Український історик захистив дисертацію вірменською мовою та публікувався в Гарвардському університеті

13 Грудня 2021, 16:33
Ярослав Дашкевич 2483
Ярослав Дашкевич

Історик Ярослав Дашкевич – син славетних батьків-офіцерів українських армій УНР і УГА, за радянської влади був політв’язнем ГУЛАГу. Однак завдяки непересічним здібностям став видатним українським дослідником української минувшини, був орієнталістом – сходознавство стало частиною його життя. Він неодноразово бував у Луцьку, чимало публікацій присвятив і волинським сторінкам історії.

Ярослав Іван-Ананія Дашкевич народився 13 грудня 1926 році у Львові в сім’ї відомих політичних діячів. Батько Роман Дашкевич походив із князівського роду Корибутів, був полковником армії УНР. Мати Олени Степанів – хорунжа Українських січових стрільців, четарка Української галицької армії, відома українська вчена-географиня.

Ярослав отримав добру освіту. Після закінчення у 1944 році Львівської академічної гімназії навчався два роки у Львівському медичному інституті, а потім перевівся на філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив у 1949 році. 

Читайте також: Євген Коновалець перебував у таборі для інтернованих в Луцьку

Відтоді його стихією були гуманітарні науки. Після завершення працював бібліотекарем рукописного відділу, старшим бібліотекарем та бібліографом Кабінету Івана Франка, виконувачем обов'язків завідуючого бібліографічним відділом Львівської бібліотеки Академії наук УРСР. 

У 1949 році заочно навчався на економічному факультеті Нафтового інституту імені Івана Губкіна в Москві. За сфабрикованим звинуваченням у політичній неблагонадійності радянські органи держбезпеки 10 грудня 1949 року заарештували Ярослава Дашкевича і засудили на 10 років ув’язнення.

Читайте також: Дівчина з музейної світлини: життя і боротьба волинянки Тетяни Дейнеги (Байди)

А 20 грудня арештували і 58-річну маму Олену Степанів. Вона відбувала термін покарання у мордовських таборах, звідки у 1956 році її звільнили за станом здоров’я. Померла 11 липня 1963 року у Львові. 

Батько, аби уникнути радянських репресій, із 1943 року жив на еміграції. Роман Дашкевич помер 12 січня 1975 року у місті Куфштайн в Австрії, де й похований.

Ярослав спочатку відбував термін у в'язниці МДБ у Львові, у в'язниці МВС у Золочеві, в пересильних в'язницях у Львові, Києві, Харкові, Петропавловську, пересильному таборі в Карабасі

На початку 1951 року Ярослава Дашкевича перевели в «Луглаг» – особливий табір № 9 ГУЛАГу утворений для політичних в’язнів, які від важкої праці та нелюдських умов утримання стали інвалідами. 

За підрахунком казахського історика Т. Алланіязова, українців у січні 1951 року в «Луглагу» було 3 410 (37,39%), у квітні – 4 355 (38,70 %), у липні – 4 607 (40,34 %), у жовтні – 4 509 (42,69). У «Луглагу» в селищі Спаськ Ярослава Дашкевича, завдяки його медичній освіті, залучили до роботи фельшером у медпункті. 

Читайте також: Повстанець і йог: історія Норильського ватажка Євгена Грицяка

Політв’язень Іван Коршинський розповів: 

«У таборі влаштувався працювати у нейропсихіатричному відділенні, де швидко оволодів новою спеціальністю, та настільки, що коли заввідділенням відправили в інший табір, його призначили на це місце. Невдовзі набув такого авторитету, що йому довірили навіть комісувати психічно хворих, тобто, звільняти їх на волю як невиліковних і таких, що не являють загрози для суспільства. Завдячуючи тій своїй табірній посаді, доктор Дашкевич «комісував» чимало політв’язнів, які не страждали від психічних розладів; серед них і кілька закарпатців у такий спосіб повернулись з таборів додому. Певна річ, відбувалось все це вже після смерті Сталіна».

Ярослав Дашкевич вийшов на волю 1 червня 1956 року зі зняттям судимості. Влаштувався бібліографом відділу історії України Інституту суспільних наук УРСР. Однак у 1966 році його звільнили за скороченням. Радянська влада постійно дошкуляла йому, позбавляючи роботи.

