В Ужгороді відкрилася виставка до 150-річчя від дня народження закарпатського художника

Дюло Ійяс  – один із найпродуктивніших майстрів пензля, які прославили Закарпаття на початку ХХ століття. 

3 липня в Ужгородському замку відкрилася виставка до 150-річчя від дня народження одного з представників першого покоління закарпатської школи живопису Дюло Ійяса – повідомляють на фейсбук-сторінці цього музею. 

Оригінальні художні твори поряд із документальними матеріалами Ужгородського замку доповнюють 20 репродукцій малярських робіт художника, друк на полотні яких здійснений за підтримки Генерального консульства Угорщини в місті Ужгороді. 

Дюло Ійяс (Яцик) (1874 – 1943), пише завідувачка відділу історії та краєзнавства музею Вікторія Русин, – один із найпродуктивніших членів тої плеяди майстрів пензля (Юлій Віраг, Ігнац Рошкович, Самюель Берегі, Шимон Холлоші, Імре Ревес), які прославили Зпепорпття на початку ХХ століття. Саме вони започаткували фундамент для формування і розвитку закарпатської школи живопису. 

Ійяс був місцевою легендою, за тогочасною пресою, майже в кожному будинку мала бути його одна картина. Він був корінним ужгородцем, народжений у греко-католицькій багатодітній родині ремісника-шкіряника Ондраша Яцика і Юліанни Топосто. Уже змалку упертий, самовпевнений, великий мрійник цікавився малюванням. У 12-річному віці мріяв зустрітися з Мігаєм Мункачі, тоді вже відомим художником. У 16-річному віці вирушив до Нового Світу. Знайшовши притулок в одній американській родині, розпочав доросле життя, тяжко працюючи в доках Клівленда і Пітсбурга, на чавунних заводах. 

 Маючи за собою чотирирічні курси з прикладного мистецтва в Коледжі Купер Юніон в Нью-Йорку, починає серйозно ставитися до свого таланту. 

1900-1902 роки – це період, коли Дюло Яцик учиться малюванню у приватній художній школі Шімона Холлоші у Мюнхені. Пізніше його цікавий характер спонукає до подорожей в Голландію, Відень, Париж, знову до США, а звідти до рідного Ужгорода. 

Всюди художник багато малює, його картини мають попит, слава художника зростає. Тож у червні 1911 року сімейне прізвище Яцик змінює на Ійяс. 

У 1910-і роки імя Ійяса як художника відоме вже по всій Угорщині. Він організовує не тільки власні виставки, де завжди виставляє величезну кількість своїх робіт, але й сприяє організації виставок саме в Ужгороді представників надьбанської школи живопису, відомих на той час живописців. 

 У 1913-14 роках  греко-католицький єпископ Онтол Папп призначає його на посаду вчителя малюнку і каліграфії в ужгородській греко-католицькій препарандії. У 1914 році його обирають членом Національного салону в Будапешті. 

З початком Першої світової війни 40-річний художник був мобілізований до армії й став добровільним воєнним кореспондентом. У зоні бойових дій у Галичині, Бессарабії, пізніше на Балканах, у Боснії, Албанії малював і писав картини на воєнну тематику. 

Ійяс – єдиний закарпатський піктор, котрий пише батальні сцени. Адальберт Ерделі зазначив, що ці твори Ійяса «становлять певну художню цінність». 

Крім акварелей, пастелей, виконаних з подій на фронтах, Дюло Ійяс залишив багато жанрових картин зі сценами з життя простого закарпатського народу, на біблійні сюжети, ліричні пейзажі, портрети відомих у краї осіб, як єпископа Онтола Паппа, губернатора Онтола Бескида, полковника Вільяма фон Лебеля та інших. 

Ійяс писав не тільки у натуралістичній манері, але створював полотна з виразними імпресіоністськими узагальненнями, настроєвим колоритом. Художника цікавила історія, минуле Закарпаття, що надихало його для малювання середньовічних замків і руїн замків, стародавніх церков. В основному працював у техніці олії, акварелі, ближче до імпресіонізму. Своїми роботами сприяв національному відродженню Карпатського краю.

Між двома світовими війнами як член мукачівського клубу митців Підкарпатської Русі, організованого його другом, художником Юлієм Вірагом, представляв свої полотна на групових виставках у Мукачеві, Берегові та Ужгороді. 

Коли А. Ерделі у 1931 р. створив Товариство художників Підкарпатської Русі, Дюло Ійяс одразу був до нього прийнятий. Будинок під номером 9 на сучасній вулиці Корятовича в Ужгороді, де проживала родина художника (на жаль, знесений наприкінці 2002 року), був у той період своєрідним духовним центром, де зустрічалися художники, поети, письменники, науковці. 

1930-40-і роки більш характерні для Ійяса активністю в громадсько-політичному, ніж художньому житті міста і краю. Художню діяльність занедбав, проте значно активізував літературну роботу, видав підручники, писав репортажі, есе.

13 лютого 1943 року помер і похований на Кальварії.

Окремі полотна Дюло Ійяса зберігаються в Закарпатському обласному краєзнавчому музеї ім. Т. Легоцького (1 картина і 3 акварелі) та Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й. Бокшая (2).

Читайте також: В Ужгородському скансені діє виставка вишитих сорочок