Волинський князь Дмитро Вишневецький – на службі у султана Сулеймана та Роксолани

23 Грудня 2021, 17:26
Парні портрети Сулеймана і Роксолани Маттео Пагані 1550-х років 67882
Парні портрети Сулеймана і Роксолани Маттео Пагані 1550-х років

Князь гербу Корибут з Волині, козацький ватажок Дмитро Вишневецький у 1550-х роках став засновником фортеці на острові Мала Хортиця – форпосту у боротьбі з кримськими татарами. Бувши підданим польського короля Сигізмунда ІІ Августа, він перейшов на службу до османського султана Сулеймана Пишного. Що саме спонукало Вишневецького до таких дій, і як він почувався у Стамбулі? Відповіді на ці запитання – у статті дослідниці османської історії, авторки роману «Роксолана. Союз із Ягеллонами» Олександри Шутко.

Зміна володаря

Уперше султан Сулейман довідався про Дмитра Вишневецького 1548 року після набігу на належні йому землі Очаківського замку. Той у компанії зі старостами брацлавським Богушем Корецьким, барським – Бернардом Претвичем та синами гетьмана Миколи Сенявського завдав чималої шкоди османам. 

Тож султан забажав від польського короля відшкодувати завданих збитків та втихомирити нападників. Сигізмунд ІІ Август, який тоді листувався з дружиною султана Сулеймана – Роксоланою, намагався вмовити Дмитра Вишневецького не дратувати османів та їхніх васалів – кримських татар.

Читайте також: На службі у князів: як захищали та чим допомагали волинські татари

Дмитро Вишневецький
Дмитро Вишневецький

Попри це, той розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди стікалися козаки. А потім узагалі вирушив разом з усім своїм військом до Стамбула, що стало неприємною несподіванкою для Сигізмунда ІІ Августа. 

Портрет польського короля Сигізмунда ІІ Августа, Лукас Кранах Молодший, 1553 р.
Портрет польського короля Сигізмунда ІІ Августа, Лукас Кранах Молодший, 1553 р.

Читайте також: Врятований принц: у Луцьку є картина знаменитого художника епохи Відродження

У листі до брата померлої дружини Барбари Радзивілл – великого канцлера Литовського Князівства Миколая Радзивілла він повідомляв, що Дмитро Вишневецький утік до султана. 

«Турки здобудуть супроти нашого панства неабиякого воїна, якщо він у них так і залишиться», – розпачливо зазначав.

Така новина налякала шляхту. Свідченням того є лист волинського князя Костянтина Василя Острозького польському королю, у якому він повідомляв, що Дмитро Вишневецький несподівано відбув до османів. 

«І то з’їхав з усією своєю ротою, тобто з тим усім своїм козацтвом, хлопством, що біля себе бавив», – переказував Сигізмунд ІІ Август його слова Миколаю Радзивіллу.

Читайте також: Лицарські обладунки засновника Олицького замку зберігаються у закордонних музеях

Небажаний шлюб

Чому Дмитро Вишневецький вирішив податися до султана? Аби відповісти на це запитання слід розглянути політичну ситуацію, яка склалася у Польському королівстві. На той час овдовілий Сигізмунд ІІ Август вирішив одружитися втретє з донькою віце-короля Священної Римської імперії Фердинанда І – Катериною Габсбурзькою

Приводом для цього став шантаж ворожої до османів династії Габсбургів, представники якої провадили перемовини з правителем московитів – Іваном ІV задля утворення Ліги християнських держав проти султана Сулеймана.

Заради цього Папа Римський планував утворити унію католицької церкви з православною у Московії, визнавши натомість Івана ІV царем Русі. Така ініціатива загрожувала безпеці Польського королівства. 

Читайте також: Луцький договір: шпигунські пристрасті та програні війни

Щоб відмовити Габсбургів від цієї ідеї, Сигізмунд ІІ Август поквапився узяти шлюб з донькою Фердинанда І, Катериною, перший чоловік якої – герцог Мантуї Франческо ІІІ Гонзага помер через чотири місяці після весілля. Повернувшись до Відня, Катерина погодилася вийти заміж за польського короля. 

Картина «Вінчання князя Миколая Радзивілла (замісника у Відні Сигізмунда ІІ Августа) з Катериною Гонзага (Габсбурзькою)». Невідомий автор, ХVIII ст. Фото: Художній музей м. Луцька, відділ Волинського краєзнавчого музею
Картина «Вінчання князя Миколая Радзивілла (замісника у Відні Сигізмунда ІІ Августа) з Катериною Гонзага (Габсбурзькою)». Невідомий автор, ХVIII ст. Фото: Художній музей м. Луцька, відділ Волинського краєзнавчого музею

Водночас союзниця османів – мати Сигізмунд ІІ Августа, італійка Бона Сфорца, попри домовленості з Роксоланою підтримувати доньку – угорську королеву у вигнанні Ізабеллу Ягеллонку в боротьбі з Габсбургами за Трансільванію, не виступила проти цього шлюбу. 

Адже, овдовівши, розчарувалася у діях сина-короля. Відтак вирішила шукати щастя на батьківщині, де прагнула стати віце-королевою Неаполя, який також перебував під владою Габсбургів. Тому Бона Сфорца намагалася заручитися підтримкою цієї династії, з якою раніше ворогувала.

Читайте також: Руські княгині чи європейські принцеси: жінки, які керували Луцьком, Волинню і Європою

Посередництво Роксолани

Все це було не до вподоби султанові Сулейману, який прагнув повернути до звільненої від війська Фердинада І Трансільванії Ізабеллу Ягеллонку як королеву під його зверхністю. Але зближення її брата Сигізмунда ІІ Августа та матері Бони Сфорца з Габсбургами ускладнювало реалізацію такого плану. 

