У підконтрольній більшовикам Україні 107 років тому розпочалася так звана продрозкладка
566 
Виданий більшовиками декрет змушував селян замість вільного продажу харчових продуктів здавати їх державі.
1919 року вийшов Декрет Раднаркому РСФРР про хлібну і фуражну розкладку.Про це йдеться на сайті Українського інституту національної пам'яті.
Перемога у світовій революції, курс на яку проголосили більшовики у 1917 році, вимагала все більше ресурсів, як людських, так і продовольчих. З цією метою 11 січня 1919 року було видано перший Декрет Раднаркому РСФРР про хлібну і фуражну розкладку, відповідно до нього селяни замість вільного продажу харчових продуктів і сировини змушені були в примусовому порядку майже всю її здавати державі. У заготівельну кампанію 1919-1920 господарського року продрозкладка поширилася не тільки на хліб, але і на картоплю, м'ясо, а до кінця 1920 року — майже на всі сільгосппродукти.
Продрозкладка стала частиною комплексу заходів, відомих в історії як політика «воєнного комунізму». Формально це мало вигляд торгової операції, бо держава платила за вилучену продукцію. Але платила не ринкову ціну, а стільки, скільки вважала за потрібне. Величина розкладки визначалася двома чинниками: потребами держави у продовольстві та здатністю наркомпроду і його воєнізованих підрозділів вилучати продукцію у селян. Тобто, продрозкладка була, по суті, реквізицією.
У підконтрольній більшовикам Україні продрозкладка була запроваджена декретом ВУЦВК «Про загальнодержавний облік та розподіл продуктів і предметів домашнього господарства» від 12 квітня 1919 року. На окуповані українські губернії московський уряд накладав обумовлену в центрі відповідно до потреб промислових міст кількість різних харчів. Цифри, спущені з гори, розкладали на повіти та волості, а ті, своєю чергою, – на сільські громади (звідси – продрозкладка). Сільради, спільно з комнезамами (комітети незаможних селян) доводили норми здачі на сільські двори.
Принцип продрозкладки від початку був дискримінаційним: подані у списках господарства малозаможних селян повністю звільнялися від цієї повинності, натомість основний тягар на виконання лягав на плечі працьовитого середнього та заможного селянства. У них забирали все, залишаючи для прожиття членів родин лише мінімальні норми продуктів. Дискримінаційність продрозкладки проявлялася і в загальнодержавному масштабі: на українські губернії, які були захоплені більшовиками, Москва накладала значно більші норми здачі продуктів, ніж на губернії радянської Росії.
У 1919 році продрозкладка встановлювалася в обсязі 140 млн пудів хліба. Однак до білогвардійської окупації реквізувати вдалося тільки 8 млн пудів. Селяни ігнорували вимоги наркомпроду і чинили збройний опір його працівникам.
26 лютого 1920 року, після перемоги над денікінськими військами, вийшов новий декрет про хлібну розкладку, який підписали голова РНК УСРР Християн Раковський і наркомпрод Мирон Владимиров. Обсяг розкладки тепер дорівнював 160 млн пудів зерна. У травні 1920 була затверджена й розкладка на велику рогату худобу, овець, свиней, яйця, картоплю тощо. Щоб полегшити вилучення продовольства, у травні 1920 року було утворено комнезами (комітети незаможних селян). З їхньою допомогою до кінця 1920 року вдалося реквізувати 71,5 млн пудів хліба, що становило менше половини запланованого.
Все це призвело до численних селянських бунтів та випадків спротиву. Падіння зацікавлення в результатах своєї роботи (все одно заберуть) призвела до зменшення посівних площ. Наприкінці 1920 року влада зробила спробу доповнити розкладку вирощеної селянами продукції розкладкою засіву й обробітку землі, тобто зробити їхню працю примусовою. Так, 25 грудня 1920 р. Раднарком УСРР ухвалив постанову «Про проведення весняної посівної кампанії», згідно з якою в Харкові створювалася Центральна посівна комісія, а в губерніях, повітах, волостях та селах – відповідного рівня місцеві посівні комісії, головним завданням яких визначалося розширення площі засівів до рівня 1916 року. Керівництво комісіями мало зосередитися в руках комнезамів, яких нова розкладка як і раніше не зачіпала.
Однак з часом стало зрозуміло, що подібний шлях веде у безвихідь, у тому числі та через нестачу сил примусу. Тому з осені 1921 року в Україні на зміну продрозкладці прийшла «нова економічна політика», покликана відродити товарно-грошові відносини.
Читайте також:
- Історія
Героїчна оборона столиці: 108 років тому відбувся бій під Крутами
- Історія
«Похилилися голови більшовиків»: як 1 березня 1918 року Київ звільняли від російської окупації
- Історія
104 роки тому проголосили Медвинську республіку
- Історія
В Одесі 104 роки тому більшовики розстріляли 63 людини в рамках політичного терору