135 років тому народився Нестор Білоус, який задокументував Голодомор на Харківщині у своєму щоденнику
1322
Нестор Білоус народився 1889 року в селі Леб’яже на Харківщині. Білоус фактично став літописцем нищення радянською владою українського села.
Про це пише Національний музей Голодомору-геноциду.
Чоловік закінчив три класи церковно-парафіяльної школи, брав участь в Першій світовій війні. Вести щоденник почав у 1911 році, але найбільш розлого розповідає про початок громадянської війни, а потім — про масовий штучний голод 1921-1923 років та про Голодомор 1932 — 1933 років.
У 1937 році Нестора Білоуса, який у той час був завгоспом колгоспу «Червоний колос», заарештувало НКВД «за незадоволення політикою партії». Під час обшуку енкаведисти вилучили зошит із нотатками, який став головним доказом його «контрреволюційної діяльності». 6 років Нестор Білоус провів у виправно-трудових таборах, і повернувся додому аж через рік після смерті Сталіна.
Музей Голодомору продемонстрував лише кілька записів із його щоденника:
30 квітня 1933 року
Часто йдуть дощі і холодно, посів робиться дуже слабо, тому що зерна нема, коней теж нема, а якщо у кого і є кінь, то все одно він дуже слабкий, так що й день у бороні не виходжує. Тож цього року ще більше буде недосіву. А люди знай мруть, так що в одну яму кладуть душ по 6, бо нікому могили копати. 27 квітня помер Бутенко Микола Федорович, молодий хлопець, 22 років, справжній гвардієць, великого зросту, гарний. І довелося померти голодною смертю лише тому, що сільрада не дала йому довідки, як синові розкуркуленого батька, без довідки ніде на роботу не приймають. А навесні, коли він зовсім ослаб, тоді й робота була, але він не міг працювати, і довелося йому померти голодною смертю.
13 травня 1933 року
З 8 травня почалася тепла погода, сходять всі посіви. Буряки та розсаду їдять жучки та блохи, треба дощу, але нема. Колгоспи знай сіють, напевно сіятимуть до Петрова дня. Люди знай мруть з голоду. 12 травня померла Чорна Параска, активістка, кандидат партії. Як людей продавали за невиконання хлібозаготівлі, так вона вечором на радощах у школі танцювала, а тепер здохла з голоду, як собака.
20 травня 1933 року
Щодня мруть люди з голоду. Сільрадою призначено санітарну комісію для прибирання трупів і похоронів їхніх, бо ховати тих людей нема кому. То тепер сільрада виганяє людей і риють велику яму, душ на 10, і тоді заривають. Багато дорослих і дітей, а як подивишся, то це живі мерці».
«Рідне село Білоуса Леб’яже з початком вторгнення 2022 року довго перебувало в сірій зоні, потерпаючи від російських обстрілів. Злочини тривають», – зазначили у музеї.
1322 
