Луцьк: мешканка міста передала музею на збереження ікону богоматері

16 Липня 2024, 14:00

496

Ікона «Божа Мати Годувальниця»

Передана ікона наштовхнула музейників на роздуми про необхідність збереження творів наївного мистецтва радянської епохи.

Мешканка Луцька Жанна Карватська передала на збереження Музею волинської ікони «Божу Матір Годувальницю» – повідомляють на фейсбук-сторінці цього закладу.

Такі ікони називали «фолежними» тобто прикрашеними фольгою. Ця Ікона наштовхнула музейників на роздуми про необхідність збереження творів наївного мистецтва радянської епохи 1940 -1960-х років, які кустарно виготовлялися в богоборчій державі, коли віряни не боролися з системою, а просто жили та вірили, прикрашаючи своє життя образами, які з Любов'ю оздоблювали доступними на той час матеріалами.

Домашня ікона того часу заслуговує на увагу, адже мала свої традиції виготовлення і декорування. Можна простежити, коли у майстрів з'явилася щільна фольга, а коли парафінові квіти та саморобні квіточки на дротяних ніжках, обмотаних гофрованим папером; фабричні штучні квіти та мішура або прикраси з дрібно нарізаного дроту, залитого епоксидною смолою.

За основу зображення бралися старі літографії, фотокопії картин на релігійну тему, які були чорно-білі або розфарбовані, рідше – писані іконки, які поміщали в центрі дерев'яного кіота та декорували різними матеріалами. «Коштовний оклад» імітували з допомогою фольги певної щільності, коли вона закінчувалася, використовували тонку фольгу з пачок чаю.

Модернізація радянської молочної промисловості у 1960-ті роки, коли на підприємствах пляшки з молочними продуктами почали запечатувати фольгою різних кольорів, дала можливість кустарям використовувати щільну фольгу для окладів ікон. Саме така фольга використана в оздоблені ікони «Богородиця Годувальниця», тобто сріблястий виворіт стрічки з фольги червоного кольору.

Центральним образом є кольорова літографія – копія зображення Мадонни з зеленою подушкою Андреа Солярі. Такі літографії на той були поширені в Польщі.

На жаль, ікони радянської епохи не були предметом зацікавленості музеїв, адже учасники експедицій звертали увагу тільки на давні твори мистецтва, а наївна хатня ікона залишалася на горищах церков. В родинах такі ікони були дорогі для старшого покоління, а нащадки не бачать у старих образах, прикраси яких розвалюються, відклеюються та вицвітають, жодної художньої цінності.

Читайте також: Лучанка передала Музею волинської ікони сімейні реліквії