110 років тому народився член ОУН та політв’язень Василь Бандера

12 Лютого 2025, 13:36

284

Василь Бандера

Василь Бандера – учасник Других визвольних змагань, член Оорганізації українських націоналістів, політв’язень нацистського концтабору Аушвіц.

Він народився 12 лютого 1915 року у селі Старий Угринів на Івано-Франківщині Походив із сім’ї українського греко-католицького священика Андрія Бандери і його дружини Мирослави. Брат Провідника ОУН Степана Бандери. Був четвертою дитиною в сім’ї. Про це пише Український інститут національної пам'яті.

Разом з братом Олександром закінчив Стрийську українську гімназію, агрономічний факультет Львівської політехніки у Дублянах і факультет філософії у Львівському університеті.

Під час навчання долучився до політичної діяльності. У 1938–1939 роках його ув’язненили у польський концтабір у Березі Картузькій. За промову на студентському зібраннні у Львові, у якій він критикував політику польської влади.

На початку Другої світової повернувся до Львова, згодом переїхав до Кракова із братом Степаном. Наприкінці серпня 1940-го одружився з Марією Возняк, старшою сестрою дружини Миколи Лемика. У Кракові Василь Бандера виконував доручення ОУН, був учасником другого Великого Збору ОУНР.

Після проголошення Акта відновлення Української Держави 30 червня 1941-го працював референтом служби безпеки обласного Проводу ОУН у Станіславі (нині Івано-Франківськ).

15 вересня 1941 ґестапо арештувало Василя і його вагітну дружину. За кілька днів Марію Бандеру відпустили. Вона народила доньку Одарку, яку батько ніколи не побачив.

Василь Бандера в Аушвіці. 194Фото: www.radiosvoboda.org

Після допитів, які проводив сам шеф станіславського ґестапо Кріґер, Василя Бандеру відправили до нацистського табору Аушвіц (у польському місті Освенцім). Побратим по недолі, член ОУН Омелян Коваль згадував:

«Бандера Василь дістав перший номер 49721, я маю 49730… Усіх нас було 20 осіб. Я десь маю повний список. Нікого з них уже при житті нема. Я останній із могікан із тої групи, яку було кинуто першою до табору. Протягом двох тижнів поляки знищили, крім Василя Бандери, ще шістьох осіб. Так що з 20 нас лишилося 13…

Нашу групу кинули… будувати продовження табору… Нам давали найтяжчу роботу. Погода була сльотава, і по тій сльотавій погоді, коли мокре все, треба було возити тачками бетон на другий поверх… Але Василь Бандера був не дуже спортивної статури, а йому теж доручили тачками по мокрих дошках возити нагору бетон. Він, поки міг, то щось тягав, та на слизьких дошках із тягарем це було неможливо навіть для здорового й сильного. І він, коли падав, то тим бетоном і обхлюпався, так що був не подібним до живої людини.

Надійшов польський обер-капо [за українськими даними, Юзеф Краль], який командував тією роботою, і крикнув: «Що то за свиня? Скупати його!». Ті посіпаки польські схопили Василя і – головою в бочку з водою, яка служила для розробки бетону. Добре, що Василь ще якось закривав носа і вуха, щоби не втопитися. І так кілька разів. Ми закричали, тоді охорона до нас уже наставила [зброю], мовляв, то є бунт. Та капо дали Василю спокій, викинули його набік, і там він уже долежав до кінця дня на землі. Ми потім учотирьох узяли його на руки і занесли до блоку, де перебували. Але від нас його забрали. На другий день до роботи Василь не вийшов. Що з ним зробили, не знаю…».

Василя Бандеру умертвили смертельним уколом у табірному шпиталі 22 липня 1942 року. Через кілька днів в Аушвіці закатували його рідного брата Олександра. Місце поховання їх невідоме.

Марію Бандеру з донькою Оданкою радянська влада вислала у Кемеровську область. Там матір записала доньку на своє ім’я і нікому не зізнавалася про її батька.

Лише на початку 1990-х років у Стрийському РАЦСі Одарці видали нове свідоцтво про народження із записом у графі «батько» – Василь Андрійович Бандера.

Читайте також: Сестер Бандери в Сибіру оберігала батькова Біблія