Дмитро Вишневецький вирішив скористатися цією ситуацією, щоби піти від польського короля, який обмежував його у діях та не підтримував ідею збереження Хортицької фортеці, й пристати на службу до османів. 

Для цього попередньо провів перемовини, аби заручитися підтримкою впливової дружини султана Сулеймана, Роксолани, котра була його землячкою – русинкою. 

Читайте також: В гостях у Роксолани: волинський рукопис про посольство до Стамбула

Парні портрети Сулеймана і Роксолани Маттео Пагані 1550-х років
Парні портрети Сулеймана і Роксолани Маттео Пагані 1550-х років

Адже саме вона раніше провадила дипломатичне листування з польським королем, його сестрою Ізабеллою Ягеллоною та матір’ю Боною Сфорцою, домагаючись утворення з ними антигабсбурзької коаліції. Так, 1549 року Роксолана написала Сигізмунду ІІ Августу: 

«Як свідчать Ваш величний лист, а також донесення мого слуги Хасана, прояви дружби, що виказала йому Ваша Величність, зобов’язують моє серце до вдячності. Я повідомила про все Його Величність Султана, і це подарувало Йому відчутне задоволення, яке я не спроможна Вам висловити. І він сказав: «Ми зі старим королем жили, як два брати, і, якщо угодно Всемилостивому Аллаху, ми житимемо з цим королем, як батько й син».

Лист Роксолани польському королю Сигізмунду ІІ Августу 1549 р.
Лист Роксолани польському королю Сигізмунду ІІ Августу 1549 р.

Читайте також: Перша жінка-лікарка з Речі Посполитої лікувала Радзивілла «Рибоньку»

Рішення Сигізмунда ІІ Августа одружитися з донькою Фердинанда І, Катериною розчарувало Роксолану. Адже її зусилля в укріпленні польсько-османського союзу проти Габсбургів виявилися марними. Тож пропозиція земляка Дмитра Вишневецького піддатися під владу султана Сулеймана зацікавила Роксолану. 

Посередником між нею та козацьким ватажком, імовірно, виступав чавуш (османський посланець) Хасан-ага – русин, який раніше уже доставляв зі Стамбула листи та дарунки Сигізмунду ІІ Августу.

Роксолана порадила чоловікові – султану Сулейману викликати до столиці Османської імперії козацького ватажка Дмитра Вишневецького. Той, намагаючись помститися Сигізмунду ІІ Августу за родичання з Габсбургами, пристав на її пропозицію.

Страта за невірність  

Влітку 1553 року Дмитра Вишневецького гарно прийняли у Стамбулі, надавши йому, за свідченнями польського короля, «службу»«ласку»«сторожу»«осмотр» (опіку) і «дашок» (протекцію). 

Утім, тривала відсутність у столиці султана Сулеймана, який пішов у затяжний Іранський похід (там стратив свого старшого сина Мустафу від наложниці Махідевран і втратив молодшого сина Джихангіра від Роксолани), та необхідність сидіти без діла на одному місці змусила Дмитра Вишневецького прийняти пропозицію польського короля повернутися до нього на службу.

Читайте також: Волинський емір бедуїнів, або Як ковельські старости володіли Підгорецьким і Олеським замками

Адже той надто переживав, що ватажок козаків віддасть султанові фортецю на Малій Хортиці. Відтак, уся степова смуга на кордонах Великого Князівства Литовського опинилася б під контролем османів. На радість Сигізмунда ІІ Августа, Дмитро Вишневецький через пів року залишив Стамбул та подався до Польського королівства. 

Утім, уже 1557 року він пішов на службу до московського царя Івана ІV. Під його протекцією здійснив напади на османські та кримські володіння на Чорному морі. Найуспішнішою стала облога Азова 1559 року. Через це султан Сулейман не приховував розчарування у колишньому слузі. 

Читайте також: Самійло Корецький, або Як волинський князь втік з турецької в’язниці

Український османіст Олесь Кульчинський, вивчаючи архівні документи султанських урядників, зазначає, що протягом 1558–60 років у них згадується ім’я Дмитра Вишневецького десятки разів. Османи його називали «проклятим русином», «капосним заробітчанином», «бунтарем», «нищителем», «наволоччю» і «лиходієм».

Не дивно, що 1563 року султан Сулейман стратив полоненого у Молдовському князівстві Дмитра Вишневецького, скинувши його на гак. На той час Роксолани уже не було у живих. Вона померла 1558 року, тож не могла вимолити у вінценосного чоловіка прощення для земляка.

Про трагічну загибель ватажка козаків є чимало легенд. Одна з них перетворилася на думу про козака Байду, прототипом якого став Дмитро Вишневецький.

Читайте також: Пригоди волинського шляхтича Михайла Чайковського: від козацького ватажка до османського паші

«Страта Дмитра Вишневецького та двох його товаришів», малюнок Франтішека Ксавері Рімкєвича, 1831 р.. Джерело: Biblioteka Narodowa
«Страта Дмитра Вишневецького та двох його товаришів», малюнок Франтішека Ксавері Рімкєвича, 1831 р.. Джерело: Biblioteka Narodowa

Саме його політику багатовекторності у міжнародних відносинах наслідували українські гетьмани Богдан Хмельницький та Петро Дорошенко. У визвольній війні вони також отримували протекторат османських султанів.

Коментар
04/12/2024 Вівторок
03.12.2024
02.12.2024