Перша жінка-лікарка з Речі Посполитої лікувала Радзивілла «Рибоньку»

16 Червня 2021, 19:55
Саломея Русецька 1372
Саломея Русецька

Саломея Русецька (1718 – після 1763) була першою жінкою-лікаркою з Речі Посполитої, яка, подорожуючи, лікувала гаремниць османського султана Мустафи ІІІ, фрейлін російської імператриці Анни Іоанівни та членів османського посольства у Відні. Її пацієнтом був і великий гетьман литовський Міхал Казимир Радзивілл «Рибонька». Зустріч із ним в Олицькому замку Русецька описала 1760 року в мемуарах «Авантюри мого життя», які видали лише 1957 року в Кракові. Тому варто їх зацитувати.

Відмова Радзивілла

Саломея Русецька походить із білоруських земель з родини дрібного шляхтича. У 14 років її видали заміж за лікаря-німця Якуба Гальпіра. Пара одразу ж відбула до Стамбула, де чоловік почав лікарську практику. Допомагаючи йому, Русецька і сама почала лікувати, спеціалізуючись на хворобах очей. Служник чоловіка – італієць, навчив її основам латинської мови, що дозволило їй виписувати рецепти.

Перша жінка-лікарка з Речі Посполитої – Саломея Русецька
Перша жінка-лікарка з Речі Посполитої – Саломея Русецька

До Олики Русецька прибула у справах, повертаючись наприкінці 1730-х років з Османської імперії. Адже, коли була у османському Рущуці (нині Русе – місто у Болгарії), обіцяла тамтешнім приятелям визволити їхніх родичів з полону, в який вони потрапили 1736 року під час програної росіянам битви за Азов.

До того помер її чоловік. Тож вона побралася у Дубно з австрійським офіцером Юзефом Пільштином, якого раніше визволила з османського полону. Із ним приїхала до Олики, де зустрілася з великим гетьманом литовським, князем Міхалом Казимиром Радзивіллом. 

Гравійований (мідєрит) ландкартний план XVII ст. (за іншими даними XVIII ст.) – найдавніше зображення Олицького замку. Невідомий автор
Гравійований (мідєрит) ландкартний план XVII ст. (за іншими даними XVIII ст.) – найдавніше зображення Олицького замку. Невідомий автор

Читайте також: Лицарські обладунки засновника Олицького замку зберігаються у закордонних музеях

Той «з великою охотою» прийняв Русецьку в Олицькому замку, який заходився реконструювати. Її чоловіка одразу ж узяв хорунжим у військо, а саму Русецьку забрав із собою у Несвіж.

Надаючи лікарські послуги родині Міхала Радзивілла, Русецька не відмовилася від ідеї визволити з неволі османських полоняників, тому вирішила їхати до Московії. Відтак почала просити у Міхала Радзивілла паспорт і рекомендаційний лист до російської імператриці Анни Іоанівни. 

Але той відмовив їй, кажучи: «Чого ти поїдеш у такий далекий і небезпечний край? Визволяти твоїх знайомих османів? Чи розумно це, чи не фамільярно полячці без усіляких заслуг у російського двору в найяснішої її величності цариці просити за неприятелів Москви? Не дам тобі, ані паспорта, ані рекомендаційного листа, бо як на мій лист її величність цариця нічого не учинить, то це мене зневажить».

Русецька ж заявила, що все одно поїде: «Маю сподівання на Бога мого й на найяснішу монархиню Анну Іоанівну, імператрицю російську, що віддасть вона мені тих османів і я повернуся з Московії й буду служити вашій княжій високості».

Залишивши чоловіка і доньку від першого шлюбу у Несвіжі, Русецька так і вчинила. Її зухвалість вразила Міхала Радзивілла, який їй у слід все ж надіслав паспорт.

Читайте також: Як волиняни поверталися із кримськотатарського полону

Нові перешкоди

У Петербурзі Саломею Русецьку дуже добре прийняла російська імператриця Анна Іоанівна, якій та, мешкаючи у палаці, надавала лікарські послуги. За це випросила собі чотирьох полонених османів, яких вирішила повернути додому. У планах було отримати від їхніх родичів у Рущуку подяку у вигляді грошової винагороди.

Подолавши нелегкий шлях із Петербурга до Литви, під час якого ледь не стала жертвою злодіїв, Русецька із визволеними з полону османами знову постала перед Міхалом Радзивіллом. Той дуже дивувався, що їй вдалося виконати задумане. 

