Розробник ескізів нагород УПА був делегатом крайового з'їзду в Луцьку.
У селі Дюксин на Рівенщині народився Ніл Хасевич (1905-1952) – художник-графік, член Організації українських націоналістів, Української головної визвольної ради, Української повстанської армії. Лицар Срібного Хреста Заслуги Української повстанської армії та медалі «За боротьбу в особливо важких умовах». У підпіллі мав псевдо: Бей-Зот, Левко, Рибалка, 333, Старий, Джміль.
Ніл Хасевич створив візуальний образ Української повстанської армії. Його графіка стала ефективною зброєю в руках підпілля. Дереворити, створені Нілом Хасевичем у криївках й віддруковані у підпільних типографіях, творили графічний стиль УПА. Копії гравюр розповсюджувалися серед іноземних посольств та делегатів сесії Асамблеї ООН. Мистецькі роботи Ніла Хасевича експонувалися на 35 виставках у Варшаві, Львові, Луцьку, Рівному, Празі, Берліні, Римі, Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анжелесі та інших містах. Високоякісні роботи художника Ніла Хасевича не лише привертали увагу до листівок, але й стали своєрідним стилем УПА, за яким повстанську пропаганду впізнавали в Україні та світі.
Життя і діяльність Ніла Хасевича нерозривно пов’язані з Волинню і Луцьком зокрема. Він був активним громадським та політичним діячем. У 1935 році в Луцьку брав участь як делегат у крайовому з'їзді Волинського Українського об’єднання.
Протягом 1943—1944 років очолював політико-пропагандистську ланку групи УПА «Північ», якою командував Дмитро Клячківський (Клим Савур). Після його смерті Хасевич ще впродовж семи років лишався на бойовому посту. Доробок воєнної й повоєнної доби — 150 дереворитів, які видано за океаном в альбомах «Волинь у боротьбі» та «Графіка в бункерах УПА» (1950—1952 роки).
Досі залишається маловідомим факт, що саме Ніл Хасевич створив ескізи нагород УПА.
У повстанській армії існувала власна нагородна система, запроваджена наказом ГК УПА (ч.3/44 від 27 січня 1944 р.). Згідно з цим документом, військове відзначення за бойові заслуги міг отримати кожний вояк, незалежно від рангу та виконуваних функцій. Пропозиції на відзначення чи підвищення періодично ініціювали сотенні або вищі командири.
Після затвердження УГВР, або відповідним штабом їх оголошували у військових на наказах, а повідомлення про деякі з’являлися друком у підпільній періодиці. Тут нагороджених титулували як «лицарів», того чи іншого відзначення, для прикладу «Лицар Золотого Хреста Бойової Заслуги першого класу».
Рішення УГВР від 30 травня 1947 року нагородження Хрестами Бойової Заслуги було поширено не тільки на вояків УПА, а й на всіх учасників збройного підпілля. Проте слід зауважити, що самих металевих відзнак-хрестів довший час не існувало. Власне тому в наказі ч. 3/44 нічого не сказано про їхній зовнішній вигляд. Виготовлення Хрестів Заслуг затримувалося насамперед через те, що не було запропоновано вдалих проєктів нагородних знаків.
Ніл Хасевич у квітні 1950 року надіслав листа до ГК УПА, в якому подавав проєкти нагород. Загалом їх було 16: два проєкти Хреста Бойової Заслуги, п’ять – Хреста Заслуги, три – медалі «За боротьбу в особливо важких умовах», чотири – відзнаки приналежності до УПА, два – відзнаки до 20-річчя ОУН. У Листі художник детально описав, як виготовляти ордени, жетони та стяжки в підпільних умовах.
Після загибелі керівника підпілля ОУН на Волині Івана Литвинчука-Дубового (19 січня 1952 р., Горохівський район) були знайдені конспекти його бесід з головнокомандувачем УПА В. Куком, що відбулися 3-11 жовтня 1950 р.
У них, зокрема, відзначається, що проекти орденів, медалі й інших відзначень, розроблені Зотом «на власний смак». Як пише Дубовий, передбачалося, що нагородження Золотим Хрестом Заслуги і Золотим Хрестом Бойової заслуги І-II ступенів буде проводитися самою УГВР.
УГВР затвердила проєкти нагород 30 червня 1950 року. Металеві відзнаки-хрести для всіх відзначень з'явились 1951 року. Більшість їх було виготовлено у Західній Німеччині. Окрім Хрестів Заслуги різних ступенів, які вважали орденами УГВР встановила дві медалі: 6 червня 1948 року – «За боротьу в особливо важких умовах» та 10 жовтня 1952 року – «Х-річчя УПА».
За час діяльності УПА нагородили 1102 учасників національно-визвольної боротьби. УГВР нагородила і Ніла Хасевича «Срібним Хрестом Заслуги» та медаллю «За боротьбу в особливо важких умовах» – за особливий внесок у визвольний рух.
«Поки буде залишатися бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися з ними зброєю, але я б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся у той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива», – казав свого часу Ніл Хасевич.
У квітні 2017 року Генеральна прокуратура України розпочала розслідування за фактом вбивства художника УПА Ніла Хасевича капітаном Борисом Стекляром, який проживає у Рівному. Борис Стекляр – багаторічний працівник радянських репресивних органів, після Другої світової війни був керівником оперативно-чекістських груп, які полювали на українських повстанців. Очолював операцію, внаслідок якої у 1952 році був убитий Ніл Хасевич.
Леся БОНДАРУК,
Український інститут національної пам’яті
