115 років тому народився полковник УПА Петро Олійник
-
-
>
-
>
-
>
509
Петро Олійник (псевдонім – Еней) – військовий діяч та полковник УПА. Він народився 9 липня 1909 року в селі Молодинче на Львівщині.
Про це пише Український інститут національної пам'яті.
В юності – член «Пласту», 20 куреня імені гетьмана Пилипа Орлика, член ОУН. Закінчив гімназію імені Володимира Великого в Рогатині, навчався на факультеті права Львівського університету. У 1934 році Петра Олійника виключили з університету за націоналістичну діяльність.
Чоловік був власником юридичної фірми «Мемор». Деякий час перебував у Кракові, одружився із Марією Затіркою. З 1938-го – Львівський окружний провідник ОУН. Незабаром Петра Олійника заарештувала польська поліція. Перебував в ув’язненні до нападу Німеччини на Польщу.
Звільнившись, працював у підпіллі, згодом у складі похідних груп організовував роботу ОУН на теренах Східної Україні (Дніпропетровщина, Чернігівщина, Полісся). В 1942-му – обласний провідник ОУН на Дніпропетровщині. Ув’язнений нацистами, однак побратими допомогли йому втекти.
Петро Олійник – один із засновників і лідерів Української повстанської армії. Командир військової округи УПА ВО «Богун» (1943-1944), провідник Східного краю ОУН на Північно-західних українських землях (1944-1945), організаційний референт Західного краю на ПЗУЗ (1945-1946).
У підпіллі використовував псевдоніми «Еней» (найбільш відомий), «Роман», «Сергій». Військова округа «Богун» займала південні райони Рівненщини.
Її штаб містився в урочищі Дігтярня біля села Антонівці на Тернопільщині. Тут функціонували підстаршинські школи, хлібопекарня, м’ясопереробний цех, ремонтні зброярні, шевська майстерня, миловарня, школа медсестер-санітарок, виходила газета «Повстанець».
Цей військовий і господарський організм історики називають Антоновецькою повстанською республікою. Після того як німці за допомогою авіації розбомбили його запалювальними бомбами в серпні 1943-го, штаб переїхав у район селища Мізоч на Рівненщині.
3 жовтня 1943-го підрозділи УПА ВО «Богун» під командуванням Петра Олійника атакували німецький табір в Дубно, звільнивши понад 5 тисяч радянських військовополонених. Частина з яких потім вступила в УПА.
Один із командирів бою під Гурбами (21-25 квітня 1944-го) – найбільшого в історії УПА, де 5 тисяч повстанців гідно протистояли п’яти бригадам НКВД і окремим частинам Червоної армії (30 тисяч солдатів), підсилених бронепотягами, авіацією і легкими танками.
Після загибелі Дмитра Клячківського Петро Олійник кілька місяців виконував обов’язки командира УПА-Північ.
«Високий, стрункий, з рудуватим волоссям, гладко зачесаним догори, мав великі, теж руді вуса, що стирчали вбік. Високе чоло і вуса робили його трохи подібним до Івана Франка. Одягнений був у новеньку упівську форму кольору «хакі», а на голові – петлюрівка з тризубцем…», – описував його Василь Щеглюк на сторінках романа-хроніки «…Як роса на сонці».
Радянські спецслужби вели за ним справжнє полювання. Мав славу талановитого конспіратора, в 1943-му у нього нібито було кілька двійників. Організовував масову збройну боротьбу проти спецзагонів НКВД і НКГБ. «Енея» постійно супроводжувала дружина, вона ж редагувала один із повстанських часописів.
Петро Олійник загинув 17 лютого 1946-го в бою з підрозділами НКВД поблизу села Рудники на Волині. Місце поховання невідоме. Нагороджений Бронзовим Хрестом Заслуги.