В ув’язненні він вивчив вірменську мову і зацікавився історією вірмен в Україні. Захистити дисертацію політв’язню ГУЛАГу в Україні було неможливо. 

Читайте також: Життя з тавром «Молодої гвардії»: доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

Однак, Ярослав Дашкевич вірменською мовою у Єревані 15 березня 1963 року захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук на тему «Вірменські колонії на Україні в джерелах та літературі XV-XIX ст.» (за монографією) в Інституті історії Академії наук Вірменської РСР.

У 1967-1972 роках Ярослав Дашкевич – старший науковий співробітник, виконувач обов'язків завідуючого відділом Музею етнографії та художніх промислів Академії наук УРСР. Однак згодом знову звільнений «у зв'язку з відсутністю наукових кваліфікацій». 

До 1989 року Ярослав Дашкевич постійно зазнавав утисків з боку КДБ. Але саме в цей важкий період він став відомим дослідником історії Європи та Сходу не лише в СРСР, а й у багатьох країнах Заходу. 

За розповіддю Ігоря Гирича, на початку 1970-х років Омелян Пріцак, друг і колега Ярослава Дашкевича, заснував при Гарвардському університеті (США) Інститут українських досліджень. У виданнях Інституту Ярослав Дашкевич дістав змогу публікувати результати своїх досліджень, єдиний з українських вчених, які проживали в СРСР. 

Читайте також: Уродженець Ратного – науковець технологічного інституту в Токіо

Окрім того, директор Інституту українських досліджень Омелян Пріцак неодноразово запрошував Ярослава Дашкевича на роботу до Гарварду. Але історик не уявляв своє життя поза межами України. 

Із 1973 року він працював начальником відділу допоміжних історичних дисциплін Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. З 1974 по 1978 роки був старшим науковим співробітником Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. 

З 1990 року – керівник Львівського відділення Археографічної комісії Академії наук УРСР (нині – Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства НАН України), провідний науковий співробітник Інституту суспільних наук Академії наук України. 

Ярослав Дашкевич захистив докторську дисертацію «Стан і напрямки джерелознавчих та історіографічних дослідженнях історії України (друга половина XIX-XX ст.)» 30 травня 1994 року. 

Ярослав Дашкевич біля архіву у Львові. Вересень, 1992 р.
Ярослав Дашкевич біля архіву у Львові. Вересень, 1992 р.

Читайте також: Повороти долі найстаршої лучанки: від заслання до визнання

У тому ж році він став дійсним членом (академіком) Української вільної академії наук (США). З 1998 року – професор, завідувач кафедри сходознавства Львівського національного університету (з 1998 року). 

Попри свою надзвичайну зайнятість, Ярослав Дашкевич завжди знаходив час для молоді, опікувався аспірантами, бо вважав, що майбутнє науки за молодими дослідниками. У 2001 році він підтримав мене у роботі над книжкою про Михайла Сороку, був її рецензентом. 

Читайте також: Патріарх політв’язнів: біографія Михайла Сороки, який відсидів 35 років

Приїжджаючи у Київ, завжди заходив у гості в редакцію газети «Шлях Перемоги», де я працювала. Він пив каву з головною редакторкою Марією Базелюк, ділився львівськими новинами та приносив свої цікаві та дуже важливі публікації для друку в газеті.

Незабутні враження у пам’яті Ярослав Дашкевич залишив своїм виступом, як науковий керівник, на захисті Сергієм Квітом докторської дисертації про Дмитра Донцова. Це був блискучий публічний захист!

Ярослав Дашкевич автор понад 1,7 тисячі праць у науковій та науково-популярній літературі, лауреат багатьох премій та почесних відзнак.

Серед його публікацій є ґрунтовні дослідження про Великий кордон України, кам’яні баби, Україну на бурштиновому шляху, ясир з українських земель, золотоординське і турецьке Поділля, про українсько-турецькі, українсько-сирійські відносини, про східні народи на теренах України – калмиків, караїмів, кримських татар, сараценів, чемерисів, черкесів та інших з питань джерелознавства та історіографії українського сходознавства.

Читайте також: П'ять фактів про вченого Агатангела Кримського, які вас вразять

Історик відійшов у вічність 25 лютого 2010 року. Ярослав Дашкевич похований у Львові на Личаківському цвинтарі поруч із матір’ю.

Коментар
28/02/2024 Середа
28.02.2024
27.02.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром