Гранати милосердя: як розстрілювали євреїв у Луцьку

23 Жовтня 2019, 17:10
Як розстрілювали євреїв у Луцьку 6673
Як розстрілювали євреїв у Луцьку

«Чоловіків із робочого гетто попередили: копати рови для своїх рідних... Їм сказали: зробити гарні сходинки, адже по них спускатимуться їх діти».

У червні 1941 року Зондеркоманда 4а застала більшу частину Луцька у вогні. Комендант стверджував: у підпалі винні лише євреї, – розповідає історик Богдан Зек.

У перші дні окупації в Луцьку масово арештовують євреїв. Переважно – чоловіків. Їх розстріляли.

… ти розумієш, що всі загинули. І ти кажеш собі: дивись, тільки два-три тижні минуло – і весь цей «ойлем»  весь цей світ – вже зник.

І ти бачиш вибиті вікна, розгойдані на вітру – (до цього часу я не можу чути спокійно, як хитається вікно на вітру) – двері, пір’я, ковдри, одяг, все розкидане. Я ніби сьогодні пам’ятаю, як Береле дивиться, і вже не вперше каже мені те, що якось вже говорив: «Шмілик, якщо ти залишишся в живих, запам’ятай цю картину». 

Спогади Шмуеля Шило – з фільму «Якщо залишишся жити». 

Читайте також: Місця (не)пам’яті про розстріляних євреїв Берестечка

Біль на віки: як у таборі смерті «Тростенець» нацисти знищували євреїв

Шмуель  Шило народився 1 грудня 1929 року в єврейській сім’ї у Луцьку. Учився у місцевій школі. Став свідком перших розстрілів луцьких євреїв.

Фото з відкритого джерела Шмуеля Шило
Фото з відкритого джерела Шмуеля Шило

У перші дні війни розстріляли батька Шмуеля Шило.

Шмілик (так його тоді називали) вирішив рятуватися. Він тікає до села Острожець, що поблизу міста.

Там хлопчину забирає якась жінка. Він пасе корів, а вранці вона прийшла і сказала: «Усіх розстрілюють». Хлопцю виповнилося 13. Він ховається в мішках з вугіллям в котельні.

«У котельню зайшла молода пара. Хлопець висипав вугілля, і почав іншими мішками його накривати. А дівчина цього хлопця кричить: «Треба  ховатися». У відповідь чує: «Ми з тобою вже не сховаємось». А ти Шмуель, розкажи всім, що ми забрали своє життя із собою».

Усі, хто міг тримати у руках зброю – були розстріляні. У потилицю однієї людини стріляли чомусь відразу два німецькі офіцери.

Жінка, яка все це бачила у вікно,  (ім’я і прізвище невідомо) після війни свідчила: «В яму кинули «гранати співчуття, а в ямі ще рухалося».

Не всіх вбили одразу – стверджує історик Богдан Зек. Жінкам, дітям, старшим людям, інвалідам залишили життя. Ненадовго.

«Це було рано-вранці, і один наш знайомий єврей промовив: «Дивись, що діється, перед смертю – мені так захотілося курити, а я не маю цигарки». Так він сказав. 

І йому відповіла дівчина, що не встигла як слід вдягнутися – вийшла в нічній сорочці – вона сказала: «А мені перед смертю холодно!» І вона справді тремтіла від холоду. 

А просто за мною йшли мати з донькою, і дівчина плакала. Вона сказала: «Мамо, я ж іще не жила. Я хочу жити». А мати їй каже: «Якось дотерпимо/Тато через це вже пройшов», – батька ще раніше схопили і розстріляли, – «тож і нам туди дорога». 

А той єврей ще й своє додав: «Що буде, то буде. Така вже наша доля». 

А моя мама тим часом казала, доки я тримав її за руку, тому що страшно йти на смерть наодинці, а мама весь час висмикувала свою руку і повторювала: «Звільняйся, звільняйся!» щоб я не липнув до неї, щоб я втікав. 

Вона просто не давала мені триматися за неї. 

Ми були впевнені, що нас ведуть просто до ями. 

Але, нас привели сюди, доки копають яму, щоб ми того не бачили. Ми пройшли вздовж всієї вулиці, обабіч стояли люди і на нас дивилися. Ми пройшли повз костьолу, не знаючи, куди нас ведуть.

Спогади Шмуеля Шило – з фільму «Якщо залишишся жити».

Читайте також: Які злочини тоталітарного режиму ховала Луцька в’язниця

Зондеркоманда 4а, представники поліції порядку і добровольці з вермахту розстрілювали безневинних людей.

Після акції повідомили: розстріл – це відплата за знищення в’язнів луцької тюрми і вбитих напередодні 10 німецьких солдатів.

Дослідник Олександр Круглов стверджує: учасник тих подій майор вермахту у листі додому писав: євреї помирали, «не видавши жодного звуку».

*****

Тимчасовий табір на Красному місті створили 19 жовтня 1941 року. У грудні цього ж року почалася історія Великого гетто. Луцьке гетто було частиною Старого міста.

Карта вулиць міста Луцька
Карта вулиць міста Луцька

Перелік назв вулиць Луцька нанесені на карту (польською мовою, 1937 р.) та (українською, окупаційний період):

(Jagielonska) Головна

(Bernardynska) Соборна

(Kosciuszki) Ковельська

(Rogova) Рогова

(Gorna) Горишна

(Lwowska) Львівська

(Chlebna) Вірменська

(Targova) Брадська

(Karaim) Караімська

(Senatorska) Сенаторська

(Aleje Boleslawa Chrobrego) Київська

(Kopernika) Коперника

(Panska) Панська

(3 Maja) Поштова

(Oficerska) Тартачна

(Bazyljanski) Ринок

(Brygidek) Свидригайла

(Trynibarska) Короля Данила

(Stare Miasto) Старе місто

(Towarowa) Товарова

(Lidawska) Лідавська

(Pilsutskiego) Північна

Цей перелік не повний, у період окупації у Луцьку було 282 вулиці.

Табличка із позначенням ґетто в Луцьку
Табличка із позначенням ґетто в Луцьку

Єврейське гетто (три зони) в Луцьку часів Другої світової війни: 1) в нинішній частині старого міста; 2) на Красному;  3) на проспекті Волі (нині це Луцький педагогічний коледж)
Єврейське гетто (три зони) в Луцьку часів Другої світової війни: 1) в нинішній частині старого міста; 2) на Красному; 3) на проспекті Волі (нині це Луцький педагогічний коледж)

Люди потрапляли у гетто за перепусткою або домовившись із охороною. 13 грудня 1941 року комісар округи Лінднер заборонив виходити за межі гетто. Винятки були для тих євреїв, які мали посвідки.

Джерело: ДА Волинської області

Оголошення із правилами для євреїв
Оголошення із правилами для євреїв

Зима, мороз… Не вистачає житла, дров, мила. Серед мешканців луцького гетто шириться плямистий тиф. Голод… 

Щоб уникнути голодної смерті, євреї обмінюють власні речі на продукти харчування. За будь-яку виконану роботу отримують копійки. Ціни – високі. Ніхто не міг нічого купити. 

Люди казали: «А чому вони не тікали? А куди було бігти? У багатьох єврейських родинах залишалася мати хвора або брати чи сестри молодші. І якщо тебе не знайдуть у гетто – розстріляють їх. І все життя будеш знати, що їх розстріляли за тебе. Та й бігти не було куди!»

Перші створені партизанські загони євреїв не приймали.

Жінки, малі діти – тягар.

Згодом, коли зрозуміли, що йде війна, то євреї почали мстити німцям і українським поліцейським», – каже представник прогресивної громади іудаїстів Волині Сергій Швардовський.

*****

«Я був свідком цього жаху. Євреїв розстрілювали і звозили у братські могили в урочище Причищизна поблизу Гіркої  Полонки.

Вантажівки з живим вантажем рухалися туди, а євреї стояли всередині цих вантажівок.

Натомість німецькі жандарми і поліцаї сиділи на лавках. Попереду і позаду їхали колони вантажівок, чоловіків, які перебували усередині, везли на смерть.

Протягом усього цього процесу у гучномовцях грала бравурна музика», йдеться у спогадах Рубіна Пініс.

Спогади лікаря Рубіна Пініса і його дружини  Моні. Подружжя мешкало у Луцьку у період окупації.

Джерело: матеріал надала кандидат історичних наук Оксана Сущук

*****

19 серпня 1942-го. Спекотний серпневий день. 18 тисяч євреїв зібрали на ринковій площі Луцька.

Звідти почали гнати їх через міст в урочище Причищизна, що поблизу села Гірка Полонка Луцького району.

Тут їм видали лопати і веліли копати рови.

Остаточна ліквідація луцького гетто почалась 20 серпня.

Рови були глибиною два, а шириною три метри. Один мав довжину 300, другий – 250, а третій 150 метрів. 

На світанку загули машини. Це везли євреїв розстрілювати. 

Через перекладача копальникам наказали присісти в одному з ровів і не підіймати голови. 

Людей було багато… Крик, плач… Перед ямами за кількасот метрів зупинялися автомобілі і стояли дві колони поліцаїв, які били євреїв і кричали: «роздягатися...»

Вбитий єврей поблизу Луцька
Вбитий єврей поблизу Луцька

Гетто ліквідоване. Але, німецька окупаційна влада ще зберігає функціонування трудового табору (територія колишньої єврейської гімназії). П'ять сотень єврейських робітників повстають тут, у суботу, 12 грудня 1942 року  через повідомлення про ліквідацію табору. Зброї у них практично не було. Організаторами повстання були Моше, Шульман і Газ.

Шмуель Шило, один з організаторів повстання:

«Моше вигукнув: краще загинути разом зі своїми ворогами, аніж як вівці йти на смерть. Він сказав: той, хто не підтримає повстання або заховається, буде вбитий». 

Зі слів Шмуеля Шила, після відбиття двох атак прийняли рішення атакувати кільце поліцейських. Табір почав горіти (ймовірно, був підпалений поліцією) чоловіки пішли в останній бій.

Вони перелазили через стіну з колючим дротом під вогнем кулеметів, які розривали їх на шматки. Євреїв, які не були в гетто, зачинили на складах. Пізніше склади згоріли разом із євреями, які там перебували».

Джерело: Зек  Б.М. «Луцьк у роки нацистської окупації (1941-1944)» монографія – Луцьк:2017

…Місце, де було вбито всіх євреїв Луцька. Зараз подивись на ці дерева. Це… Це те, що вони бачили востаннє в житті. Тут вони кричали: «Шма Ісраель!» І тут кричали також: «Немає Бога!» 

Тому що тут не було Бога! 

Це – їх останній краєвид, і місце, де лучани плач та крики дітей, які благали своїх батьків: «Ми ще хочемо жити…» 

Тут це було, і найстрашніший жах, коли я про це думаю, я ніби бачу на власні очі свою маму, що напевне теж кричить. 

Я уявляю, що вона кричить «Шма Ісраель». 

Я бачу дітей: Хаїма-Мусіка, Шейнделе, тьотю Злату. Я бачу, як вони роздягаються, їх ставлять біля рова і стріляють…

Часом по п’ятницям, коли я повертався додому, я не міг спати, тому що все це стояло перед очима, хоч я і не бачив того видовища насправді. 

І вони всі поховані тут. 

Мама моя тут. 

І Береле, і Мікі, і всі сусіди, і родичі, і мої шкільні друзі. Що це за світ, що за світ – важко повірити. 

І дивись – попри все, тут всюди зелень і квіти… пригадує Шмуель Шило.

Фото: сьогоднішній вигляд місць розстрілу євреїв
Фото: сьогоднішній вигляд місць розстрілу євреїв

20000 євреїв перебувало у Луцькому гетто. З 20 серпня 1942 року їх розстріляли. Також вбили 5000 євреїв, зігнаних у Луцьке гетто з околиць. Усього за період нацистської окупації Луцька - розстріляли майже 25 тисяч євреїв з міста і навколишніх містечок і сіл. 1 жовтня 1944 року перший перепис населення після визволення міста зафіксував, що в Луцьку врятувалося 44 єврея.

Фото: пам’ятник загиблим євреям у роки окупації Луцька
Фото: пам’ятник загиблим євреям у роки окупації Луцька

Петро ЮРОВЧИК

Коментар
16/07/2024 Вівторок
16.07.2024
15.07.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром