Вшанували пам'ять жертв Голокосту ромів на Миколаївщині

03 Серпня 2024, 10:09

253

2 серпня в Україні на державному рівні відзначається Міжнародний день голокосту ромів. Знищення ромів, організоване і здійснене нацистами у роки Другої світової війни, було частиною загальної політики націонал-соціалістів Третього рейху. За неповними даними, на території сучасної України загинули понад 20 тисяч циган.

Трагічні події не оминули й Миколаївщину. Про це інформує Миколаївський обласний краєзнавчий музей.

Історики наводять жахливі факти про розстріли ромів загонами самооборони біля поселення Ландау (нині Широколанівка) у серпні 1941 року, в Миколаєві у січні та наприкінці серпня 1942 року, а також у балці Ганнівка біля Веселинового у червні 1943 року.

Страшною трагедією стало знищення 5 тисяч ромів біля Красненького, що на Кривоозерщині. Циганські сім'ї пригнали сюди восени 1942 року з території Карпат. За розпорядженням німецької комендатури їх оселили в урочищі Пастка над Бугом. Приїжджі були заможними людьми, привезли із собою гарні ковдри, хустки та жіночі вбрання з дорогих тканин. Щоб прогодувати родини, вони обмінювали ці речі на хліб та крупу. Однак сувора зима 1943 року стала для багатьох ромів фатальною — вони помирали від голоду та холоду просто в балці. За одну ніч цигани зникли з Красненького.

Дослідники вважають, що нацисти вивезли їх в інше місце і стратили. У 2012 році в пам'ять про примусово виселених та страчених ромів у Красненькому Первомайського району відкрили пам'ятний знак.

Багато ромів загинуло також від голоду, тифу та холоду в Очаківському та Голтянському повітах. Опис страшних умов життя циган можна знайти у спогадах одеського єврея Давида Стародинського:

«…У Молдавку (нині Козубівка) зігнали багато циган із Румунії та Закарпаття. Вони приїхали на добрих каруцах (підводах), були непогано одягнені, їхні підводи були наповнені подушками та різними іншими речами. Цигани не сумували. Вони звикли до бродячого життя, швидко пристосувалися, збудували намети, з яких лунали музика та спів. Але їхньому безхмарному існуванню незабаром настав кінець. У них відібрали коней та підводи, що для них було найстрашніше. Цигани були приречені на голодне існування. Їх розподілили по колгоспах, де вони, особливо взимку, почали швидко вимирати. Цигани наповнили село. У пошуках їжі вони просили, міняли, крали. Крадіжки досягли таких розмірів, що сільські жителі змушені були щоночі чергувати біля будинків і патрулювати вулицями. Але це не допомагало. Цигани крали та різали свиней, викопували картоплю. Вдень крали курей та все, що могли. Для охорони циган до Молдавки надіслали кілька десятків жандармів. Вони патрулювали вулиці і, побачивши циган, сильно били їх. Циган, спійманих на крадіжці, розстрілювали...»

Знищення ромів припинилося лише із закінченням Другої світової війни. Ця трагічна сторінка історії не повинна бути забута. Пам'ятаймо про злочини нацистів і про ті жахливі втрати, які вони спричинили.