Перший підручник для народних шкіл Августин Волошин видав у 25 річному віці

07 Жовтня 2025, 16:44

312

Титульна сторінка «Методичної граматики» Августина Волошина

Місце і значення шкільної граматики Волошина в педагогіці Закарпаття.

Августин Волошин (17.03.1874 – 19.07.1945) – визначний український педагог, громадсько-політичний, культурно-національний діяч, священник, прем'єр-міністр і президент Карпатської України. Відомий дослідник цієї видатної постаті в історії Закарпаття Микола Вегеш пише, що А. Волошин є автором понад 42 підручників та книг. Про це йдеться на фейсбук-сторінці Ужгородського замку.

За його підручниками в 1920-1930 роках навчалися чи не в кожній школі Закарпаття. У книзі Володимира Бірчака, присвяченій 50-річчю А. Волошина та 25-річчю його науково-видавничій діяльності, наведені слова Волошина: «Учитель виховує молодь не так своїм словом – як своїми справами, усім своїм життям та поступками».

Перший шкільний підручник для народних шкіл «Методична граматика карпато-руського язика для народних шкіл» (1899) він видав у 25 річному віці. Протягом 20 років підручник кілька разів перевидавався (1901, 1919, 1923, 1928, 1930).

У фондах Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького зберігається перше видання граматики 1899 р., яке було передане до музею сином племінниці Августина Волошина Ольги Дутки Августином Туркеняком, а в експозиції «Меморіальний музей-кімната Августина Волошина» виставлена «Методическая грамматика карпато-руського языка для народных школ» ІІІ видання 1919 р. На прикладі цієї шкільної граматики рідної мови видно еволюцію мовних поглядів самого Волошина, який поступово від «карпаторусского», «угро-русского язика» перейшов до рідної руської (української) мови.

Чудово проаналізував еволюцію поглядів Волошина Олекса Мишанич у статті «Життя та творчість Августина Волошина».

Цей шлях був довгим і важким і проходив у постійній боротьбі з ворогами народної мови. На українську мову Волошин перейшов тільки у 1930-х роках, коли нове покоління інтелігенції усвідомило, що «малоруська», «руська» і «українська» мова – це мова одного народу на всій території його розселення.

На перших порах він активно виступав на захист кирилиці, коли у 1914 – 1915 роках угорські панівні кола мали намір замінити її латиницею. Він вважав, що нав’язувати російську мову в нашому краї є неправильним та антиісторичним явищем, адже на території сучасного Закарпаття вже в писемних пам’ятках ХVІ століття використовували живу народну мову. Така позиція Волошина була не безпідставна, адже в певних колах навіть у другій половині 1930-х років російські емігранти робили спроби відкрити школи викладання російською мовою.

Депутат чехословацького парламенту С. Фенцик порушував це питання на державному рівні. Але прем’єр-міністр чехословацького уряду М. Годжа відмовив у клопотанні, наголосивши на тому, що, згідно зі статутом на Підкарпатській Русі не можна відкривати російські школи, а тільки руські (українські). Про це йдеться у статті «Ким клопочеться Фенцик», що вміщена в суспільно-політичному тижневику Республіканської хліборобської (аграрної) партії на Підкарпатській Русі від 26 травня 1936 року.

Августин Волошин відіграв провідну роль у впровадженні української мови на Закарпатті, найвище ставив вивчення у школі рідної мови та літератури й докладав до цього багато зусиль. Він разом з однодумцями пройшов складний і суперечливий шлях національного самоусвідомлення, став національним лідером, привів свій народ до утворення Української держави – Карпатська Україна.