Соборність України 1919-го: Київ, Львів та Луцьк у пошуках «віковічних мрій»

22 Січня 2021, 13:48
Володимир-Волинський бойовий загін Армії УНР, після відступу з рідного міста до Горохова, 1919 р. 2921
Володимир-Волинський бойовий загін Армії УНР, після відступу з рідного міста до Горохова, 1919 р.

День Соборності – одне з найважливіших національних свят, у символічному вимірі воно є днем всеукраїнської солідарності. Соборність, як свого роду наш еквівалент загальноєвропейського девізу in varietate concordia (лат. єдність у різноманітності). Єдності як українських регіонів, так і громадян нашої країни загалом у незалежності від їхнього соціального статусу, етнічного походження, віросповідання, гендеру тощо.

З іншого боку, historia est magistra vitae (лат. історія – вчителька життя). Тож важливо розуміти не лише символізм, а й безпосередні події, що відбулися далекого 1919 року. Та часто чуючи, що Соборність – це єднання Києва і Львова, задатися питанням: а яка була участь у тих подіях регіонів?

Зокрема, і нашої Волині та безпосередньо Луцька. Наприкінці Першої світової війни у Наддніпрянській Україні під німецьким протекторатом існував Гетьманат Павла Скоропадського. Галичина, Буковина і Закарпаття перебували під безпосередньою владою Австро-Угорської імперії. Однак, поразка у війні Німеччини та Австро-Угорщини все міняє.

Читайте також: Волинь на фото австрійського лікаря-фотографа

Наприкінці 1918 року німецько-австрійські війська покидають територію Наддніпрянщини. Скоропадський зрікається влади 14 грудня 1918 року, а Київ займають повстанські загони відродженої УНР, якими керував Головний Отаман Симон Петлюра. Новим же керівним органом стала Директорія на чолі з Володимиром Винниченком.

Читайте також: Легендарний генерал УНР Алмазов був меценатом луцьких гімназистів

У залишений німцями Луцьк, армія УНР вступила чи не найпізніше з українських міст, лише 22 грудня 1918 року. З нагоди переходу влади до Директорії Луцька дума влаштувала урочисте засідання, а збори гласних ухвалили резолюцію: «Вітати Директорію УНР й побажати їй дальшої успішної роботи щодо зміцнення свободи та порядку на землі українській».

А ще раніше, 19 жовтня 1919 року галичани проголосили у Львові Західноукраїнську Народну Республіку. Зрозуміло, що існування двох окремішніх українських державних утворень з центрами у Києві та Львові було нонсенсом.

Вже 1 грудня у Фастові між представниками ЗУНР та УНР, яка вже контролювала (окрім Києва та Західної Волині) більшу частину Наддніпрянщини, було укладено «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю».

Подальші переговори призвели до схвалення 3 січня Українською Національною Радою ЗУНР на чолі з її Головою Євгеном Петрушевичем закону про об'єднання з Наддніпрянською Україною в єдину УНР. Це рішення було важливим для обох сторін ще й з суто прагматичної точки зору.

Українська Галицька Армія 21 листопада 1918 року втратила Львів, який захопили польські підрозділи. Армія УНР була витіснена 19 грудня білогвардійцями та їх французькими союзниками з Одеси, а 3 січня втратила Харків, який захопили червоноармійці. Було очевидно, що без єдності українці приречені на поглинання сусідами.

Важкою була ситуація і на Волині. Вже в середині січня польські військовики змусили Володимир-Волинський бойовий загін Армії УНР покинути своє місто. Однак, Луцьк продовжував бути українським.

Читайте також: У Луцьку віднайшли місце, де був кабінет екс-міністра УНР

Зрештою, 22 січня 1919 року на Софіївській площі у Києві відбулися урочистості, з приводу об’єднання УНР та ЗУНР. Член Директорії Федір Швець урочисто зачитав Універсал Директорії про Злуку.


«Здійснилися віковічні мрії…», відтепер, мала постати єдина УНР зі столицею у Києві. На теренах же Галичини, Буковини і Закарпаття в її складі мала функціонувати автономна Західноукраїнська Область УНР.

Цікаво, що у екстреному січневому бюлетені «Волинська зоря» (виходила у губернському центрі – Житомирі) у статті «Торжество возсоединенія Украины» з посиланням на Канцелярію Директорії наводиться інша запланована дата і час Злуки: 21 січня, 11:00, Софіївська площа у Києві.

Оригінал бюлетеня знаходиться у Житомирському архіві, а копія (разом з іншими наведеними тут фотодокументами) експонується нині у Волинському краєзнавчому музеї на виставці «Волинь в Українській революції 1917–1921 років». Отож, очевидно, що офіційне проголошення Злуки перенесли на один день чи не останньої миті.

Справа у тім, що 22 січня виповнювалася перша річниця проголошення незалежності УНР. Тож таким чином День Соборності ставав неначе подвійним святом. Рішення, з точки зору пропаганди української державності, було дуже вдалим. Навіть після поразки Української революції в діаспорі українці до 1991 року відзначали День Незалежності (а не лише Соборності) саме 22 січня.

