Рівненщина: як проходила викупна операція в Привітівці після реформи 1861 року

Селяни, які придбали у власність землю за допомогою викупної операції, були зобов'язані щорічно вносити в казну оброк.
У Центральному державному історичному архіві України, що в місті Києві, зберігаються документи під назвою «Терлецькі – поміщики Правобережної України. 1540 – 1919». Серед цих і «Подробный списокъ владельцевъ земельныхъ участковъ, съ которыхъ причитается в пользу помещика Франца Терлецкого платежей по Привитовскому сельському обществу». Датований список 1864 роком. У ньому можна дізнатися, що жителі села Привітівки (нині Вараського району) отримали тоді 21 наділ землі. Про це йдеться на сайті Заріччя.
19 лютого 1861 року, зазначається там же, були оприлюднений «Маніфест» про скасування кріпосного права та «Положення про селян, що виходять з кріпосної залежності», згідно з яким її позбулися 22,5 мільйона осіб.
У 1861–1907 роках проходила викупна операція – державно-кредитна операція з викупу землі у поміщиків. Згідно з маніфестом, селяни, які отримували надільну землю у безстрокове користування, зобов'язували викуповувати її за встановленою без їх згоди та врахування їхніх інтересів ціною. При визначенні викупних платежів за основу бралися не ринкові ціни на землю і не прибутковість землі, а розміри загальних грошових повинностей тимчасовозобов'язаних селян.
У «Положенні про викуп селянами їх садиб та польових угідь» зазначено:
- 113. Селяни, які придбали у власність землю за допомогою викупної операції, зобов'язані вносити в казну щорічно на заміну належного поміщикові за цю землю оброку по шість копійок на карбованець з призначеної урядом викупної позики аж до погашення її. Такі платежі звуться викупними.
- 114. Викупна позика погашається внеском викупних платежів протягом сорока дев'яти років з дня видачі позики.
Отож у списку, який зберігається в ЦДІАК України, занотовано, скільки мали заплатити на третій рік виплати привітівські селяни.
Якщо уважно розглянути цей список, то можна побачити, що сплачували жителі Привітівки різні суми. Значить і розмір земельних ділянок був різним.
Пояснення відшукали в дослідженні Олександра Кохановського. У Віленській, Гродненській та Мінських губерніях реформа здійснювалася згідно з місцевим положенням для цих губерній. За кожним селянським двором залишався той земельний наділ, який був у користуванні на момент реформи. Точне визначення розмірів наділу й повинності встановлювалися під час складання уставних грамот.
Ознайомлення селян з умовами скасування кріпосного права проводилося в церквах та костелах у присутності поліції.
У 1864 році 14 привітівських селян платили поміщикові по 26 рублів, 6 – по 16 рублів. І лише Федір Хомич платив усього 6 рублів. Господарями земель було вісім родин із прізвищем Хомич, по чотири – Шпаковських та Кириковичів, три – Петровців, по одній – Лідичів та Суприковичів.
Читайте також: Ретрофото: гурток домогосподарок у селі на Поліссі