Миколаїв: як у середині ХХ століття будували міст через Південний Буг

Минуло 60 років, як відкрили найбільший на той час автодорожній міст в Україні.
Мало хто з миколаївців пам’ятає, як складно було мешканцям Варварівки, Коренихи та інших районів потрапити до Миколаєва. То було справжнє випробування — перетнути наплавний міст з ялинкових колод, який прогинався під машинами, скрипів і був наче живий. У 1957 році затвердили проєкт будівництва нового моста через Південний Буг. Про це йдеться на фейсбук-сторінці Миколаївського обласного краєзнавчого музею.
Відтак у 1958 році розпочалось будівництво мосту унікальної конструкції. Це був великий експеримент. Опори збирали на березі з окремих оболонок до необхідної тридцятиметрової довжини й стикували їх по-новому, по арматурі без фланців. Зібрані опори спочатку забивали віброзанурювачем, а найтвердіші шари підмивали високим тиском води.
У центральній частині встановили металевий розвідний проліт для пропуску кораблів. Це єдиний в Україні міст із горизонтальною системою розведення. Вперше у світовій практиці мостобудування на стендах виготовляли цільні залізобетонні балки довжиною 65,4 метра, які потім доставляли в проліт.
Згодом цей досвід враховувався при будівництві найбільшого на той час мосту в Європі через Волгу та мосту Метро в Києві.
18 липня 1964 року урочисто відкрили сполучення через міст, першими по ньому проїхали діти й молодята.
Станом на 1964 рік це був найбільший автодорожній міст в Україні. Його довжина — 750 метрів, а з насипною частиною — близько двох кілометрів. Він об’єднав Варварівку з центральною частиною Миколаєва та зв’язав автомагістраль Одеса — Миколаїв — Херсон — Запоріжжя.
Читайте також: Миколаїв: будівлі міста на світлинах 60-70-их років ХХ століття