Вояки армії УНР: чи пам’ятає про них Волинь

Український історик Віталій Скальський шукає на Волині місця пам'яті, пов'язані із волинськими петлюрівцями.

Клуб фундаторів Район.Історія  2 серпня зібрався на зустріч з істориком на тему «Петлюрівці на Волині: ігноруємо чи шануємо?»  у Музейному дворику Волинського краєзнавчого музею. 

Віталій Скальський, дослідник історії Української революції 1917-1920-х років, над цією темою працює із власним проєктом, що має назву «Місце пам’яті Української революції 1917-1921-х років на території Волині» та реалізовується за підтримки Українського культурного фонду.

Читайте також: Луцькі гроші, червона дичина, мер-єврей та інші факти, які ви не знали про Українську Революцію на Волині

«Загалом, цей проєкт  я починав ще у 2008 році. Я тоді прийшов в щойно створений клуб національної пам’яті. Виникла така думка: скласти реєстр всіх могил, пам’ятників, музеїв, що якимось чином пов’язані з армією УНР. І не тільки з армією», — розповів Віталій Скальський.

Історик зазначає, що тоді розіслав листи по обласних адміністраціях. Проте, з адміністрацій ті листи спустили десь на місця і там не поспішали з відповідями.

Читайте також: Архітектурний слід екс-міністра УНР на теренах Ківерцівщини

«Коли мені приходили зворотні повідомлення, я просто хапався за голову. Дуже мене потішила відповідь Волинської облдержадміністрації. Вони прозвітували, що у них є пам’ятник Грушевського. А це ще припадало на 90-річчя революції. Так і писали: «На виконання вашого доручення ми встановили пам’ятник Грушевського». Це 2008-2009 роки, а пам’ятник встановили раніше, у 2002-му», — розповів історик.

Читайте також: Легендарний генерал УНР Алмазов був меценатом луцьких гімназистів

В ті роки Віталій Скальський тільки розпочинав упорядковувати  інформацію. Згодом свою роботу історику потрібно було десь позначити, зафіксувати, тому подався на гранд від УКФ.

«Минулого року подався на гранд Українського культурного фонду і несподівано для себе я виграв», — розповів дослідник.

За його словами суть проєкту в тому, щоб зібрати інформацію про ці місця пам’яті, віднайти їх, сфотографувати та позначити на картах Google

«Спочатку вийшов список десь із 10 позицій. Що цікаво, ці пам’ятники, дошки на південній Волині є, а от Любишів, Камінь-Каширський, Ковель — їх там нема», — зазначив Віталій Скальський.

Значно гірша ситуація із правдивістю інформації про поховання вояків армії УНР. Під час дослідницьких робіть історик з’ясував, що люди вдаються до соціального вигадування, історії про своїх родичів надумують, «притягують за вуха».

«В радянський час про це не говорилось. Якщо й існували якісь документи, заховані глибоко у шафі, то їх максимально швидко намагались позбутись. У 90-х роках ці документи знищували, що було пов’язано із особистою безпекою. Відповідно ця пам'ять погано зберігалась», — каже дослідник, — «Де тоді можна було загинути: бій під Крутами та бій під Базаром. І наче під Крутами загинути «престижніше», бо кожного року відзначають з почестями, несуть квіти…І так з’являються місцеві крутіанці. І це починають розкручувати. Людина справді може й воювала, але ніяких документів, що це підтверджують нема».

Однак, це не означає, що на Волині не було своїх петлюрівців. Коли почалась Перша світова війна і Волинь стала однією із перших майданчиків цієї війни, до російської армії призивали саме волинян. І коли почалась революція, прокотилась хвиля піднесення, солдати у військах почали називати себе українцями. Кількість волинян там була велика, вони об’єднувались. Не всі з них доєднались до українського руху,  але хтось таки записувався.

«Ми маємо певну кількість вояків армії УНР. Вони десь народились, десь працювали, десь жили. То чому б нам десь не позначити ці місця. Не то щоб меморіальними табличками, чи якимось заходами, а для того, щоб ми ці історії знали», —  наголосив Віталій Скальський.

Читайте також: У Луцьку створили інтерактивну карту модерних будинків архітектора Тимошенка

Інший момент — джерела для такої інформації. В архівах зберігається документація, списки вояків, проте не завжди в них вказані імена, прізвища і місце народження. Інше коло джерел — кримінальні справи, що заводили на різних людей уже за радянської влади. Державний архів Волинської області оцифровує ці справи та викладає їх на сайт, де їх можна прочитати. Зараз викладено десь 300 справ, а є тисячі. Відштовхуючись від цих даних вже можна проводити подальшу пошукову роботу. Зокрема, шукати родину конкретного вояка. Перший крок до пошуків вже можна робити.

«Більшість з нас має родинні історії про Другу світову війну. Щороку у травні, коли приходите до бабусь, дідусів вони розповідають про ті події. Про революцію і армію УНР у нас, на жаль, таких історій нема. Ми не маємо цього емоційного зв’язку. І коли ми дістанемо ці історії про армію УНР, то ми його відновимо  і нарешті почнемо відчувати, що та Українська Народна Республіка є нашою державою», — наголосив Віталій Скальський.

Про перебіг подій на Волині в цей час відомо зовсім небагато. Майже нічого не відомо про те, що відбувалось в Луцьку, навколо Луцька. Тому робота історика надзвичайно важлива і має на меті не тільки зібрати та упорядкувати відомості про місця поховань вояків УНР, але й покликана  зруйнувати радянські міфи, стереотипи та створити власний наратив і відновити зв’язок з історією.

Читайте також: Столітнє фото хорунжого армії УНР зі Світязя