеслава Липинського
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
