Останній розстріляний упівець: той, хто засудив його на смерть, досі живе серед нас. БЛОГ
-
-
>
-
>
-
>
145067
Останній розстріляний упівець. Той, хто засудив його на смерть, досі живе серед нас. І не просто живе – а вшановується у День захисника України. Не вірите? Читайте.
Вчора я знайшов, прочитав і запостив у себе на ФБ-сторінці статтю «Останній розстріляний бандерівець: «упівця» з Волині вбили на Покрову у 1989 році» (в заголовку помилка, його судили на Покрову 1987, а розстріляли влітку 1989) з сайту Район.in.ua. Про це у своєму блозі пише Володимир Миленко.
Читаючи статтю, я зачепився поглядом за одну фразу. За оцю:
«19 жовтня 1987 року у Луцьку суддя Борис Плахтій і народні засідателі Б.Панчук та Г.Артеменко підписали смертельний вирок».
1987 рік, подумав я, це всього лиш 32 роки тому. Якщо суддя був не старий, то він може і досі живе і навіть працює. Подумав я і почав шукати по відкритих джерелах інформацію. І от що знайшов.
Навряд чи це збіг, правда? Не думаю, що у Луцьку є чи було два судді Бориси Плахтії.
А ось іще одна згадка.
А тут ось інтерв’ю іншого волинського судді Петра Філюка, в якому він згадує Плахтія як зразок.
А після суддівської кар’єри цей «зразок» працював – як мило! – адвокатом.
Ще й у журналістику подався.
А ось іще одна згадка про Плахтія – у декларації його доньки.
Прямо ціла династія. Одна донька – суддя, інша донька – суддя. Онучка – інспектор у Вищій раді правосуддя. Розумієте, діти і внуки людини, яка послала на смерть воїна УПА – у 1987 році, у розпал перебудови! – досі працюють в українських судах. А сам він – адвокатствує.
«Легендарна династія».
Бачте, позитивно відгукуються. Аякже – «легендарний суддя». А діти які молодці, а онучка – їй он в Києві квартиру надають в безплатне користування. Багатьом з вас квартиру безкоштовно в Києві надають? Отож.
Читайте також: Місця (не)пам’яті про розстріляних євреїв Берестечка
І ще одна згадка, найцинічніша.
Розумієте – вони ним ПИШАЮТЬСЯ. Тим, хто підписав смертний вирок борцю за незалежність України.
Ці люди, вони досі живуть тут, серед нас, отримують зарплати і пенсії, ба більше, вони і їхні діти-онуки – вони досі нас судять. А родина Івана Гончарука ДОСІ не знає, де він похований. Зате вона, своїми податками оплачує достойну старість пана Плахтія і достойні зарплати його дітям.
Це та Україна, яку ми заслужили? Україна сімейної династії Плахтіїв?
Володимир МИЛЕНКО,
журналіст і письменник
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
