«Стандарт Ямашіто» по-російськи, або Чому рф буде нести командну відповідальність за вчинені злочини

19 Липня 2022, 16:02
Воєнні злочини рф 1280
Воєнні злочини рф

П'ятий місяць  Україна героїчно протистоїть військовій агресії росії. Щодня ми бачимо антигуманне поводження проти цивільних осіб та військовополонених України, що вчиняють військові рф. Такі дії є злочинами проти людяності, що закріплені у Міжнародному гуманітарному праві. Чи настане відповідальність за такі вчинки не лише у військових, але й у вищого керівництва рф?

 

ЩО ТАКЕ «СТАНДАРТ» ЯМАШІТО?

 

«Стандарт Ямашіто» – сучасний правовий принцип, що передбачає відповідальність командирів та начальників збройних сил за воєнні злочини, що скоєні їхніми підлеглими.

Під час Другої світової війни війська під керівництвом генерала Томоюкі Ямашіти чинили численні злочини катування, ґвалтування та вбивства проти понад 25 тис. мирних жителів Філіппін. Після капітуляції Японії Ямашіто затримали спецслужби США, щоб здійснити довгоочікуване правосуддя над злочинцем. Генерала звинуватили в порушенні обов’язків командувача армії щодо контролю над підлеглими. 

Хоча Ямашіто не вчиняв злочини особисто, але через ігнорування таких нелюдських вчинків своїх солдатів він сприяв здійсненню цих насильницьких злочинів проти людства. 

У лютому 1946 року Верховний суд США засудив генерала до смертної кари. Такий судовий прецедент дав поштовх не лише до зародження правової доктрини командної відповідальності, але й до її закріплення в актах міжнародної спільноти.     

 

КОМАНДНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

 

Принцип командної відповідальності закріплено у низці міжнародно-правових актів, зокрема у Гаазьких конвенціях, Женевських конвенціях та додаткових протоколах, а також у Римському статуті. Концепція індивідуальної кримінальної відповідальності керівництва армії вимагає прямого зв’язку із безпосередніми виконавцями таких злочинів (солдатами) та проявляється у бездіяльності командування. 

Завдяки судовій практиці Міжнародних кримінальних трибуналів над злочинами, що були вчинені під час Другої світової війни, було вироблено принципи командної відповідальності. Зазвичай це виявляється у двох ключових ознаках: відносинах між командиром та підлеглими, а також наявності «конструктивних» знань у начальника. 

Відносини «командир-підлеглий». Відносини між командиром і підлеглим не обов’язково повинні бути де-юре закріпленими. Тобто існування фактичної підпорядкованості солдат є достатньою підставою для того, щоб командна відповідальність виникала в командира. Такий зміст положення закріплений в статті 28 Римського статуту. Ключовою ознакою в такому випадку є саме факти контролю командирами свої підлеглих та наявності фізичної можливості начальника запобігти вчиненню злочинів солдатами. 

Наприклад, якщо керівник військової групи не є юридично встановленим, але здійснює пряме керівництво над солдатами, у нього виникатиме командна відповідальність за злочини солдат. 

Командир (начальник) знав або мав знати про вчинення таких злочинів. Командна відповідальність не обмежується ситуаціями, коли командир (начальник) знає про злочини своїх підлеглих. Достатньо також і «конструктивних» знань про такі злочини. «Конструктивні» знання — це обставини, що передбачають необхідність у командирів передбачити можливі злочини. 

Така позиція часто висловлюється у різних юридичних конструкціях, як: «мав підстави знати», «володів інформацією, що дозволила б командиру (начальнику) зробити висновок у відповідних обставинах», «командир (начальник) є винним у тому, що не зміг отримати таку інформацію». Міжнародний кримінальний суд у своїй практиці трактує, що такий принцип проявляється і в тому, що «начальник або знав, або свідомо проігнорував інформацію, яка чітко вказувала на те, що підлеглі вчиняли чи мали намір вчинити такі злочини». 

Уявимо ситуацію, що командир відсилає солдат на військове завдання у місто, де проживають цивільні особи. Командир передбачає, що його підлеглі можуть вчинити насильницькі дії над мирними жителями, а тому повинен унеможливити скоєння таких злочинів. Якщо ж командир цього не зробив — він нестиме відповідальність за всі злодіяння, здійснені його підлеглими. 

 

УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ 

 

Протягом трьох місяців ми бачили нелюдські поводження російського війська із цивільними жителями та військовополоненими. Неодноразово світова спільнота ставала свідком злочинів рф проти людства у Маріуполі, Бучі, Гостомелі та інших містах України. Це вказує не лише на нелюдське та жорстоке поводження російських солдатів, а також і на порушення всіх можливих законів, звичаїв війни та норм міжнародного гуманітарного права. Ба більше, керівництво рф неодноразово підтримувало такі звірства своїх військових. 

Кожен винний буде покараний, а керівництво армії рф не омине відповідальність за катування та насильство на території України. Незважаючи на формат здійснення правосуддя над росією (Національний суд, Міжнародний трибунал чи Міжнародний кримінальний суд), покараними будуть не лише ті, хто фізично вчиняв ці злодіяння, але й особи, що своїми діями сприяли здійсненню таких злочинів. Командна відповідальність обов’язково настане для росіян та їхньої влади. 

 

 Юлія ПОГУЛЯНИК СЕРЕДИНСЬКА 

***

Матеріал підготовлений в рамках студентської магістерської програми «Права людини» Школи права УКУ

 

Читайте такожЧи можна біля сараю зберігати російський танк?

Коментар
21/04/2024 Неділя
21.04.2024
20.04.2024
19.04.2024