Ужгород: на археологічному майданчику музею викладені символи, повʼязані із замковою церквою

20 Липня 2024, 13:40

450

Археологічний майданчик музею

Маловідома родзинка краєзнавчого музею на Закарпатті.

У зв’язку з великими реставраційними роботами, які проводилися в Ужгородському замку в 70–80-х роках минулого століття, досліджувались і окремі об’єкти, що колись існували на його подвір’ї. Про це йдеться на фейсбук-сторінці Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького.

Розкопки проводила Закарпатська археологічна експедиція під керівництвом С. Пеняка. Розвідкові роботи на подвір’ї замку розпочалися 1978 року, коли було відкрито п’ятигранну апсиду з контрфорсами. Невеликі розкопки проводилися в 1981–1983, 1985, 1987 роках. Тоді було розчищено від завалів прямокутний неф, секрестію, поховальну споруду – крипту.

Під час археологічних досліджень знайдено кераміку та кахлі. Серед знахідок немало збереглось і кам’яних різьблених деталей. Серед них квадри, нервюри, три- і чотирираменні «замкові хрестовини», вимперги, пальмети, сандрики, частини порталу. Вони свідчать про те, що замкова церква належала до готичних однонефових споруд.

Ці деталі і створили одну з нових родзинок нашого музею. Саме на археологічному майданчику викладено певні символи, які повʼязані з церквою. Такою і був задум авторки Ольги Шумовської, щоб цікавіше гостям було відвідувати наш музей.

У цьому художньому зображенні кожен символ наповнений глибоким змістом, який веде нас через цикл життя і смерті.На початку нашого шляху сяє зірка — яскравий символ зародження життя. Її світло символізує початок всього нового, ту іскру, з якої все починається. Це перший момент існування, коли життя тільки починає свою подорож.

Далі, перед нами постає ромб. Це геометрична фігура, що відображає чотири сторони світу: Північ, Південь, Схід і Захід. Ромб втілює просторову цілісність як відображення всесвітнього порядку і нашого місця в ньому.

Наступним розташований пісочний годинник. Його пісок безупинно пересипається, нагадуючи про те, що час невблаганний і швидкоплинний. Життя минає, і кожен момент — це частинка нашої подорожі через час.

Коло, яке йде далі, вказує на циклічність нашого існування. Людина часто обирає ходити по колу, повторюючи одні й ті ж помилки та знаходячи нові можливості в старих шляках. Це символічний відрізок нашого шляху, що повторюється і приводить до самопізнання.

На кінцевому етапі подорожі постає хрест. Це знак смерті, який завершує наш фізичний шлях. Хрест представляє той момент, коли життя завершується, і ми стикаємося з кінцем нашого земного буття.

Однак на горизонті знову з’являється зірка – символ переродження і переходу в інший світ. Вона вказує на те, що смерть є лише переходом до нового початку, до іншого рівня існування, де нове життя чекає на нас у нескінченності.

Цей образовий ряд – від зірки до зірки – відкриває перед нами шлях через життя, смерть і відновлення, підкреслюючи безперервний цикл, в якому кожен крок має своє місце і значення.