У Камені-Каширському у 1947 році на педучилищі вивісили синьо-жовтий прапор

25 Серпня 2018, 13:57

2093

Навесні 1947 року на даху Камінь-Каширського педучилища невідомі сміливці вивісили синьо-жовтий прапор, а згодом у місті з’явилися листівки з нагоди Дня соборності України.

Ці події поставили на вуха місцеве КДБ. В оселі одного зі студентів під час обшуку знайшли написану від руки чернетку листівки, - пише «Вісник+К».

Образив комсорга – у Сибір

90-річний Йосип Козік мешкає в селі Раків Ліс біля Каменя-Каширського. Живе удвох із дружиною – діти розлетілися по світах. Старожили не лише самі собі ще дають раду, а й господарюють.

– Нині я вже не той. Бо хворію. А торік був ще ого-го!

– То прапор на училищі – Ваших рук справа?

– О, якби я був причетний до цього, то тепер гордився б! – усміхається. – Хто його повісив, я тоді лише здогадувався…

– І на кого думали? На хлопців з училища?

– Певно ж. Були такі з Ратнівського району двоє – Козел Платон і Тимощук – імені другого не пам’ятаю… Вони могли, чомусь переконаний.

– За що ж тоді Вас до табору запроторили?

– Серед учнів педучилища місцевих було небагато, переважали привезені зі східних областей. Усі східняки були комсомольцями, агітували в комсомол і нас. Проте ми затялися не вступати. Ми – це Іськи Андрій і Степан з Ракового Лісу, Шліхта Олександр і Василь Соловей з Підцир’я, Мельничук Іван з Качина. Ото ми і задумали до Дня Соборності листівки випустити. Я написав текст і віддав Шліхті, він мав надрукувати на машинці. Того мого зошита потім і знайшли під час обшуку в Шліхти. Товариша взяли через те, що якось образив комсорга нашої групи.

Щоб видав своїх, підсипали таблетки

Йосипа Козіка арештували навесні 1949 року. І хоча він одразу зізнався в авторстві листівки, його допитували, намагаючись вивідати імена спільників та зв’язки з УПА. Йосип мовчав, знаючи, що зрада найперше відгукнеться на родині, яку запроторять у Сибір. Три тижні його протримали в Камені, потім перевезли до Луцька. Катували…

– Щось таке зробилося зі мною, – згадує Йосип Федорович, – дві доби нічого не тямив, хто я і де я. А потому все тіло чиряками обсипало. Один в’язень пояснив, що то мені кагебісти психотропи у воду підсипали, щоб язика розв’язати…

Слідство у справі камінь-каширських «зрадників вітчизни» – а саме за такою статтею юнакам із педучилища кваліфікували злочин, – тривало сім місяців. Судив хлопців трибунал, але вирок на ньому зачитали той, що надійшов із Москви – від так званого «особого совєщанія». Десять років позбавлення волі. Могли і на повні 25 засудити, але «зважили», очевидно, на молодість.

Проте «відсидів» Козік у Казахстані сім років – смерть Сталіна тоді багатьом політичним в’язням поскорочувала «десятки» і «двадцятьп’ятки». Утім, і на волі ще довго не мав спокою від «караючих органів». Попри те, що ніби виправдали і навіть судимість зняли, – усе ж стояв на обліку в КДБ. Аж за часів горбачовської «перестройки» чоловіка нарешті реабілітували офіційно.

Ігор СЛАВИЧ, Волинська область

Фото автора