У Луцьку вшанували пам'ять жертв Другої світової війни та Волинської трагедії

У Луцьку відбувся поминальний молебень вшанування пам'яті поляків і українців – жертв Другої світової війни та Волинської трагедії.

Акція вшанування пройшла у середу, 10 липня, біля Свято-Архангельського чоловічого монастиря. Захід відвідала й журналістка Район.Історія.

Ініціаторами заходу є митрополит Луцький і Волинський Михаїл та громадська організація Волинський «Меморіал» імені Василя Стуса (голова Олександр Жук). Поминальний молебень відслужив отець Никодим. 

«Сьогодні ми тут зібралися для того, щоб вшанувати тих, хто загинув. Навіть сьогодні ми не можемо зрозуміти, чому сталося те, що сталося. Чому люди, які жили разом на одній землі, які разом сіяли хліб, які разом проводили жнива, разом ділили ту буханку хліба, в якийсь момент стали ворогами та підняли руку одне проти одного. В більшості випадків, коли я спілкувався з очевидцями тих подій, мені так і говорили: «не знаю, з чого почалося». Хтось підпалив той сірник, з якого загорілася велика жахлива пожежа. Єдиний незаперечний факт, що не обійшлося без третьої сторони. Як і в нас сьогодні, ми бачимо пропаганду, яка нагнітає обстановку. Ворог підсилає нам різні диверсійні, інформаційні вкиди, настроює одних проти інших, так само, напевно, і тоді. Можливо, навіть тоді було ще гірше, бо не було можливості проаналізувати ту чи іншу інформацію. Сьогодні ми можемо хоча б її перевірити й мати якісь офіційні джерела. 

Мій дід казав, що приходили з Великої України, яка вже була під комуністами, і розказували, як буде добре жити у радянському раю. Каже, ми уявляли оцю зрівнялівку, як будемо всі в одній великій хаті їсти з однакових мисок, і навіть спати лягати на підлозі, і трактор буде на нас витягувати одне одіяло. Але для цього треба було побороти, знищити тих, хто був проти цієї радянської влади. Отакі люди з'являлися, вони розпалювали оце вогнище протистояння, і хтось зі страху почав робити те, що ми зараз згадуємо вже 80 років по тому. І нам, людям 21 століття, важко усвідомити, як так сталося», – зауважив отець Никодим.

Читайте також: Молитва як доказ: репресований священник беріг пам'ять про розстріляних у Луцькій тюрмі

Священник подякував усім, хто долучився до акції вшанування та знайшов час згадати усіх жертв.

«Ми повинні з цього почерпнути уроки, зробити висновки, щоб такого більше ніколи не повторилось. Хай Господь упокоїть їхні душі і вже царство небесне примирить і поможе їм знайти ті відповіді, через які, напевно, ще багато поколінь мучиться», – додав він.

За словами голови Волинського «Меморіалу» імені Василя Стуса Олександра Жука, вперше поминальний молебень за жертвами Другої світової війни та Волинської трагедії здійснили минулого року. 

«В чому проблема – про жертв з польського боку знають всі, а наших так, ніби й не було, а ми все об'єднуємо, тобто ми робимо заходи й вшануємо пам'ять і українців, і поляків. Минулого року тут була 80-а річниця. Ми не пішли традиційним шляхом відмовчатися. Таким чином, ми провели цей захід так, що три конфесії разом провели молебень за вшанування пам'яті жертв і українців, і поляків. І це перед 11 липня, коли Польща вшановує пам'ять на державному рівні», – розповів Олександр Жук.

Він додав, що основний лейтмотив поминального молебню – вшанування жертв Другої світової війни, як з українського, так і з польського боку. 

«І навіть не йде мова, хто винен у цьому, тому що, як виявляється, було дуже багато провокацій. Третя і дуже зацікавлена в цьому сторона – сталінський режим, який вирішував проблеми кордону. Ми повинні йти на зустріч один одному і вшановувати пам'ять. Відповідно, треба відмічати місця поховання, як з польського, так і з українського боку.  Цю роботу треба проводити. Це безперечно наш спільний біль, спільна проблема – багато в чому спровокована третьою стороною. І під час перебування, якраз, німецької окупації на цих землях. Сьогоднішній основний лейтмотив, що це є жертви Другої світової війни. Якщо підходити з християнськими мірками до цього, враховуючи, що в нас війна відкрита, то це один зі шляхів примирення і порозуміння між нами. Зараз відбувалися акції прибирання могил на українських, так і на польських цвинтарях, і з українською, і з польською боку. Ось це зближує, це дійсно допомагає у справі порозуміння й у справі шанування тих жертв, перед якими ми схиляємо голову. Це наш спільний біль. Минулого року ми провели круглий стіл. Прийняли резолюцію, обговорили ті речі та закликали ієрархів всіх церков надавати цьому вшануванню якраз церковний духовний вимір. Ось це один зі шляхів нормальних відносин між народами», – зауважив Олександр Жук.

Читайте також: Польське Пшебраже – українське Гайове: конфлікт без переможців