Солтос Мощаниці був розстріляний у Луцькій тюрмі. ДОКУМЕНТИ

… Понад  десяток років я досліджую перебіг  національно- визвольної боротьби на Волині в до і повоєнні роки. Результатом цих досліджень  став вихід в світ  книги «Вірні присязі», презентація  якої відбулась 13 жовтня 2017 року, до 75-ї річниці створення  Української Повстанської Армії.   В цій книзі вдалося зібрати і ідентифікувати інформацію про більше тисячу п’ятьсот учасників визвольної боротьби у Рожищенському районі, за фаміліями, іменами, а при відсутності таких, за псевдами.

При роботі в архівах різних відомств я особливу увагу звертав на одну з найтрагічніших сторінок Волині в червні 1941року, розстріл в’язнів тюрем Волині, а насамперед у Луцькій в’язниці, адже саме там 23 червня 1941 року було розстріляно, як членів ОУН п’ять моїх близьких родичів.

У різних документах, що вже опубліковано, повідомляться про перебіг подій того «чорного дня».  Ось один з так званих «рапортів» катів Луцької в’язниці

«…Капитану государственной безопасности тов. Никольському, г. Москва»: «…после отбора 84 заключенных начальником 2-го отдела УНКГБ тов. Дворкиным, начальником тюремного отделения УНКГБ тов. Станом при участии других сотрудников УНКГБ и НКВД оставшихся на прогулочном дворе около 2000(две тысячи) заключенных были расстреляны. Весь учетный материал и личные дела заключенных были сожжены»

Але в архівах, я раз за разом виявляв архівні матеріали що стосувались волинян, і не тільки, які перебували у Луцькій в’язниці до 23 червня 1941 року. Серед таких справ мене особливо зацікавила справа на жителя села Мощаниця, в той час Оликського району Лавренчука  Петра Федоровича, 1895 р. н.

Цей чоловік мій однофамілець, міг бути навіть далеким родичем.

Як свідчать матеріали справи, упродовж восьми років  інвалід війни  Петро Федорович перебував  на посаді Солтоса села Мощаниця, і єдиною провиною, як вважали слідчі, стало зобов’язання як посадової особи, повідомляти в поліцію про події, злочини в селі, які мали політичний або кримінальний зміст.  

Петро Лавренчук був інвалідом війни

При  допитах свідків, жодних повідомлень від них, про якісь дії його, як солтоса, на основі яких хтось був заарештований, чи покараний, з жителів села Мощаниця не було.  

Але, як свідчать документи, навесні 1940 року він був заарештований і без суду і слідства перебував до 23. 06. 1941року у Луцькій в’язниці.

З 1948 року, всі хто перебував в Луцькій в’язниці станом на 22 червня 1941 року були оголошені у всесоюзний розшук. Це верх цинізму, розстріляли безвинних людей, і щоб заховати кінці в воду, шукають винних. По кожній справі, повинна була знайдена людина, або знайдена підстава, на основі якої кримінальна справа закривалась. По справі  Лавренчука  Петра Федоровича така підстава була знайдена.  

Довідка від 09. 03. 1948 року, підписана сільським головою Мощаницької сільради Лебедем і секретарем Мокійчук, (ініціали відсутні), в якій вони стверджували, що заарештований в 1940 році житель села Мощаниця   Лавренчук  Петро  при евакуації в’язниці «был убит немцами». А вже 31 березня 1948 року старшим оперуповноваженим Оликського РО МДБ лейтенантом Андреевим слідство по справі  №38570 по звинуваченню   Лавренчука  Петра Федоровича по ст.. 54.13 УК УРСР  зупинено, у зв’язку з смертю обвинуваченого. Справа передана в архів «А» обласного відділу УМДБ у Волинській області.                                        

Восени 1940 року сім’ї заарештованих «ворогів народу» були репресовані і вислані на поселення в Казахстан. Така доля могла спіткати і родину Лавренчука  Петра. От така гірка правда, про ще одного волинянина, який став безневинною жертвою комуністичної влади.

Зважаючи, що доступ до архівних  документів десятки років був забороненим, можливо ця публікація стане першою звісткою про долю  Лавренчука  Петра Федоровича для близьких чи далеких його родичів, а для нас волинян, це ще одне нагадування якою людиноненависницькою була «совєцька» влада. 

Детально про події у Луцькій тюрмі читайте  в матеріалі Відступали по кривавих слідах: енкаведисти у 1941 році розстрілювали беззбройних політв’язнів

Микола ВАВРЕНЧУК, 

член Національної спілки краєзнавців України