Міхал Казимир Радзивілл («Рибонька»)
Міхал Казимир Радзивілл («Рибонька»)

Читайте також: Як виглядають відреставровані саркофаги князів Радзивіллів у Литві

Коли ж Русецька зголосилася їхати далі – до Османської імперії, великий князь литовський заборонив цю подорож, сказавши: «Ми маємо давній пакт з османами, і не варто нам їх у себе тримати в неволі». Відтак відібрав цих османів, звелівши пошити їм одяг, і відпустив їх під конвоєм до бендерського паші. З Бендер вони дісталися Рущука, до свого дому.

Утім, Русецька не змирилася із такою втратою і за деякий час поїхала до Османської імперії, де знайшла тих чотирьох визволених з полону османів, від яких вимагала винагороди. Мотивувала це тим, що без її допомоги вони і досі томилися б у ворожій неволі.

Двоє з них одразу ж погодилися виплатити 5 тисяч польських злотих. А інші – почали противитися, посилаючись на слова князя Міхала Радзивілла, який застеріг не платити нікому за визволення з полону. Тоді Русецька подалася до османського суду. За заступництва високих чинів зі Стамбула їй вдалося стягнути із цих незговірливих османів 18 тисяч польських злотих.

Читайте також: Луцький договір: шпигунські пристрасті та програні війни

 

Невдале отруєння

До того з Оликою у Русецької була пов’язана ще одна історія, яка ледь не коштувала їй життя. Прибувши із Відня, вона зупинилася у Львові, де дізналася, що її чоловік Юзеф Пільштин розтринькав усе залишене на зберігання майно й опинився під арештом за негідний офіцера вчинок. Тому Русецька просила свого служника Стефана хитрістю виманити із хати арештованого чоловіка в Олиці її доньку і привезти до Львова.

Читайте також: Найдавніше зображення Олицького замку на пазлі

Той не виконав завдання Русецької. Повернувшись ні з чим, за намовлянням її чоловіка, підсипав отруту до макаронів, які вона з’їла і тяжко захворіла. Користуючись безпорадним станом господині, служники розтягнули її майно та коштовності. Думали, що та віддасть Богу душу. Але Русецька одужала, втративши зуби, волосся і нігті.

Попри це, уклінно просила князя Міхала Радзивілла визволити непутящого чоловіка з-під арешту в Олиці. Той погодився. Проте подружнє життя у Львові для підприємливої лікарки, яка не звикла довго сидіти на одному місці, перетворилося на пекло. 

Читайте також: Радзивіллівська Олика на старих фотографіях

У злиднях і прокляттях з побоями вона, будучи вагітною, хитрістю вмовила чоловіка відпустити її до Османської імперії за викупом, про який ми вже розповідали. Дорогою народила сина. Згодом стала лікаркою у гаремі султана Мустафи ІІІ, про жінок якого залишила у мемуарах цікаві спогади.

Портрет султана Мустафи ІІІ
Портрет султана Мустафи ІІІ

Вісті з Криму

Коли Русецька померла, на разі невідомо. Донедавна вважали, що одразу ж після написання 1760 року мемуарів, які виявилися незавершеними. Оригінал рукопису Русецької, імовірно, був надісланий зі Стамбула до Тульчина дочці польського магната – Станіслава Потоцького, Людвіці. Їй Русецька і присвятила цей твір, який заповіла надрукувати.

Утім, недавно польський дослідник-османіст Даріуш Колодзейчик виявив у рапорті від 16/27 листопада 1763 року російського консула в Кримському ханстві Олександра Нікіфорова згадку про Русецьку. Із цього документу стало відомо, що вона лікувала в Бахчисараї кримського хана Кирим Герая і переповідала росіянам інформацію з ханського палацу.

Тож, можна дійти висновку, що Саломея Русецька ще жила і по завершенню 1760 року мемуарів, переїхавши зі Стамбула до Криму. Можливо, там і знайшла вічний спокій. Її донька від першого шлюбу вдало вийшла заміж, а син – Станіслав Костка Пільштин, досконало вивчивши османську, став відомим польським драгоманом-резидентом у Стамбулі.

Читайте також: Пригоди волинського шляхтича Михайла Чайковського: від козацького ватажка до османського паші

Мемуари лікарки-авантюристки Русецької перекладені з польської білоруською, українською та англійською мовами і знаменують, на думку доктора філологічних наук, професора Ігора Набитовича, народження у європейській літературі жанру сучасного пригодницького роману.

Олександра ШУТКО

Коментар
27/07/2021 Понеділок
26.07.2021
25.07.2021
24.07.2021