Окрім того, 21 січня до Злуки встигло доєднатися і Закарпаття: в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднатися до УНР. А на Волині того ж дня в ході координованого з Луцька наступу Армія УНР ненадовго визволила від поляків Володимир-Волинський і Турійськ. Наступного дня майже вся Волинська земля святкувала Акт Злуки (Соборності). Соборність стала вершиною досягнень Української революції.

Читайте також: Зимовий Володимир-Волинський століття тому

Однак подальші події стали гірким уроком того, що декларація Соборності та єдність на ділі – це різні речі. Ще не встигли висохнути чорнила під Актом Злуки, як Головний Отаман (а з 11 лютого ще й Голова Директорії) Петлюра за спиною галичан повів таємні переговори з їхнім найзаклятішим ворогом – Польщею.

За переказами сучасників (однак, досі точно не підтверджених), у 1919 році в Луцьку відбулася перша таємна зустріч Головного Отамана УНР із Начальником Польської держави Юзефом Пілсудським. Можливо, вже тоді були якісь домовленості з поляками, де обговорювалися територіальні питання: західноукраїнські землі в обмін на допомогу проти більшовиків.

Читайте також: Село Рудка-Миринська на столітніх світлинах

Але якщо це й так, то зайнявши в травні-липні 1919 року Західну Волинь і Галичину, поляки не припинили повністю військових дій проти українців. Зазначу, що у волинських селах у 1920-х-1930-х роках в одній із пісень звучали наступні слова, про начебто наявність проведення вищезгаданих переговорів:

«Ой до Луцька у неділю, о восьмій годині
Приїхав Петлюра на польській машині,
А з ним пан Пілсудській, союзник лукавий...
»

Про гіпотетичне перебування Петлюри у Луцьку свідчить і той опосередкований факт, що до 23 липня 1946 року на горищі Луцького Свято-Троїцького собору таємно зберігався архів уряду УНР вагою 35 кг.

Він містив документи різних міністерств, листування міністрів, дипломатичні документи про відносини УНР з іншими державами та багато документів самого Головного Отамана. У доповідній в обком Компартії про вилучення цих документів, їх названо «архів Петлюри». На жаль, після Другої світової війни його було вивезено до Росії.

Що ж до галичан, то вони у 1919 році не вважали ворогом «Білу» Росію. Визволивши 30 серпня від червоноармійців Київ, вже наступного дня УГА без бою здало столицю білогвардійцям. Незлагодженість дій Армії УНР та УГА, відмова Революційної повстанської армії України анархістів Махна співпрацювати з УНР та розгул Отаманщини зробили українську єдність ефемерною.

В Одесі, 17 листопада відбулося підписання сепаратного договору між УГА та Збройними силами «Білої» Росії, за яким УГА перейшла під російське командування Денікіна. Після цього УНР почало вже відкриті переговори з Польщею, щодо допомоги і визнання в обмін на землі.

Читайте також: Луцьк та Рівне на столітніх фотографіях із колекції генерала Антона Денікіна

Вже 2 грудня дипломатична місія УНР підписала односторонню декларацію: в обмін на Галичину підтверджувався факт військового перемир’я з Варшавою та офіційно прохалося про визнання української незалежності й надання військової допомоги. У відповідь 4 грудня 1919 року представники ЗУНР офіційно заявили про денонсацію Акту Злуки. Так, менше ніж за рік, Соборність було втрачено.

Як епілог, цікаво згадати, що 14 січня 1920 року в Луцьку відбулася п’ятихвилинна аудієнція міністра закордонних справ УНР Андрія Лівицького (майбутнього першого Президента УНР в екзилі) з Пілсудським, на якій очільнику Польщі було вручено «Меморандум Голови Директорії УНР».

У ньому Петлюра протестував, що попри переговори та вже фактичну співпрацю на зайнятих Варшавою українських територіях польські військові чинять грабежі та насилля. В цей же час у луцькому таборі для інтернованих все ще в полоні перебувало майже шістсот січових стрільців на чолі з галичанином Євгеном Коновальцем.

Командування військовополонених січових стрільців. Луцьк, січень 1920 р.
Командування військовополонених січових стрільців. Луцьк, січень 1920 р.

Підписання 21 квітня 1920 року Варшавського договору між УНР та Польщею, де в обмін на Галичину та Західну Волинь польська влада визнавала українську державу та мала допомогти військово, зрештою, закінчилося нічим. Після низки спільних польсько-українських військових кампаній проти червоноармійців, у жовтні Польща заключила з Радянською Росією перемир’я денонсувавши угоду з УНР.

Пам’ятник 20-ти польським воякам, які загинули 16 травня 1919 року при штурмі Луцька, який обороняли сірожупанники Армії УНР, 1926 р.
Пам’ятник 20-ти польським воякам, які загинули 16 травня 1919 року при штурмі Луцька, який обороняли сірожупанники Армії УНР, 1926 р.

Варшава і Москва 21 березня 1921 року заключили Ризький мирний договір та розділили між собою українські землі. Тож пам’ятаймо День Соборності України, як славетну сторінку першого українського єднання в новітню добу в пориві побудувати незалежну та демократичну державу. І разом з тим, як пересторогу, що без єдності, терпимості українців, пори усіляку різність, одне до одного, можна вкотре втратити «віковічні мрії».

Яна ЛИС
старша наукова співробітниця
Волинського краєзнавчого музею

Коментар
22/09/2021 Середа
22.09.2021
21.09.2021
20.09.2021