У відрядженні в Україні: директор Національного музею історії пояснив чому виїхав

Директор Національного музею історії України Федір Андрощук дав пояснення, на яких підставах перебуває за кордоном та про виконання обов'язків директора музею.

Про це пише УП.Культура.

Андрощука звинуватили у тому, що він виїхав у відрядження і не повернувся до України. Про це заявила народна депутатка Соломія Бобровська.

«До слова, термін відрядження завершився 20 вересня. Судячи з усього, скористався за призначенням своїми іншими громадянствами (те, чому вони в нього взагалі є – це інше питання), відбув у відрядження в Італію та Швецію, і згідно з відповіддю на моє депутатське звернення, загубився на відкритті виставки у Литві», – йдеться у дописі Бобровської.

Вона також звернулася до міністра культури Миколи Точицького із заувагою, що Андрощук досі обіймає позицію директора. Федір Андрощук зауважив, що три місяці тому подав заяву про звільнення тоді ще в.о міністра культури Ростиславу Карандєєву.

«Я є громадянином Швеції, де проживаю постійно вже майже двадцять п'ять років і де сплачую податки. Це мені дає необмежене право тут перебувати і користуватися всіма правами громадянина ЄС», – сказав розповів Федір Андрощук.

За його словами, перебування в Україні було тимчасовим і підлягало під дію контракту з Міністерством культури, «який кожна зі сторін має право розірвати, якщо вважатиме, що інша сторона не виконує свої зобов'язання».

«Про моє громадянство Швеції Міністерство було попереджено і знало, що там мій дім. Тому по факту у відрядженні я не в Швеції, а в Україні. Я живу постійно у Швеції, а не в Україні», – наголосив він.

Андрощук додав, що подав заяву на звільнення три місяці тому, разом зі звітом про те «що музей зробив під час моєї каденції і не зробила українська держава». Причиною звільнитися стала відсутність можливості продовжити терміни відрядження. 

Пролонгувати його було потрібно для того, щоб виконувати науковий проєкт «Швеція і Україна в історії музейних колекцій та виставкових наративах». Його підтримкою займається саме Швеція. Саме в рамках цього проєкту Андрощук видав книгу «Музей і національний проєкт».

«Національний музей історії України – це моя гуманітарна допомога Україні. Те, що він працює під час війни, ще й заробляє кошти державі і став відомим у світі, – це завдяки не українському, а шведському громадянству і моєму імені. Саме Швеція прийшла на допомогу музею в перші дні війни, зібрала кошти, завдяки яким музей зробив чудову виставку «Дохристиянські вірування України», а також підтримує низку інших виставкових проєктів», – додав науковець.

Міністерство не відреагувало на пропозицію «прийняти пасивну участь» у проєкті та продовжити відрядження. За словами Андрощука, вівдповіді від установи не поступило: «Тому написав заяву про звільнення, де вказав і причини, з яких звільняюся. До цього часу Міністерство не сформулювало рішення, але моє рішення однозначне».

«Мені здається, на якісь мінімальні слова вдячності я заслуговую. Проте після того, що про мене написали окремі депутати, а також блогери дуже дивних поглядів і співчуваючі їм, мені важко буде знайти бажання колись ще зв'язуватися з українськими державними установами. Загалом дещо дивно, чому така інформація спливає саме зараз, і дуже прикро, що вона може незаслужено нашкодити музею.

Окрім музею, у мене є інші проєкти та зобов'язання. Є багато інших способів допомогти українській культурі. Після майже п'яти років роботи в Україні я точно знаю, кому довіряти не можна, і з ким треба спілкуватися лише у присутності адвокатів», – зауважив Федір Андрощук.

Федір Андрощук заступив на посаду генерального директора Національного музею історії України у 2020 році. Також є дійсним членом виконавчої ради Європейської асоціації археологів з 2022. За освітою він археолог, спеціаліст у галузі скандинавістики, доктор історичних наук.

За його каденції Музей історії змінив айдентику, а також долучився до досліджень пограбувань української спадщини колишніми посадовцями та під час повномасштабного вторгнення.

Зібрання Національного музею історії України налічує майже 800 000 експонатів, серед яких: археологічні та нумізматичні колекції світового значення, етнографічні зібрання, колекції зброї, пам'яток декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, стародруків, творів живопису та графіки, реліквії українського національно-визвольного руху ХХ століття, що відображають історію України від найдавніших часів до сьогодення.