Ужгород: експозицію краєзнавчого музею доповнили новими експонатами весільної тематики

17 Жовтня 2025, 17:30

412

Нові експонати музею

Про шлюбні традиції краю розповідатимуть відтепер і весільний віночок та картина чеського художника.

У народній традиції початок весільного сезону починався після свята Покрови Пресвятої Богородиці. У цей час уже закінчувались усі сільськогосподарські роботи, урожай зібрано і немає посту. Тоді готувалися до весілля, яке було наперед домовлено, або ж тільки домовлялися про створення майбутньої сім’ї, починалися сватанки. Про це пишуть на фейсбук-сторінці Ужгородського замку його працівниці Василина Палинчак-Кутузова й Анастасія Хома.

Для весільного обряду, поширеного на території краю, зазначають вони в дописі, характерне було дотримання цілого ряду звичаїв і традицій. Це стосується в тому числі й одягу, окремих його елементів. До прикладу, у деяких районах обов’язковим весільним атрибутом був віночок.

З метою ознайомлення відвідувачів Закарпатського обласного краєзнавчого музею з весільними традиціями краю експозицію «Народні музичні інструменти та народний одяг Закарпаття» було доповнено новими експонатами. Це весільний віночок, виготовлений у 20-30-их роках минулого століття. Закуплений він був у 1963 р. від Палінчак Марії, жительки с. Вилок, що на Берегівщині. Віночок виготовлений із металевої проволоки, має циліндричну форму та багато декорований бісером, скельцями, прикрасами з оксамиту та різноколірних ниток.

Представлено також і художню роботу – картину «Гуцули у весільному одязі» чеського художника Елема, створену 1929 року. Вона також була закуплена для поповнення музейних фондів на початку 1960-х.На картині – молода пара, одягнена у традиційний гуцульський весільний костюм, який детально відтворений.

У фондах музею містяться також і архівні матеріали, пов’язані із вивченням весільної обрядовості краю. Серед них варто зазначити машинопис наукової розвідки Людвіга Філіпа, який багато років пропрацював у музеї та залишив по собі вагомі напрацювання з минулого краю та його традицій.

У своєму дослідженні «Весільна обрядовість на Великоберезнянщині в минулому (20-30-і роки ХХ ст.)» він подав детальний опис традицій, обрядів та звичаїв, притаманних для тієї місцевості. Привертає увагу опис саме процесу підготовки до весілля, зокрема обрядів, які були з ним пов’язані: сватанки, «оголоски», «зачудованки», збирання барвінку та підготовки весільних атрибутів. Цікавим тут є момент вибору майбутньої пари, стосунків між зарученими та їх з батьками своєї половинки.

Детальний опис процесу сватання відображає, наскільки важливою була обрядовість на цьому етапі, яких звичаїв дотримувалися та які слова мали при цьому говорити. Автор пише і про те, чим передусім керувалися при виборі подружжя. Далі він описує шлях, який проходила молода пара з моменту успішних сватанок і аж до самого весілля. Обов’язковим тут елементом були «оголоски» у церкві під час недільної служби. Робилося так три неділі підряд, потім мали зареєструвати шлюб у нотаря, при цьому були присутні лиш молодята, їх батьки та свідки. А вже на четверту неділю відбувалося саме весілля.