137 років тому народився сотник Легіону Українських січових стрільців Дмитро Вітовський
-
-
>
-
>
-
>
287
Дмитро Вітовський – Сотник Легіону Українських січових стрільців, лідер Листопадового зриву, перший секретар військових справ ЗУНР, командант Галицької армії. Він народився 8 листопада 1887 року в селі Медуха на Станіславівщині (нині – Івано-Франківщина).
Про це пише Український інститут національної пам'яті.
«Буде армія – буде державність!» – говорив він, оголошуючи загальну мобілізацію в українську армію.
Служив у австрійському війську. Вступив на правничий факультет Львівського університету, брав участь в акціях за викладання українською мовою. Як наслідок – судовий процес, виключення з університету, в’язниця. Повернувшись на волю, завершив навчання в Кракові.
Від початку Першої світової війни очолив перший курінь Українських січових стрільців. У 1915 році за бій на горі Маківці його нагородили медаллю «За хоробрість». Після поранення Дмитра Вітовського перевели на Волинь. Долучився до відкриття українських шкіл.
«Дмитро Вітовський був чоловік наскрізь ідейний, запальний. Вже з тону його бесіди можна було пізнати людину, яка про себе мало думає, лише підпорядковує свої думки, амбіції та особисті інтереси якійсь вищій ідеї», – писав командувач Української галицької армії Мирон Тарнавський.
У квітні 1918 року Українські січові стрільці разом із австрійськими військами прибули до Олександрівська (нині – Запоріжжя). Завдяки їм у місті з’явилися перші українські школи та газета «Січ».
Дмитро Вітовський очолив Центральний військовий комітет у Львові, організатор і керівник Листопадового зриву, Перший командир Галицької армії, Державний секретар військових справ ЗУНР. Головною метою життя бачив творення національної армії.
Навесні 1919-го відряджений на мирну конференцію в Парижі. У серпні, повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі під Ратибором (Сілезія). Перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові.
