Ім'я на тюремній стіні: історія підпільника з Рівненщини, яку відкрили через десятиліття

13 Серпня 2024, 13:26

550

Михайло Дацюк після третього арешту, 1950 рік. З Державного архіву Рівненської області

На стінах колишньої камери попереднього утримання Здолбунівського райвідділу НКВС збереглися написи арештантів.

Нещодавно вдалося встановити ім'я одного із в'язнів, який лишив напис. Серед них – Михайло Дацюк. Про це повідомляє громадська організація «Після тиші».

Команді «Після тиші» вдалося ознайомитися з архівними матеріалами, а також зустрітися з Юрієм Дацюком, сином Михайла, та дізнатися від нього більше про історію переслідувань його батька радянським режимом.

Читайте також: У підземеллях Здолбунівського музею збереглися написи ув'язнених на стінах камер

Напис «МІША ДАЦЮК» на стіні колишньої камери попереднього утримання Здолбунівського РВ НКВС

Михайло Дацюк народився 21 листопада 1925 році у селі Гільча Українська (нині Гільча Перша) на Рівненщині. У червні 1943 року почав співпрацювати з підпіллям ОУН як зв'язковий, отримав псевдо «Зуб». За словами сина, також був учасником Гурбенського бою у квітні 1944 року.

Чоловіка арештовували тричі. Вперше Михайла Дацюка арештували 21 грудня 1944 року та запроторили до камери попереднього утримання у Здолбунові.

«Найімовірніше, саме тоді він видряпав на стіні свої ім'я та прізвише. Наступного місяця його перевели до тюрми в Дубно. 1 серпня 1945 року справу припинили за недоведеністю складу злочину і через два дні звільнили. За час перебування під арештом його сім'ю, батька, матір та молодшого брата, намагалися депортувати, а їхнє майно конфіскували. Батько та брат втекли на станції Здолбунів і переховувалися, а матір потрапила у Комі АРСР. Після повернення Михайла вдалося добитися її звільнення, а також повернення конфіскованої хати», – зазначили дослідники.

Читайте також: Останній розстріляний бандерівець: листи Івана Гончарука, які зберегла родина

Юрій Дацюк, син Михайла, оглядає колишню камеру попереднього утримання

У лютому 1946 року Михайла Дацюка включили до групи охорони громадського порядку в Гільчі Українській, вже у травні він віддав зброю підпільникам ОУН. 22 травня 1946 року його вдруге арештували й на місяць запроторили до камери попереднього утримання в Здолбунові.

7 грудня 1949 року Михайла арештували втретє. Його обвинуватили в тому, що за кілька місяців до цього поновив співпрацю з підпільниками ОУН, постачав їм канцелярське приладдя та інформацію, отримав псевдо «Байда». Спершу слідство проходило у Здолбунові, а з січня 1950 року – у Рівному.

Читайте також: До Сибіру: перший ешелон з репресованими волинянами вирушив зі Здолбунова 80 років тому

Михайло Дацюк після третього арешту, 1950 рік. З Державного архіву Рівненської області

20 вересня 1950 року Михайла Дацюка засудили до 10 років ув'язнення.

«Спочатку потрапив до Лугового, а потім до Піщаного виправно-трудового табору в Казахстані. Після смерті Сталіна Михайло та його рідні почали добиватися звільнення. Врешті 12 квітня 1956 року вирок щодо нього скасували і справу припинили за відсутністю складу злочину. Повернувшись додому, Михайло влаштувався на роботу до Заготконтори у Здолбунові і оселився в приміському селі Здовбиця. У 1957 році одружився, з дружиною виховали двох дітей. У кінці 1960-х років його звільнили через донос, майже рік не міг знайти роботу, допоки не влаштувався до Пересувної механізованої колони № 63 у Здолбунові і там пропрацював до пенсії», – йдеться в повідомленні.

Михайло Дацюк з сином Юрієм, 1960-ті роки. З приватного архіву Юрія Дацюка

Михайло Дацюк був співзасновником Здолбунівського товариства репресованих, якийсь час його очолював. Помер 10 грудня 2012 року.

Його історія стане частиною експозиції «Колишня в'язниця», яку створюють у співпраці із Здолбунівським краєзнавчим музеєм, NGO About you and Ukraine, Здолбунівською міською радою за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Культура.Регіони».