Поляк, закоханий у Волинь: 212 років тому народився письменник Юзеф Крашевський

Життєвий і творчий шлях польського письменника, значний період якого тісно пов’язаний з Волинню.

Так уже склалося, що найпліднішим етапом польсько-української культурної взаємодії виявилася епоха романтизму, тобто період 1820–1850-х років. Власне, тоді відбувалося «відкриття» України як найвдячнішого об’єкта художнього відтворення. Для зарубіжних митців українські землі були справжнім оазисом всього поетичного, не зіпсованого цивілізацією, де могла розгулятися стиснена суспільними канонами душа письменника. Їх притягувало козацьке минуле, багата історія, неординарні історичні постаті. Одним із перших, хто торкнувся української тематики в польській літературі був Юзеф Ігнацій Крашевський.

Саме він виступив з протестом проти сліпого опоетизовування реалій, яке пізніше назвав «хворобою ХІХ століття», проти аномального романтизму, яке, в першу чергу, завдавало шкоди самій Україні. У своїх статтях він закликав брати за об’єкт художнього відтворення своє, власне, а якщо вже й зображувати реалії іншого краю, то тільки після безпосереднього контакту з ним. Такі відверто радикальні поради Крашевський мав повне право давати своїм колегам, адже сам він прожив в Україні понад 20 років (1837–1859), і про життя сусідів знав не з чуток, а з власних спостережень. Про це йдеться на сайті Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Крашевський народився 28 липня 1812 року у дворянській родині Яна та Зофії Крашевських.

Родина мешкала на Гродненщині (Білорусь) поблизу Пружан у своєму маєтку села Довге. Юзеф Ігнацій був найстаршим з п’яти дітей в родині. Наймолодший брат Каєтан  був літератором, автором оповідань і повістей. Ще один з братів – Люциан – польський і білоруський художник і фотограф, один з фундаторів польської художньої фотографії.

Виховували Крашевського в Романові (Люблінське воєводство, Польща), під опікою бабці Зофії Мальської та прабабці Констанції Новомєйської. Виніс звідти перше зацікавлення культурою і літературою, вперше проявив немалий інтерес до мистецтва, який згодом розвине під впливом свого хорошого товариша Антонія Урбановського.

Навчався в школах міст Біла і Люблін (Польша), у Свіслоцькій гімназії (нині смт Свіслоч, Гродненської області, Білорусь).

У вересні 1829 року вступив на медичне відділення Віленського університету (нині Вільнюський університет, Литва). У 1830 році перевівся на відділення філології цього ж університету і почав літературну діяльність та учився малярству. Під псевдонімом Клеофаса Факунда Пастернака видавав перші друковані твори в петербурзькому журналі «Баламут». Брав активну участь у студентському житті та антиурядових гуртках. 

3 грудня 1830 разом з групою молоді був заарештований за участь у повстанні. Перебування у в’язниці (потім у тюремній лікарні) тривало до березня 1832 року. Згодом Крашевського було вислано до Вільна (нині м. Вільнюс, Литва) під нагляд поліції. Від призиву до армії і відправки на Кавказ його врятувало заступництво тітки і генерал-губернатора. Пізніше Крашевський стверджував, що спочатку загрожував йому смертний вирок. Цей період життя сформував ставлення Крашевського до збройної боротьби і повстання – ставився до них з розумінням, але й з нехіттю і невірою в можливість перемоги.

Під час примусового перебування у Вільні проводив історичні дослідження, які сформувалися в чотиритомну працю з історії міста «Вільно: від початків його до 1750 року», а також написав кілька повістей. Заангажувався одночасно до популяризації історичних документів, ініціював видання спогадів і щоденників. 

У липні 1833 року Крашевського звільнили з-під поліційного нагляд. Але вдома його чекає конфлікт, домашній. Батько забороняє йому займатися літературою, і Юзефу доводиться зовнішньо змиритися із цим. У лютому1834 року він пише листа до своєї бабусі в село Довге про мету свого приїзду на Волинь та Полісся.

В село Городець (нині Сарненський район) письменник потрапив 23-річним юнаком через зв’язки друга його батька, мешканця села Осова (нині Сарненський район). Життя в маєтку відомого бібліофіла та мистецтвознавця Антонія Урбановського заклало свій міцний камінь у фундаменті формування світогляду письменника.

Саме тут Крашевський знайшов джерело свого духовного оновлення. Він днями просиджував у величезній бібліотеці, про яку казав, що це «найперша річ, варта уваги». Тут Крашевський мав доступ до рідкісних рукописів, книг багатьма мовами, друкарських раритетів. Не оминув увагою Крашевський і вражаючу картинну галерею, де були оригінали робіт Леонардо да Вінчі 1495 року, Рафаеля, Рубенса. 

Почесним гостем він був і на мистецьких вечорах та балах, де збиралася знать з усіх усюд. В такій атмосфері Крашевський все більше захоплювався мистецтвом, міцнішали його світоглядні переконання, твердіше перо письменника писало у потрібному руслі. Він багато працював, поповнював свої знання, розвивав практичні навики.

Перебування в маєтку Урбановського сприяло його пізнанню багатьох творів живопису. Тут він створює картини. Проживаючи в Городці, письменник разом із родиною своєї дружини дуже часто їздив до лісу (бору за річкою Горинь) на відпочинок. І як наслідок цього, виникло багато городецьких пейзажів, присвячених лісам Полісся. В малюнках автор підкреслював поетичність і таємничість лісових нетрів Полісся.

«Красива та країна Волинь. З одного боку – Буг, з другого – Тетерів. Не був Бог скупим до цього краю. Славні ріки, великі ліси, урожайні поля, камінь – маємо під руками все, що душа і тіло забажати можуть. Навіть історичних пам’яток, того безкоштовного скарбу, у нас більше ніж у сусідів, замків і замчиськ, могил, кам’яних сокир пристарих… Край мальовничий і розмаїтий», – писав Ю. Крашевський у «Вечорах волинських».

За період проживання на Поліссі та Волині з-під його пера вийшли такі шедеври літератури: «Ярмола», «Історія кілка в плоті», «Історія Савки», «Уляна», «Остап Бондарчук» та ін. Пізніше письменник згадуватиме, що «брав факти безпосередньо з життя», він залюбки подорожував, здебільшого кінно, хоча не цурався і довгих піших маршрутів. 

Та не лише життя і побут селян були тлом для написання творів, Крашевський захоплювався фольклором, історією, неодноразово використовуючи знання з цих галузей у своїй творчості. 

У цей час в маєтку Урбановських проживала племінниця дружини господаря Ельжбети – Софія Воронич. Софія була молода, красива і освічена дівчина. Спілкування двох молодих людей переросло у справжнє кохання. Тут, у Городці, він одружується з Софією у 1839 році.

Подружжя роз'їжджає впродовж двадцяти років по різних куточках Полісся і Волині, про які письменник пише свої враження: місто Дубно, селище Млинів, село Макаревичі Ківерцівського району, село Губин Локачівського району Волинської області, село Киселі Гричівського району Хмельницької області, село Городок під Луцьком та ін. 

Перебуваючи на Україні, Крашевський збирав усе, що являло інтерес для вивчення героїчного минулого Волині та Полісся. Свої історичні напрацювання він друкував у журналі «Атенеум», редактором якого був, та в ряді інших видань. Таким чином можна стверджувати, що саме Полісся і Волинь стали важливими факторами формування Крашевського як реаліста.

У 1840 році Крашевський купив село Городок біля Луцька, звільнив місцевих селян від повинностей. 

У 1851 році отримав запрошення на професорство до Краківського університету, проте реалізувати пропозицію йому завадили як австрійська так і російська влада. Матеріальні нестатки в Городку змусили Крашевського продати село у 1848 році. Пізніше Юзеф дуже шкодував за Городком, навіть намагався його викупити. Саме тут народилася його повість «Хата за селом». 

У 1853 році через необхідність навчання чотирьох дітей переїхав до Житомира. Квартира письменника на Мало-Бердичівській вулиці була просторою. Жив Крашевський відкрито, постійно приймав гостей, часто звучала тут музика, декламація віршів, влаштовувалися музичні вечори, письменник чудово грав на фортепіано. 

У Житомирі, який на той час був губернським містом, Крашевського обрали попечителем гімназії. Заснував Житомирську міську бібліотеку, впорядкував каталог однієї з найвизначніших на Правобережній Україні книгозбірень, яка належала Антонію Урбановському. А через рік його було призначено керівником Волинського статистичного комітету, що займався аналізом господарств селян, їх взаємин із землевласниками, а також описом пам’яток історії, культури й мистецтва.

З 1857 року Крашевський був головою Волинського товариства доброчинності. В тому ж році його запросили працювати у комітет із селянських справ. З кінця 1858 року був головою губернського дворянського клубу, а з 1859 року мав стосунки з Житомирським книжково-видавничим товариством. 

Розсварившись із місцевим дворянством, 1859 році родина Крашевських назавжди виїхала з Житомира і залишила, за його словами, цей «тихий, лагідний волинський край».У Варшаві він став редактором «Gazety Codzienny» («Газета Щоденна»).

У 1880 році був учасником Краківського з'їзду істориків з нагоди 400-ліття від дня смерті Я. Длугоша, польського історика, дипломата, католицького священника.

Хворів, лікувався на європейських курортах. 13 червня 1883 року був затриманий німецькою поліцією у Берліні за звинуваченням у державній зраді на користь Франції. Переконливих доказів слідство не надало, проте під тиском, учиненим на суддів рейхсканцлером О. Бісмарком, Крашевського таки визнали виним та засудили на три з половиною роки в’язниці. 

Термін відбував у тюрмі Магдебурзького укріплення. Наприкінці 1885 року був звільнений під заставу 20 тис. марок у зв'язку з хворобою легень, пізніше виїхав на лікування до Італії, а потім до Швейцарії.

19 березня 1887 року Крашевський помер у Женеві (Швейцарія), похований у Кракові (Польща) на пагорбі Вавель.

Ім’я Юзефа Крашевського вписане у «Книгу рекордів Гіннеса», як своєрідний рекорд творчості – понад 600 томів! Це був справжній титан праці, бібліографія становить 232 романи, тисячі літературних, наукових, мистецьких статей, перекладів літературних праць, близько 30-ти тисяч листів. Свою частку сюди внесла й Україна, а саме Полісся і Волинь, про які письменник написав чимало наукових праць та повістей. 

Читайте також: Знакова постать в історії Херсонщини: син степу Микола Чернявський